Веселе (селище, Мелітопольський район)
селище Веселе | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Центральна вулиця | |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Запорізька область | ||||
Район | Мелітопольський район | ||||
Тер. громада | Веселівська селищна громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA23080010010060201 | ||||
Основні дані | |||||
Засновано | 1812 | ||||
Статус | із 2024 року | ||||
Площа | 14 км² | ||||
Населення | ▼ 9 340 (01.01.2022)[1] | ||||
Густота | 702,5 осіб/км²; | ||||
Поштовий індекс | 72200—72204 | ||||
Телефонний код | +380 6136 | ||||
Географічні координати | 47°01′07″ пн. ш. 34°55′16″ сх. д.H G O | ||||
Висота над рівнем моря | 77 м
| ||||
Відстань | |||||
Найближча залізнична станція: | Нововесела | ||||
До обл. центру: | |||||
- залізницею: | 124 км | ||||
- автошляхами: | 128 км | ||||
Селищна влада | |||||
Адреса | 72202, смт Веселе, вул. Центральна, 162 | ||||
Голова селищної ради | Кіяшко Петро Миколайович | ||||
Вебсторінка | Веселівська ОТГ | ||||
Карта | |||||
Веселе у Вікісховищі |
Весе́ле — селище Мелітопольського району Запорізької області, центр Веселівської селищної громади, колишній центр Веселівської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії.
У селищі є залізнична станція — Нововесела.
Згідно з найпоширенішою версією, вважається, що чумаки, які їхали в Крим по сіль і зупинялись на відпочинок на схилах балки Малий Менчикур, називали це місце веселим.[2]
Селище міського типу Веселе розташоване в південно-західній частині Запорізької області за 4 км від Каналу Р-3 та за 126 км від облцентру, на перетині автомобільних доріг Т 0805, Т 0811, Т 0817. Через селище проходить залізниця, станція Нововесела.
Відстань від Веселого до деяких міст (автошляхами) | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Запоріжжя ~ 124 км | |||||||||
Мелітополь ~ 38 км узбережжя Азовського моря ~ 80 км |
|||||||||
Клімат Веселого обумовлений розташуванням селища в степовій зоні — помірно континентальний з яскраво вираженими посушливими явищами. Середня річна температура становить від 8 до 10°С, середня температура січня −4°С, а липня +25°С.
Середня кількість опадів становить 300—350 мм.[3]
Перша згадка про селище датована 1815 роком, коли 30 сімей державних селян із Бєлгородського повіту Курської губернії, що осіли на землях поміщика Рахманова на правах орендарів-десятинників, отримали ділянки землі на схилах балки Малий Менчикур, у центрі якої було невелике мальовниче озеро. Населення Веселого збільшувалося за рахунок десятків сімей з Полтавщини та селян, що тікали із центральних губерній Росії від кріпацтва.
У 1851 році відкрили першу школу в Веселому. У ній навчалось 145 хлопчиків та 30 дівчаток.
У 1858 році в Веселому налічувалось понад 400 дворів із населенням близько 3 тис. осіб. У користуванні Веселівської земельної громади перебувало 16 013 десятин землі, у тому числі 700 присадибних і 2500 толоки. За даними 10-ї ревізії 1858 року на душу населення припадало по 11 десятин землі.
Протягом 25 років після земельної реформи 1866 року, внаслідок якої селяни зберегли за собою землю, за що сплачували данину, а пізніше викупні внески, населення Веселого збільшилось майже вдвічі. У 1884 році в селі налічувалось 810 дворів, де проживало 5182 осіб, а в 1906 році — 8400 осіб.
Друга половина XIX століття — період інтенсивного розвитку приватних підприємств у Веселому. На 1875 рік в селищі діяли 2 цегляних заводи, 2 парові машини, понад 10 вітряних млинів, ряд господарських приміщень.
Станом на 1886 рік у селі мешкало 4312 осіб, налічувалось 672 двори, існували 2 православні церкви, школа, 8 лавок, 2 бондарні, колісний завод, різниця, 3 горілчаних склади, відбувалось 2 щорічних базари по четвергах[4]. За 8 верст — цегельний завод. За 20 верст — молитовний будинок, школа. За 25 верст — молитовний будинок, школа.
Напередодні першої світової війни в селі проживало близько 9 тис. осіб. Веселе забудовувалося без будь-якого плану, здебільшого саманними хатами або ж землянками. Лише в центрі стояли кам'яні будинки багатіїв, крамниці та склади. Убогі бідняцькі житла тулилися вздовж вузьких і кривих вуличок, які в негоду ставали непролазними від багнюки. У селі діяли дві невеликі цегельні, п'ять парових млинів, кілька вітряків, кустарні майстерні чинбарів, кравців і шевців. Були кінна станція, поштове відділення і телеграф.
У 1918 році селище входить до складу Української Народної Республіки.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окупували радянські загарбники.
У період Другої світової війни понад 5000 мешканців Веселого воювали на всіх фронтах, 3730 загинуло.[2]
З 24 серпня 1991 року селище входить до складу незалежної України.
У ніч проти 17 березня 2015 року в місті невідомі завалили пам'ятник Леніну[5].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», увійшло до складу Веселівської селищної громади[6].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Веселівського району увійшло до складу Мелітопольського району[7].
На початку російського вторгнення в Україну 2022 року селище окупували російські терористи.
1959 | 1979 | 1989 | 2001 | 2016 |
---|---|---|---|---|
7545 | 10 599 | 12 290 | 11 096 | 10 063 |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 6768 | 60.98% |
російська | 4251 | 38.30% |
вірменська | 40 | 0.36% |
білоруська | 6 | 0.05% |
румунська | 6 | 0.05% |
болгарська | 2 | 0.02% |
кримськотатарська | 1 | 0.01% |
німецька | 1 | 0.01% |
інші/не вказали | 1 | 0.22% |
Усього | 11098 | 100% |
Промисловість Веселого представлена ВАТ "Веселівський завод «СЗМ» (підприємство харчової переробної промисловості) та ЗАТ «Продмаш-Веселе».[9] 2 лютого 2018 року здано в експлуатацію сонячну електростанцію потужністю 16 тисяч кВт[10].
У селищі розташований Веселівський районний будинок культури та Веселівська центральна районна бібліотека для дорослих та дітей.
Діють навчальні заклади: Веселівська районна різнопрофільна гімназія, загальноосвітні школи № 1 та № 2 (І-ІІІ ст.), дитяча музична школа.
В поселенні народився:
- Василенко Іван Опанасович (1899—1970) — радянський мовознавець, педагог.
Почесні громадяни:
- Бобров Леонід Семенович (1906—1988) — працював головним лікарем районної лікарні. Відзначений медаллю «За перемогу над Німеччиною» та пам'ятним знаком «Перемога в Великій Вітчизняній війні».
- Боброва Марія Митрофанівна (1918—1992) — працювала терапевтом районної лікарні. Має звання «Заслужений лікар України».
- Брагінець Дмитро Володимирович (1929—2013) — працював головою колгоспу «Зоря».
- Бурий Богдан Степанович (1936—2008) — працював директором Веселівського комбікормового заводу.
- Гудков Григорій Степанович (1939—2008) — був головою правління СВК «Імені Фрунзе».
- Ерьоменко Василь Данилович (1925—2012) — був головою районної ветеранської організації.
- Кириченко Олексій Нестерович ((10 травня 1927 — 9 лютого 2004) — український радянський партійний діяч.
- Коношко Олександр Якович (1924—1989) — працював директором радгоспу «Южний».
- Кузьмінов Павло Миколайович (нар. 23 червня 1930) — працював завідуючим електростанції і директором комунгоспу.
- Любенко Віра Василівна (1921—1990) — працювала вчителем в СШ № 1 і № 2.
- Орел Василь Павлович (нар. 5 лютого 1939) — депутат районної ради, член виконавчого комітету селищної ради.
- Роляк Володимир Григорович (нар. 17 липня 1951) — працював керівником Веселівського Райавтодору. Неодноразово обирався депутатом селищної та районної ради.
- Рудик Володимир Іванович (12 червня 1959 — 6 червня 2014) — був головою Веселівської райдержадміністрації Запорізької області.
- Христич Костянтин Олександрович (нар. 9 серпня 1946) — керівник Веселівського райагробуда. Має звання «Заслужений будівельник України».
- Шраменко Іван Макарович (нар. 19 вересня 1924) — інвалід Великої Вітчизняної війни І групи. Нагороджений багатьма орденами та медалями.[11]
В селищі встановлений найбільший у світі пам'ятник бджолі-трудівниці: її довжина — 7,1 метра, висота — 2,0 метра, ширина — 3,2 метра.[12]
- ↑ http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
- ↑ а б Історія смт Веселе. www.zoda.gov.ua. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 7 Квітня, 2010.
- ↑ Клімат смт Веселе і району. www.zoda.gov.ua. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 8 Квітня, 2010.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ На Запоріжжі "воскресили" поваленого Ілліча. Еспресо TV. 20 березня 2015. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 30 травня 2021.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 11 вересня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Промисловість смт Веселе. www.zoda.gov.ua. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 7 Квітня, 2010.
- ↑ Потужну сонячну електростанцію побудували у Запорізькій області
- ↑ Почесні громадяни смт Веселе
- ↑ У смт Веселе встановили найбільшу в Україні скульптуру бджоли
- Офіційний сайт Веселівської селищної територіальної громади
- Юр’єва Т. М. (2005). Веселе. Енциклопедія Сучасної України. Процитовано 08.12.2020.
- Веселе (селище, Мелітопольський район) // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- Веселе — Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 765 с.)
- Банк даних Державної служби статистики України(укр.)
- Cities & towns of Ukraine(англ.)(укр.)
- Погода в селищі міського типу Веселе