Дипломатія канонерок - спосіб досягнення цілей зовнішньої політики шляхом демонстрації військово-морської сили. Сильніша держава у такий спосіб загрожує застосуванням військової сили чи веде обмежені бойові дії проти слабшої, аби примусити її пристати на висунуті умови.
Термін з'явився у кінці 19 століття у добу імперіалізму. Того часу європейські держави та США забезпечували свої інтереси у слабших державах, зокрема у Латинській Америці, шляхом направлення до їх берегів ескадр чи окремих військових кораблів. Канонерки як найменші артилерійські кораблі, використання яких було найдешевшим справді стали основним інструментом у таких епізодах як Агадірська криза чи відділення Панами від Колумбії. Водночас у випадку якщо різниця військових потенціалів сторін менш велика, для досягнення необхідного ефекту може знадобитися залучення ескадр, що включають основні бойові кораблі.