Протеобактерії

Протеобактерії (proteobacteria) — це одна з основних груп бактерій. Вони налічують велику кількість патогенів, таких як кишкова паличка (E.coli), сальмонела (Salmonella), вібріон (Vibrio), чумна паличка (Yersinia pestis), Helicobacter pylori та багато інших видів. Інші є вільно живучими організмами, та налічують багато бактерій, відповідаючих за фіксацію азоту. Як і для інших бактерій, група визначається за послідовностю рибосомної РНК (16S рРНК), та названа за ім'ям грецького бога Протея (також як і один з родів бактерій серед протеобактерій), який міг змінювати свою форму, в результаті великої різноманітності форм, знайдених у цієї групі.

Усі протеобактерії грам-негативні, з зовнішньою мембраною переважно збудованою з полісахаридів. Багато з них рухаються застосовуючи джгутики, але деякі нерухомі, а інші викорустовують ворсинки чи інші механізми бактеріального ковзання. Останні включають міксобактерій, унікальну групу бактерій, що можуть агрегуватися щоб створити багатоклітинні плодові тіла. Поміж протеобактерій також існує велика різноманітність типів метаболізму. Більшість членів є факультативними чи облігатними анаеробами та гетерофами, але також існують численні винятки. Різноманітні види, не бувши спорідненими, перетворюють енергію світла, застосовуючи фотосинтез. Також серед протеобактерій існують пурпурні бактерії, названі так за їх червонувату пігментацію.

Внутрішня класифікація

Протеобактерії підрозділяються на п'ять підрозділів, названими за грецькими літерами від альфи до епсілона, знову за послідовністю рРНК. Ці підрозділи звичайно класифікують у ранзі класів.

α-протеобактерії

Альфа-протеобактерії охоплюють більшість фототрофних видів, але також кілька видів, метаболізуючих C1-речовини, симбіоти з рослинами (різобії) та тваринами, і групу небезпечних патогенів, Rickettsiaceae. Більш того, вчені вважають, що предтечи мітохондрій клітин еукаріотів також виникли з цієї групи (див. ендосимбіотична теорія).

β-протеобактерії

Бета-протеобактерії містять кілька груп аеробних чи факультативних бактерій, які часто дуже різноманітні за своїми можливостями метаболізму, кріт того, хемолоітотрофні роди (тобто, окислюючий аміак рід Nitrosomonas) та фототрофів (роди Rhodocyclus та Rubrivivax). Багато з них знайдені тільки у природних зразках, наприклад, відбросах та ґрунті. Цей клас містить і деяку кількість патогенних видів: Neisseriaceae (що викликають гонорею та менінгіт) і види роду Burkholderia.

γ-протеобактерії

Vibrio cholerae

Гамма-протеобактерії охоплюють кілька клінично та научно важливих груп бактерій, таких як Enterobacteriaceae, Vibrionaceae та Pseudomonadaceae. Значне число важливих патогенів належить до цього класу, тобто Salmonella (викликає ентеріт та тиф), Yersinia (чума), Vibrio (холера), Pseudomonas aeruginosa (інфекції легень госпіталізованих чи клінічних пацієнтів з кістозним фіброзом).

δ-протеобактерії

Дельта-протеобактерії охоплюють підрозділ здебільшого аеробних бактерій, бактерій створюючих плодові тіла міксобактерії, та підрозділ строго аеробних видів, який містить більшисть відомих сульфат- (Desulfovibrio, Desulfobacter, Desulfococcus, Desulfonema тощо) та сірко-відновлюючі бактерії (e.g. Desulfuromonas) та також кілька інших анаеробних бактерії з іншою фізіологією (тобто залізо-відновлюючі Geobacter та сінтропичні види: Pelobacter та Syntrophus).

ε-протеобактерії

Helicobacter pylori Helicobacter pylori

Епсілон-протеобактерії містять лише кілька видів, переважно вигуті та спіральні Wolinella, Helicobacter та Campylobacter. Вони усі насіляють травний тракт тварин та людини та служать як симбіонти (Wolinella в коровах) чи патогени (Helicobacter у шлунку, Campylobacter у дванадцятипалій кишці).

Джерела

Michael Madigan, John Martinko (editors), «Brock Biology of Microorganisms» (11th ed., Prentice Hall, 2005, ISBN 0-13-144329-1)