Машуф
Машуф (араб مشحوف) — традиційний довгий і вузький човен болотних арабів південного Іраку, що використовується ними на месопотамських болотах і річках в якості основного транспортного засобу для переміщення людей та вантажів, а також в якості рибальського човна[1]. Пласке дно і вузький корпус машуфа робить його ідеальним судном для навігації на мілководді зарослих очеретяними хащами боліт[2]. Для позначення човнів в множині використовується слово машахіф (مشاحيف, mashāheef)[3]:36.
Історія
Вважається, що машуфи виникли ще в древньому Шумері, прибл. 3 000 років до н.е[4]. Зображення човнів, схожих на машуфи були виявлені у старовинному шумерському місті Ур, а також на циліндричних печатках шумерського та вавилонського періодів[3]:36.
Для болотних арабів, або мааданів (معدان), що мешкають у месопотамських болотах в міжріччі Тигру і Єфрату на півдні сучасного Іраку машуф є невід'ємною частиною культури, оскільки тісно пов'язаний з усім способом життя і є їх основним і часто єдиним засобом пересування. Будь-який болотний араб, включаючи дітей, має власне машуф. Маадани використовують човен для збирання очерету, риболовлі та полювання, догляду за своїми водяними буйволами та перевезення людей. товарів та вантажів. У більшості поселень болотяних арабів є свій майстер з ремонту машуфів, якого називають галаф (gallaf)[5]. Важливість машуфів на півдні Іраку робить їх популярною темою віршів, пісень та оповідань[6].
Осушення іракських боліт
Використання машуфів стрімко скоротилося в XX ст. через осушення іракських боліт. Болота, які займали у 1950 році площу в 20.000 км2 були зменшені до 9.000 км2 в 1970-х роках. Після війни в Перській затоці 1991 року і подальшого використання боліт як бази для невдалого антиурядового повстання Саддам Хусейн розпочав агресивну осушувальну кампанію, що призвело до скорочення площі боліт лише до 750 км2[1]. Осушення боліт та пов'язана з цим урядова кампанія насильства проти болотяних арабів призвела до переселення майже всіх їх мешканців з цієї території. Станом на 2003 рік серед боліт залишалось проживати лише 1 600 осіб і значна частину традиційної культури мааданів було знищено, зокрема і використання машуфів.
Відновлення боліт після 2003 року
Після вторгнення США в Ірак у 2003 році болота почали знову повільно затоплюватись. Спочатку місцеві болотні араби самостійно здійснювали повторне затоплення, знищуючи канали та дамби. Однак згодом до цієї роботи приєднались Програма ООН з охорони навколишнього середовища та реформований уряд Іраку, тож до 2008 року більшість боліт було відновлено, що дозволило повернути у користування і машуфи[7][8].
В результаті осушення іракських боліт та поширенню моторизованих металевих та склопластикових суден, традиційне будівництво машуфів в сучасному Іраку певний час знаходилось під загрозою зникнення. У південному Іраку залишилось менше 50 виробників машуфів, які проживають переважно в містах Басра, Хілла та Куфа[1]. Однак, оскільки болота знову були затоплені, використання машуфів повільно почало повертатися. На болотах також відродились гоночні перегони на машуфах, особливо серед жінок[9].
У червні 2017 премєр-міністр Іраку Хайдер-аль-Абіді під час візиту до Аль-Чібайшу, став першим сучасним лідером Іраку, що проплив на машуфі[10].
Конструкція
.jpg?lang=uk)
Середній сучасний машуф становить близько 1,2 метри в ширину і біля 6 метрів в довжину. Машуф може бути виготовлений з багатьох різних матеріалів, включаючи очерет або папірус, що росте на болотах, та з дошок з таких дерев, як шовковиця, кедр та жасмин[11]. Щілини між між дерев'яними дошками конопатяться бавовною і для гідроізоляції зверху корпус покривається смолою та дьогтем, . Дьоготь традиційно отримують з Хіту в провінції Анбар, містечку на Євфраті, яке славилось дьогтем та бітумом з античних часів[11]. Історично будівництво машуфів було сконцентровано в містах Аль-Чибаїш і Хувайр, а також у поселеннях на березі Шатт-аль-Араб, особливо в Абу Аль-Хасіб[3]:68 і практикувалось переважно мандеями[6]. Виготовлення машуфа коштує сьогодні від 500 до 1000 доларів США, хоча висококласні можуть досягати і 4000 $[1].
Машуфи з корпусом з просмоленого очерету зробити простіше та дешевше, ніж дерев'яні, тому вони традиційно використовувались більш широко, особливо дітьми. Однак дерев'яні машуфи є довговічнішими (очеретяний муфт потрібно щорічно ремонтувати або навіть замінювати) і тому вони стали набагато популярнішими в останні два століття[3].
Машуфи традиційно приводяться в рух за допомогою довгої жердини, яка називається марда (المردى, marda). Марда має завдовжки 3-4 метри і виготовляється з дерева або міцного очерету. У глибшій воді також використовуються весла, що називаються гаррафа (غرافة, gharrafa)[5]. Однак багато сучасних великих машуфів також оснащені підвісним двигуном[2].
Машуфи різняться за розмірами і болотні араби мають окремі терміни для різних розмірів човнів. Матавр (mataur) — це невеликий машуф, який вміщує лише одну людину (схожий на каяк) і використовується для полювання на птахів[12]. Більші машуфи називаються буркаша або даник (الدانك, dānik) і використовуються для перевезення очерету та вантажів або перевезення важливих шейхів[6]. Ще більші машуфи, що звуться гіуд (giood) або анья (anya) використовуються для навігації великими водними шляхами, такими як Тигр і Євфрат та Шатт-аль-Араб. Гіуд часто має вітрила, штурвал, піднятий ніс і корму, і управляється професійними моряками[3]:68,70.
Див. також
Примітки
- ↑ а б в г Bassem, Wassim (10 квітня 2018). Iraqi boat-makers struggle to keep their trade afloat. Al-Monitor (англ.). Процитовано 28 лютого 2021.
- ↑ а б المشحوف .. مركب لابد منه في حياة الاهوار وعراقة تمتد لآلاف السنين (تقرير مصور ). جريدة الناصرية الإلكترونية (араб.). 1 вересня 2014. Процитовано 27 лютого 2021.
- ↑ а б в г д Kubba, Sam (2011). The Iraqi Marshlands and the Marsh Arabs: The Ma'dan, Their Culture and the Environment. Trans Pacific Press. ISBN 9780863723339.
- ↑ عرب ٤٨ (12 липня 2016). "السومرية"... أقدم حضارات العالم. موقع عرب 48 (англ.). Процитовано 27 лютого 2021.
- ↑ а б Kubba, Sam (2011). The Iraqi Marshlands and the Marsh Arabs: The Ma'dan, Their Culture and the Environment. Trans Pacific Press. ISBN 9780863723339.
- ↑ а б в روح بلمجيـي… “المشحوف” في الذاكرة الشعبية. التيار الوطني الاحوازي (араб.). Процитовано 27 лютого 2021.
- ↑ Hopkin, Michael (21 лютого 2005). Reflooding bodes well for Iraqi marshes. News@nature. doi:10.1038/news050221-1. ISSN 1744-7933.
- ↑ Schwartzstein, Peter (9 липня 2015). Iraq's Famed Marshes Are Disappearing—Again. National Geographic. Процитовано 20 червня 2018.
- ↑ Porter, Richard (2 червня 2013). Marsh flooding brings new life to Iraq's 'Garden of Eden'. BBC. Процитовано 17 June 2018.
- ↑ بالصور...حيدر العبادي ب"المشحوف" في أهوار الجبايش. بغداد اليوم. 13 вересня 2017. Процитовано 20 June 2018.
- ↑ а б Thesiger, Wilfred (1964). The Marsh Arabs. Penguin UK. ISBN 9780141904436.
- ↑ Thesiger, Wilfred (1964). The Marsh Arabs. Penguin UK. ISBN 9780141904436.
Джерела
- Gilbert, Gregory Phillip (1962) Ancient Egyptian Sea Power and the Origin of Maritime Forces . National Library of Australian Cataloguing-in-Publication entry, ISBN 978-0-642-29680-1(англ.)
- Heyerdahl, Thor (1984) The Tigris Expedition: In Search of Our Beginnings. Doubleday. Amazon. ISBN 978-0385173575 (англ.)
- Hornell, James (1946) Water transport: origins and early evolution. Cambridge: Cambridge University Press. — Google Scholar(англ.)
- McGrail, Seán (1985) Towards a classification of Water transport World Archeology, 16 (3) (англ.)
- McGrail, Seán (2004) Boats of the World, From the stone age to medieval times. Oxford University Press. Amazon. ISBN 978-0199271863
- Schwartz, Mark (2015) Early evidence of reed boats from southeast Anatolia // Published online by Cambridge University Press: 02 January 2015(англ.)