Перегляд вихідного коду сторінки ЗІС-150

{{Картка:Автомобіль
 | зображення       = [[Файл:Zis_150_museum.jpg|250пкс]] ЗІС-150
 | назва            = ЗІС-150
 | виробник         = [[ЗІС]]
 | батьківська_компанія  = 
 | інші_назви       = ЗІЛ-154
 | виробництво      = [[1947]]-[[1957]]
 | складається_у    = {{SU}}, [[Москва]]
 | попередник       = [[ЗІС-5]]
 | наступник        = [[ЗІЛ-164]]
 | клас             = 
 | кузов            =  
 | компонування     = 
 | платформа        = 
 | двигун           = 
 | трансмісія       = 
 | колісна_база     = 4000 [[мм]]
 | довжина          = 6720 мм
 | ширина           = 2470 мм
 | висота           = 2180 мм
 | кліренс          = 265 мм
 | передня_колія    = 1700 мм
 | задня_колія      = 1740 мм
 | вага             = 3900 [[кг]]
 | швидкість        = 65 км/год
 | бак              = 150 [[літр|л]]
 | споріднені       = [[International Harvester K7]]<br/>[[ЗІС-151]]<br />[[ЗІЛ-164]]
 | подібні          =[[ГАЗ-51]]
 | дизайнер         = 
}}
'''ЗІС-150''' (з 26 червня [[1956]]&nbsp;— '''ЗІЛ-150''')&nbsp;— [[СРСР|радянський]] [[вантажний автомобіль]], що випускався в Радянському Союзі в період з [[1947]] по [[1957]] роки (виробництво в Румунії тривало до 1960 р., у Китаї - до 1986 р.).

Був спроектований на основі [[Сполучені Штати Америки|американських]] вантажівок International Harvester K7<ref>[http://stan-1.ru/zis-150-rabochaja-loshadka-poslevoennogo-perioda/ ЗИС-150&nbsp;— рабочая лошадка послевоенного периода] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141102232232/http://stan-1.ru/zis-150-rabochaja-loshadka-poslevoennogo-perioda/ |date=2 листопада 2014 }} {{ref-ru}}</ref> і з врахуванням досвіду експлуатації [[Studebaker US6]], що поставлялась в період [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. У [[1957]] році був замінений на модель [[ЗІЛ-164]], що фактично являв собою модернізований ЗІЛ-150.

== Історія створення ==
[[Файл:Fire truck 5942.jpg|міні|ліворуч|200пкс|International K-7]]
Намічена на третю п'ятирічку ([[1938]]–[[1942]]) корінна модернізація всіх радянських вантажних автомобілів повинна була торкнутися і [[ЗІС-5]]. Йому на зміну була запланована вантажівка [[ЗІС-15]], дослідні зразки якої ЗІС побудував в [[1938]] році. На базі [[ЗІС-15]] планувалося випускати ціле сімейство моделей: самоскид, вантажівку підвищеної прохідності, автобус.

=== Особливості ЗІС-15 ===
* Серед нововведень головними були тримісна суцільнометалева кабіна з сучасним оперенням (крила, облицювання радіатора, капот двигуна), нова рама зі збільшеною колісною базою, 100-літровий (замість колишнього 60-літрового) бензобак і істотно модернізований двигун.
* При незмінному робочому обсязі його потужність зросла б до 82 к. с., завдяки підвищеній до 5,3 ступені стиснення, зміненим фазам газорозподілу, іншій формі газових каналів, вдосконаленій голівці циліндрів. Для зниження рівня шуму чавунні шестерні приводу допоміжних вузлів замінені [[текстоліт]]овими.
* Автомобіль отримав нове трансмісійне дискове гальмо.

Однак коробка передач залишалася чотириступінчастою, а привід гальм механічним (правда, доповненим вакуумним підсилювачем).

Довоєнні випробування дослідних зразків ЗІС-15 показали, що для вантажного автомобіля нового покоління потрібен ще більш потужний двигун. Тому, як тільки на ЗІСі в липні [[1943]] року було відновлено моторне виробництво, почалося проектування нових двигуна і п'ятиступінчастої коробки передач, що призначалися для перспективних вантажних моделей.

Влітку [[1944]] року прототипи вантажівки ЗІС-150, в основу якого ліг '''ЗІС-15К''', і його повнопривідної модифікації '''ЗІС-150П''' (ця машина вийшла на 1000&nbsp;кг важче і стала очевидною необхідність розробки '''тривісного варіанту автомобіля''') вже проходили випробування (поки ще зі старими двигунами).

=== Повоєнна робота над моделлю ===
[[30 жовтня]] [[1947]] року з воріт Заводу імені Сталіна виїхала перша партія вантажних автомобілів ЗІС-150. Потужність нового двигуна зростала до 95 к. с. при 2800 об/хв, вантажопідйомність&nbsp;— на третину до 4000&nbsp;кг.

У конструкції ЗІС-150 вперше в історії радянського автомобілебудування були застосовані п'ятиступінчаста КПП з шестернями постійного зачеплення і [[пневматичний привод]] гальм.

Автомобіль отримав нову кабіну (через великий дефіцит у країні тонкого сталевого листа вона була змішаної конструкції: сталевий лист, фанера, шкірозамінник) з ефективною системою опалення й опускним склом дверей.

Вітрове скло із системою обігріву складалося з двох половинок. Ліва половинка була зроблена підйомною: вона закріплювалася в будь-якому положенні за допомогою кулісного механізму. У задній стінці кабіни було вікно, на зовнішній стороні якого встановлювалась запобіжна решітка.

ЗІС-150 отримав шини збільшеної (порівняно з ЗІС-5) вантажопідйомності&nbsp;— розміром 9,00-20".

Новий двигун моделі ЗІС-120, що призначався для ЗІС-150, був освоєний раніше, ніж весь автомобіль,&nbsp;— наприкінці 1947 року, тому його разом з новою коробкою передач в тому ж 1947-му почали ставити на деякі шасі ЗІС-5В (тільки без компресора і з обмеженою потужністю). Такі машини стали називатися ЗІС-50, причому один дослідний зразок цього автомобіля був побудований ще в 1944 році. У 1947 році їх було випущено 194, а в наступному&nbsp;— 13701 шт.

З січня [[1948]] року почався перехід заводу на нову модель&nbsp;— з [[27 січня]] по [[26 квітня]] монтувався новий конвеєр, а з [[27 квітня]] 1948 року завод перейшов на випуск ЗІС-150.

[[30 квітня]] [[1948]] року в Москві були повністю зняті з виробництва ЗІС-5В і ЗІС-50<ref>Випуск цих вантажівок ще продовжувався на Уральському заводі.</ref>.

Перші серії машин при всіх плюсах мали істотний недолік. У досить довгого карданного валу ЗІС-150 був порівняно невеликий запас міцності. Це призводило до того, що при русі автомобіля вниз з гори швидкість обертання карданного вала виявлялася часом вище безпечного рівня і відбувався обрив карданного валу. При цьому він перебивав гальмівний привід, і автомобіль неможливо було зупинити. Це змусило розробників в терміновому порядку обмежити число обертів двигуна. На наступних машинах вже стояв спеціальний [[обмежувач обертів]], який запобігав виходу двигуна на небезпечний (понад 2400 об/хв) швидкісний режим.

У [[1950]] році '''ЗІС-150 піддався модернізації'''. Місце карбюратора МКЗ-14 висхідного потоку зайняли новий дуже оригінальної конструкції-80 (МКЗ-16А) з падаючим потоком суміші і новий впускний колектор. У результаті зросла на 5 к. с. (до 95 к. с.) потужність і покращилася на 4-6&nbsp;% економічність. Одночасно завод відмовився від дерев'яно-металевої кабіни і перейшов на суцільнометалеві.

Ліва половинка вітрового скління кабіни стала підйомною, вона закріплювалася в будь-якому положенні за допомогою кулісного механізму. Вікно на задній стінці кабіни отримало більш витончену запобіжну решітку.

У [[1952]] році керівництво ЗІСа, накопичивши та узагальнивши досвід експлуатації свого основного автомобіля ЗІС-150, прийшло до висновку про необхідність модернізації багатьох елементів його конструкції. Однак, перш ніж запустити оновлений автомобіль у серійне виробництво, було вирішено влаштувати для нього випробувальний пробіг довжиною 25 тис. км по дорогах з різним покриттям і без нього, а також по гірських трасах Кавказу і Криму. У пробігу брали участь одна серійна і дві модернізовані вантажівки, в конструкцію яких були внесені '''наступні основні зміни''': у кожної з них запроваджено плаваючий маслоприймач масляного насоса, застосований механічний привод стартера, перед радіатором встановлені [[жалюзі (техніка)|жалюзі]], керовані з кабіни, замість довгого єдиного [[приводний вал|карданного вала]] застосовані два вали з проміжною опорою на середній поперечці рами, сама рама посилена косинками і додатковою поперечкою, стандартні ресори замінені на подовжені (від [[ГАЗ-63]]), збільшено передавальне відношення [[Черв'ячна передача|черв'ячної пари]] рульового управління, замість мідних гальмівних трубопроводів застосовані сталеві.

У одного з дослідних зразків для підвищення зносостійкості блок циліндрів двигуна був відлитий з титано-мідистого чавуну. Конструктори поліпшили комфортабельність кабіни: була зменшена висота сидінь і збільшений нахил їх спинок. Раму вітрового скла для поліпшення вентиляції зробили з двома вікнами, що могли відкриватися. Крім цього, для підвищення безпеки руху були введені додаткові покажчики повороту у верхній частині стійок вітрового скла та в місці, де вони стикалися з капотом.

За результатами пробігу майже всі удосконалення були рекомендовані до впровадження, за винятком відлитого з титано-мідистого чавуну блоку циліндрів двигуна, додаткової поперечки і додаткових покажчиків повороту в місці зіткнення стійок вітрового скла та капота. Також було прийнято рішення про подальше удосконалення конструкції підвіски. З 1954 року на ЗІС-150 стала застосовуватися проміжна опора карданного вала.

У [[1956]] році у двигуні вантажівки ЗІС-150В була застосована алюмінієва головка циліндрів замість чавунної, що дозволило підвищити до 6,2 ступінь стиснення і підняти до 96 к. с. потужність. Серед інших змін&nbsp;— нові карбюратор, впускний колектор, повітряний фільтр, посилена рама, гумові опори передніх ресор, гідравлічні амортизатори.
 
За весь час випуску з 1947 року по жовтень 1957 року, коли ЗІС-150 був замінений на ЗІЛ-164 (26 червня 1956 року завод ім. Сталіна був перейменований у завод ім. Лихачова, у зв'язку з чим частина автомобілів під кінець випуску отримала капоти з новою виштамповкою «Зіл» замість колишньої «Зіс»), було вироблено 774615 автомобілів.

== Модифікації ==

На базі 150-го випускалося чимало модифікацій машин&nbsp;— цистерни, підйомні крани, самоскиди, лісовози, дорожньо-очисні машини. Всі вони добре зарекомендували себе в народному господарстві.

* '''ЗІС-150П'''&nbsp;— дослідний двовісний повнопривідний (4×4) автомобіль ([[1947]] р);
* '''ЗІС-151'''&nbsp;— тривісний повнопривідний (6×6) автомобіль ([[1948]]-[[1957]]&nbsp;рр.);
* '''ЗІС-156'''<ref>ЗІС-156. З 1949 року на Московському автозаводі був налагоджений випуск газобалонного автомобіля ЗІС-156. Він відрізнявся від Зіс-150 наявністю установки для живлення двигуна стисненим (до 200 кг/см2) природним, нафтовим, коксовим або іншим газом з теплотворною здатністю не нижче 4000 ккал/м3. Газобалонна установка складалася з 8 балонів загальною ємністю 400 л (80 м3), підігрівача, газового редуктора і карбюратора-змішувача. Зіс-156 міг працювати також і на бензині. Вантажівка випускалася до 1957 року.</ref>— газобалонна (на стисненому газі) 3,5-тонна вантажівка ([[1949]]-[[1957]]&nbsp;рр.);
* '''ЗІС-156А'''<ref>Зіс-156А. З 1953 року був освоєний випуск газобалонного автомобіля Зіс-156А. Він відрізнявся від Зіс-150 наявністю установки для роботи двигуна на зрідженому газі. Установка складалася з балона ємністю 250 л (робоча ємність&nbsp;— 225 л), підігрівача, редуктора і карбюратора-змішувача. Зіс-156А міг працювати також і на бензині. Вантажівка випускався до 1961 року.</ref>&nbsp;— газобалонне (на зрідженому газі) 4-тонну вантажівку (1953—1957&nbsp;рр.);
* '''ЗІС-253''' (УльЗіС-253, НАЗ-253)<ref>В Ульяновську під керівництвом головного конструктора «УльЗіСа» Б.&nbsp;Л.&nbsp;Шапошника до 1 травня 1944 року під 83-сильний трьохциліндровий дизель був спроектований і побудований дослідний зразок вантажного автомобіля ЗіС-253. Ця вантажівка замислювалася як уніфікована з перспективною московської вантажний моделлю ЗіС-150, оскільки УАЗ зріс з евакуйованих на Волгу цехів Зіса. Після того як фахівці НАМИ створили для нової машини більш досконалий варіант кабіни, капота і крил, автомобіль отримав марку УльЗіС-НАМІ-253 і в такому оформленні експонувався в 1945 році на автомобільній виставці в московському парку «Сокольники». ЗіС-253 вантажопідйомністю 3,5 т передбачалося випускати на Ульяновському, а пізніше на Новосибірському автозаводі (ЗВ). У 1947 році були зібрані перші досвідчені автомобілі НАЗ-253 та дизель-мотори. Ці двигуни як чотирициліндровий (ЯАЗ-204), так і шестициліндровий (ЯАЗ-206) належав до уніфікованого сімейства двотактних дизелів GMC типу «71». Для їх виробництва на ЯАЗ були введені в дію нові цехи, а з листопада 1944 року почала надходити на завод закуплене в США устаткування. Однак з 1946 року політика «холодної війни» загальмувала цей процес. На отриманому обладнанні ЯАЗ зміг розгорнути випуск лише чотирициліндрових (для ЯАЗ-200, ЗіС-154) і шестициліндрових (для ЯАЗ-210, ЗіС-127) двигунів.</ref>&nbsp;— дослідна дизельна 3,5-тонна вантажівка для виробництва на УльЗіСі і Новосибірському автозаводі. Розроблена незалежно від Зіса на УльЗіСі ([[1947]] р);
* '''ДАЗ-150 «Українець»'''<ref>Перш ніж поставити Зіс-150 на виробництво, конструкторський відділ ДАЗа провів його глибоку модернізацію. Її підсумком стали автомобіль ДАЗ-150 і серія автопоїздів на його основі (в тому числі і для розміщення мобільного радіолокаційного комплексу «Грім»). Після державних випробувань вантажівка ДАЗ-150 «Українець» був рекомендований до серійного виробництва, але постановою Ради Міністрів СРСР від 9 травня 1951 року автозавод був '''перепрофільований на випуск ракетної техніки'''. На підприємстві, перейменованому в «Південний машинобудівний завод» («Південмаш»), повинні були в найкоротші терміни приступити до серійного випуску перших вітчизняних балістичних ракет Р-1 і Р-2 конструкції Сергія Корольова. Грачов був переведений на Зіс, де продовжив роботу над амфібією [[ДАЗ-485]] і де згодом проявив себе як один із засновників вітчизняної школи проектування позашляхової техніки на колісному ходу.</ref>&nbsp;— дослідна 4-тонна вантажівка для виробництва на [[ДАЗ|Дніпропетровському автозаводі]]. Розроблена незалежно від Зіса на ДАЗі ([[1947]]-[[1950]]);
* '''ЗІС-ЛТА'''&nbsp;— напівгусеничний лісовозний автомобіль підвищеної прохідності, створений у 1949 році на базі ЗІС-5 з використанням вузлів і агрегатів трельовочного трактора КТ-12. Згодом випускався також на базі ЗІС-21 і ЗІС-150.
* '''ЗІС-ММЗ-585Е'''<ref>ЗІС-ММЗ-585. Вантажний автомобіль-самоскид випускався ЗІСом в 1949—1955 роках і призначався для використання на будівельних і дорожніх роботах. Кузов і гідравлічний підйомний механізм виготовляв Митіщинській машинобудівний завод ([[ММЗ]]).
Підйомник мав два гідроциліндри, об'єднані з насосом. Вони безпосередньо впливали на кузов, піднімаючи його за 15 с. При цьому тиск в гідросистемі досягав 15 кгс/см2. Задній борт ночвоподібної платформи об'ємом 2,4 м3 щільно закривався. Це дозволяло перевозити разом з іншими вантажами зерно і будівельні розчини. Керування підйомним механізмом платформи&nbsp;— з кабіни шофера. На відміну від шасі Зіс-150, замість буксирного пристрою встановлені гаки і змінена конструкція тримача запасного колеса, рама вкорочена на 714 мм</ref>&nbsp;— самоскид ([[1949]]-[[1955]]&nbsp;рр.) з кузовом [[ММЗ|Митищинського машинобудівного заводу]]; в 1952—1958&nbsp;рр. випускався на [[Кутаїський автомобільний завод|Кутаїському автомобільному заводі]] як '''КАЗ-585'''<ref>З 1956 по 1958 рік [[Кутаїський автомобільний завод]] виготовляв самоскиди '''КАЗ-585В'''. Основні розміри і механізми були ті ж, що і у '''Зіс-585''', але були деякі відмінності від московської моделі: спрощена прямобортна платформа з відкидним заднім бортом; карданна передача з додатковою проміжною опорою; подовжені передні ресори; буксирний пристрій для експлуатації з причепом; сполучна апаратура паливопроводів уніфікована з апаратурою [[ГАЗ-51]], а апаратура пневматичного приводу гальм&nbsp;— з апаратурою [[МАЗ-200]]. <br/>З 1958 року Кутаїський автозавод перейшов на виробництво більш досконалих самоскидів '''КАЗ-600''' з кузовом із двостороннім перекиданням місткістю 2,4 м3. <br/> На базі самоскида КАЗ-585Б з 1956 року випускався унікальний для свого часу автомобіль-цементовоз КАЗ-601 з металевою зварною цистерною еліптичного перерізу об'ємом 3 м3, що переверталася за допомогою двох гідравлічних підйомників.</ref>;
* '''ЗІС-121'''&nbsp;— [[Тягач|сідельний тягач]] ([[1952]]-[[1959]]&nbsp;рр.);
* '''ЗІС-153'''&nbsp;— дослідний напівгусеничний автомобіль ([[1952]] р).
* '''АКЗ-1'''&nbsp;— автобус, створений на базі ЗІС-150 з використанням кузова ЗІС-16 московським заводом «Аремкуз».

На шасі Зіс-150 були створені цистерни '''АЦ-4-150''' і '''АЦМ-4-150''' (Грабовський завод спецавтомобілів), автокрани '''АК-25''' (1950&nbsp;р.), '''АК-3ГС''' (1951), '''АК-5Г''' (1953), пожежна машина '''ПМЗ-9''', [[сміттєвоз]] '''МС2''' (1950&nbsp;р.), поливомийні машини '''ПМ-8''' (1955) і багато інших спеціальних автомобілів.

Автотранспортне управління Ленміськвиконкому (АТУЛ) на базі Зіс-150 будувало автобуси '''Л-3М''' (1947—1948) і '''Л-4''' (1949—1950). Як основа автобуса капотної компонування Л-4 послужило подовжене шасі вантажівки із збільшеною до 5230&nbsp;мм базою. Дубовий каркас кузова був обшитий сталевим листом. У конструкції введені удосконалення: додаткова опора карданного вала, вакуумний підсилювач гальм, посилені ресори, встановлений 150-літровий бензобак. Завдяки цьому модель могла перевозити 40 пасажирів, з них 29 сидять. Довжина&nbsp;— 8660&nbsp;мм, ширина&nbsp;— 2470&nbsp;мм, висота&nbsp;— 2940&nbsp;мм. Маса&nbsp;— 5970&nbsp;кг.

У 1949—1957 роках з використанням вузлів і агрегатів вантажівки Зіс-150 на Зісі випускався автобус '''Зіс-155'''. Наприкінці 1957 року його на конвеєрі замінив більш досконалий '''Зіл-158'''. На шасі Зіс-150 будували автобуси «'''ЦАРМ-Москва'''» Московські Центральні Авторемонтні майстерні.

=== В інших країнах ===

За радянської технічної документації з використанням виробничого обладнання, що надійшло з нашої країни, в Румунії та Китаї теж почався випуск власних Зіс-150.

{{ROU}} У Румунії їх під маркою SR-101 (S. R. 101) став робити паровозний завод «Steagul Rosu» («Стягул Рошу»&nbsp;— «Червоний прапор», р. Брашов&nbsp;— з 1950 по 1960 місто називалося Орашул-Сталін). Випуск вантажівок на первістка румунської автомобільної промисловості почалася в 1954 році і до 1965 року їх було вироблено 54224 шт. В 1958 році машин стали ставити двигуни власної розробки потужністю 140 л. с. з 1960 року завод розпочав випуск власних машин SR-131 Carpati.

{{CHN}} Що стосується Китаю, то там в місті Чанчунь з літа 1956 року вантажівка Jiefang CA10 («Цзефан»&nbsp;— «Визволення») почав виробляти «Автомобільний завод №&nbsp;1» («Перший автомобільний», FAW&nbsp;— First Automobile Works). Це було одне з 156 підприємств, які споруджувалися з радянською допомогою, щоб закласти основу індустріалізації КНР. Серед перших інженерів заводу, які стажувалися на Зісі, був і Цзян Цземінь&nbsp;— майбутній голова КНР. На одному з найбільших автозаводів у світі (нині&nbsp;— China First Automobile Group Corporation), ця вантажівка з невеликими змінами випускалася до [[1986]] року.

Усього було випущено 771 883 екземплярів всіх модифікацій.

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
{{commonscat|ZIS-150}}
* [http://www.autogallery.org.ru/zis150.htm Oldtimer picture gallery. Trucks. ZIS-150] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150716025519/http://www.autogallery.org.ru/zis150.htm |date=16 липня 2015 }} {{ref-en}}
* [http://русская-сила.рф/guide/army/tr/zis150.shtml  ЗиС-150 ГРУЗОВОЙ АВТОМОБИЛЬ ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151121100935/http://xn----7sbb5ahj4aiadq2m.xn--p1ai/guide/army/tr/zis150.shtml |date=21 листопада 2015 }} {{ref-ru}}
* [http://xn----7sbb5ahj4aiadq2m.xn--p1ai/guide/army/tr/zis150.shtml xn----7sbb5ahj4aiadq2m.xn--p1ai/guide/army/tr/zis150.shtml] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151121100935/http://xn----7sbb5ahj4aiadq2m.xn--p1ai/guide/army/tr/zis150.shtml |date=21 листопада 2015 }}

{{Автомобілі ЗІС}}
{{Автомобілі ЗІЛ}}

[[Категорія:Вантажні автомобілі ЗІЛ]]
[[Категорія:Вантажні автомобілі ЗІС]]