Сандро Боттічеллі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Боттічеллі Сандро)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сандро Боттічеллі
Alessandro di Mariano di Vanni Filipepi
Автопортрет, не доведено
При народженніітал. Alessandro di Mariano di Vanni Filipepi
Народження1445(1445)
Флоренція
Смерть17 травня 1510(1510-05-17)
 Флоренція
ПохованняЦерква Огніссантіd
Національністьіталієць
КраїнаІталія
Релігіякатолицька церква
Жанрпортрет[1][2], історичний живопис[1][2], релігійний живописd[1], алегорія[d][2], міфологічний живопис[2] і сакральне мистецтво[2]
Навчанняу майстерні фра Філіппо Ліппі
Діяльністьхудожник, рисувальник, архітектурний кресляр, fresco painter
НапрямокВідродження
Роки творчості1473 - 1505
Покровительродина Медічі
ВпливАндреа дель Верроккйо, Філіппіно Ліппі
ВчительФіліппо Ліппі[4] і Андреа дель Верроккйо
Відомі учніФіліппіно Ліппі[5]
ПрацівникАндреа дель Верроккйо[6]
Творивівтарі, портрети, алегорії, релігійні картини
Роботи в колекціїГалерея Уффіці, Штедель, Музей Прадо, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Музей мистецтва Метрополітен[7], Собор Санта-Марія Новелла, Церква Огніссантіd, Музей Вікторії та Альберта, Галерея Академіїd, Королівська капела, Національні галереї Шотландіїd, Бодмерська бібліотека, Музей Ізабелли Стюарт Гарднер, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Британський музей, Museo degli Innocentid, Баварські державні колекції картин, Galleria Palatinad, Державні художні зібрання Дрездена, Національна галерея, Академія Каррара, Художня галерея і музей Келвінгроув, Пінакотека Амброзіана, Музей Польді-Пеццолі, Музей Каподімонте, Берлінська картинна галерея, Courtauld Galleryd, Художній музей Фогга[d], Гарвардський художній музей, Музей мистецтва Сан-Паулу, Musée du Petit Palais, Avignond, Musée Feschd, Музей мистецтв Філадельфії, Музей Конде, Museo Horned, Клівлендський музей мистецтв, Palazzo Pallavicini-Rospigliosid, Балтиморський музей мистецтв, Гравюрний кабінет (Берлін), Рейксмузей, Художній музей Волтерс, Художній інститут Чикаго, Національний музей у Варшаві, Музей Соумаяd, Музей мистецтв Індіанаполіса, Ермітаж, Музей образотворчих мистецтв, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Музей мистецтв Цинциннаті, Lindenau-Museumd, Художня галерея Єльського університету, Музей Фіцвільяма, Королівські музеї витончених мистецтв[8], Смітсонівський музей американського мистецтва[9], Інститут мистецтв Кларкаd, Детройтський інститут мистецтв, Barber Institute of Fine Artsd, Музей Боде, Музей фюрера, Галерея Уффіці[d], Галерея палацу Чиніd, Музей Жакмар-Андре, Музей Фабра, Biblioteca comunale Classensed, Галерея Борґезе, Віденська академія мистецтв, Національний музей Кардіффа, Зібрання Баррелаd, Bristol City Museum and Art Galleryd, Ашмолеан музей, Laing Art Galleryd, Художній музей Північної Кароліни, Musée des Beaux-Arts d'Angersd, Shipley Art Galleryd і Галерея Сабауда
CMNS: Сандро Боттічеллі у Вікісховищі

Са́ндро Боттіче́ллі (італ. Sandro Botticelli; 1445 — 17 травня 1510) — італійський живописець флорентійської школи. Справжнє ім'я — Алессандро ді Маріано ді Ванні Філіпепі (Alessandro di Mariano di Vanni Filipepi).

Біографія

[ред. | ред. код]

Походження і навчання

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї ремісника, батько обробляв шкіри. Боттічеллі — прізвисько, один зі старших братів Сандро був дуже гладкий, тому його прозвали Botticelli («Барильце», «Бочонок»), згодом його прізвисько перейшло на Сандро. Першу згадку про Сандро знайшли в податковій відомості батька за 1458 р. Один з братів займався ювелірством і, ймовірно, він і дав хлопцю перші навички малюнку.

Навчання продовжив у живописця Філіппо Ліппі (бл. 1406—1469). Ліппі, монах-кармеліт, був на той час відомим художником, автором добре знаних зображень мадонн. Пізніше свої численні варіанти мадонн зробить і Боттічеллі.

Перші твори

[ред. | ред. код]

У 1470 р. отримав перше значне замовлення — алегорії для залу суду Торговельної гільдії. Працював поряд з Антоніо Поллайолою. Серед перших самостійних творів — Святий Себастьян для церкви Санта Марія Маджоре. Почалися перші замовлення з інших міст — за документами художник працював у місті Піза (каплиця Короновані, де створив фреску, зруйнована). Є відомості, що приїздив до Угорщини, де теж малював фрески в місті Естергом.

Двір Лоренцо Медічі

[ред. | ред. код]

До 1475 року відносять створення картини «Поклоніння волхвів» на замовлення банкіра Джованні Ламі, близького до дому Медічі. Ламі й розповів про талановитого молодого митця могутній родині.

Зближення з двором Лоренцо Медічі та гуманістами, які гуртувались навколо нього, зумовило появу в творчості Боттічеллі рис поетичної вишуканості та нервової екзальтації (численні мадонни, фрески Сикстинської капели в Римі, 1481 — 83, портрети). Образи античної міфології набувають у нього своєрідної казковості, меланхолійної чарівності («Весна», бл. 1478, і «Народження Венери», бл. 1485, у Флоренції). Гострота бачення і тонка поетичність — два крила творчості Боттічеллі. Він глибоко зазирнув у духовний світ людини і, зіставивши його з дійсністю, визнав сум та біль природними людськими почуттями та відтворив їх у своїх полотнах.

Талановитий портретист

[ред. | ред. код]
Портрет невідомого з медаллю Козімо Медічі Старшого, 1475 р., Уффіці

Боттічеллі належав до відомих портретистів доби. На відміну від реалістичних чи буденних зображень Філіппіно Ліппі, Доменіко Гірландайо, П'єтро Перуджіно — Сандро Боттічеллі гостро відтворив внутрішній світ своїх сучасників, світ суперечностей, невдоволення і важких духовних пошуків. Численні портрети створив художник і на своїх фресках. Навіть милування зовнішньою красою облич янголів не завадило Боттічеллі нагородити їх сумом, нервовістю, болісним передчуттям майбутніх лихих часів. Серед характерних портретів Ботічеллі — портрет юнака з золотою медаллю в руках, ймовірно, зображення свого старшого брата Антоніо, ювеліра. Невеликі за розмірами портрети Боттічеллі відрізняються гостротою характеристик і намаганням точно відтворити складний внутрішній світ сучасників.

«Вигнанка» Боттічеллі

[ред. | ред. код]
Худ. Боттічеллі. Вигнанка, 1495 р., Рим

Особливо це відображено в маленькій картині «Вигнанка» або «Покинута». У Боттічеллі мало картин з однією постаттю, якщо це не портрет. Вигнанка гірко плаче перед порталом заможної оселі, повернутої на вулицю фасадом-фортецею. Перші поверхи будинків Флоренції XV століття відводили під склади, комори. Вони мали дуже маленькі вікна, які до того ж захищали міцними ґратами. Більші вікна мали 2-й і 3-й поверхи. В картині Боттічеллі навіть перший поверх палаццо не має вікон. І це посилює відчуженість, ворожість домівки, що нещодавно була рідною для вигнанки. А розкиданий одяг свідчить, що була бійка, яка закінчилася ще однією людською трагедією.

«Весна» або «Прімавера»

[ред. | ред. код]

З художньої спадщини, що дійшла до нас, особливо вражає «Весна» — данина алегоричності тогочасного мистецтва. Відродження природи втілено художником в образі молодої дівчини, яка розкидає з подолу квіти. Філософічність цього образу не викликає сумнівів: момент оновлення життя поєднує минуле й теперішнє, їх законам підвладна і людина. Боттічеллі «Народження Венери», де виникла з піни морської прекрасна богиня ковзає по поверхні моря до берега, поєднало два ідеали жіночої краси — античний та ренесансний. Підкреслений ліризм, романтизм загальної атмосфери картини мають суто світський характер, позначений інтересом до особистості. Під пензлем Боттічеллі світ виступає у нескінченності своїх метаморфоз, у притаманному йому прагненні найповнішого здійснення.

Створений Боттічеллі тип жіночої краси — скорботний, з ніжним блідим обличчям і широко розплющеними очима — властивий персонажам міфологічних композицій та мадоннам. Соціальні заворушення у Флоренції в 1490-х pp. і палкі промови Савонароли мали великий вплив на творчість Боттічеллі, яка набула виняткової драматичної напруженості. Він створив серію сповнених справжнього трагізму і великої поетичної сили малюнків до «Божественної комедії» Данте, картину «Наклеп» (бл. 1494, Флоренція). Релігійний аскетизм і глибокий сум позначають пізні картини Боттічеллі («Сцени з життя св. Зіновія», Дрезден; «Смерть Лукреції», Бостон; «Різдво», Лондон, та ін.).

«Весна» Боттічеллі

Смерть

[ред. | ред. код]

Художник помер у віці 65 років і був похований на цвинтарі церкви Оньїсанті, неподалік від дому, де народився.

Забутий художник

[ред. | ред. код]

На початку XVI ст. слава Боттічеллі серед сучасників зблякла і він не мав популярності, незважаючи на великі досягнення й досвід. Це був показник зміни суспільних настроїв, появи одинаків-геніїв на кшталт Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля, творчість яких набула нечуваного престижу і відсувала в минуле багатьох відомих майстрів XV ст. Коли королева Ізабелла Кастильська обирала художника Флоренції для виконання свого замовлення, то відкинула кандидатуру Боттічеллі як непрестижну й немодну. Після смерті Боттічеллі його швидко забули майже на 300 років.

Повернення художника в історію мистецтв

[ред. | ред. код]
Народження Венери, бл. 1485. Уффіці, Флоренція

Твори Боттічеллі зустрічались в мистецьких колекціях. Але навіть наявність фресок Боттічеллі в Сікстинській капелі, центрі католицизму, довгий час не сприяла поверненню авторитету художника. Боттічеллі віднесли до другорядних майстрів, стилістика яких нічим не відповідала стилістиці бароко, рококо, класицизму, відомим мистецьким течіям протягом 300 років.

Увага до забутих майстрів і їх переоцінки відродилась в добу романтизму XIX ст., коли запанували індивідуалізм та ідея про перевагу особистих почуттів над іншими. Свій внесок зробили і послідовні історичні пошуки в XIX ст., і відкриття переваг в творах забутих на століття майстрів, і налагодження антикварної торгівлі. З провінційних церков і вілл вивозять призабуті картини. З вілли Костелло у Флоренцію привезли «Народження Венери», визначний твір художника. Частку картин Боттічеллі викупили англійці і перевезли в Британію. Реставрують фрески Боттічеллі на вілли Леммі, які у 1870-ті роки купує музей Лувр . В кінці XIX століття в Німеччині і Британії друкують перші значні книги про творчість майстра. Відновленню авторитету художника сприяв і мистецтвознавець Джон Раскін. А художники-прерафаеліти зробили майстрів дорафаелівського часу своїми вчителями і попередниками. Почесне місце серед них посів і Боттічеллі.

На честь Боттічеллі названо кратер на Меркурії.

Вибрані твори Боттічеллі в музеях світу

[ред. | ред. код]
Портрет Симонетти Веспуччі
(бл. 1476–1480) Державні музеї, Берлін

Вибрані ілюстрації Боттічеллі до Божественної комедії Данте

[ред. | ред. код]
  • Чистилище I
    Чистилище I
  • Чистилище XXX
    Чистилище XXX
  • Чистилище XXXI
    Чистилище XXXI
  • Пекло XXIX
    Пекло XXIX

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в http://vocab.getty.edu/page/ulan/500015254
  2. ↑ а б в г д https://rkd.nl/explore/artists/11286
  3. ↑ а б RKDartists
  4. ↑ Schumacher A. Florence and its Painters: From Giotto to Leonardo da Vinci, Florenz und seine Maler: Von Giotto bis Leonardo da Vinci — С. 20.
  5. ↑ Florence and its Painters: From Giotto to Leonardo da Vinci, Florenz und seine Maler: Von Giotto bis Leonardo da Vinci — С. 21.
  6. ↑ Florence and its Painters: From Giotto to Leonardo da Vinci, Florenz und seine Maler: Von Giotto bis Leonardo da Vinci — С. 20.
  7. ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/459016
  8. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/botticelli-sandro-1
  9. ↑ https://americanart.si.edu/collections/search/artist/?id=6358

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сандро_Боттічеллі&oldid=34409961