Перейти до вмісту

DuPont

Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
DuPont de Nemours, Inc.
англ. DuPont de Nemours, Inc.[1]
ТипПублічна компанія
Правова формаделаверська корпораціяd[2]
Галузьхімічна промисловість
Лістинг на біржіNYSE: DD
ISINUS2635341090
Попередник(и)DowDuPont
Засновано1802
Засновник(и)Елетер Ірене дю Пон
Штаб-квартираСША США: Вілмінгтон, Делавер
Попередні назвиE. I. du Pont de Nemours and Company (до 2017)
DowDuPont(2017—19)
ПрезидентCharles O. Holliday, Jr.d[4]
Очільник(и)Edward D. Breend
Ключові особиEllen J. Kullman
(Chairman, President & CEO)
ПродукціяПолітетрафторетилен
Кевлар
Виторг▲ US$ 32.733 млрд (2010)[5]
Операційний прибуток (EBIT)▲ US$ 3.711 млрд (2010)[5]
Чистий прибуток▲ US$ 3.042 млрд (2010)[5]
Активи▲ US$ 40.410 млрд (2010)[5]
Власний капітал▲ US$ 9.743 млрд (2010)[5]
Співробітники70,000 (2012)[6]
Дочірні компаніїThe Chemours Company
DuPont.com
Мапа
CMNS: DuPont у Вікісховищі

DuPont de Nemours, Inc. (укр. Дюпо́н де Немур) — американська хімічна компанія, одна з найбільших у світі. Штаб-квартира знаходиться у Вілмінгтоні, штат Делавер. У сучасному вигляді виникла у 2019 році після обміну активами з Dow Chemical.

Компанію в липні 1802 року заснував Елетер Ірене Дюпон де Немур як підприємство з виробництва пороху. Пізніше виробництво військової продукції розширилося й компанія розпочала розробку та виготовлення вибухових речовин, бойових отруйних речовин, хімічної, запалювальної та ядерної зброї. У лабораторіях компанії було створено напалм, тефлон, кевлар та тактичні дефоліанти[7].

Історія

[ред. | ред. код]

Створення: 1802

[ред. | ред. код]

Компанію DuPont заснував в 1802 році Елетер Ірене Дюпон де Немур, використовуючи накопичений у Франції капітал та пороховий інвентар, імпортований з Франції. Компанія була розпочата на Eleutherian Mills, в Brandywine Creek, недалеко від Wilmington, Delaware, через два роки після того, як він та його сім'я виїхали з Франції, щоб уникнути французької революції та релігійних переслідувань проти протестантів гугенотів. Компанія почала свою діяльність як виробник пороху, оскільки Дюпон зауважив, що ця галузь в Північній Америці відстала від Європи. Компанія швидко зросла, і до середини 19-го століття вона стала найбільшим постачальником пороху для військових Сполучених Штатів, надавши половину пороху, що використовувався армією Союзу під час громадянської війни в Америці. Завод в Eleutherian Mills тепер є музеєм та Національною історичною пам'яткою.

Автомобільні інвестиції

[ред. | ред. код]

У 1914 році П'єр Дюпон інвестував у нову автомобільну промисловість, купуючи акції у General Motors (GM), й до 1920-х років отримав значний контроль над цим автовиробником; DuPont стала основним постачальником фарб, антифризу та присадок до палива для GM (частка в компанії була продана у 1962 році). Наступного року його запросили посісти у раді директорів компанії GM, і зрештою його призначили головою компанії. Компанія DuPont надасть допомогу автомобільній компанії, придбавши у GM акцій на суму 25 млн. доларів. У 1920 році П'єр Дюпон був обраний президентом General Motors. Під керівництвом DuPont, GM стала першою автомобільною компанією у світі. Проте в 1957 році, через вплив DuPont на GM, згідно Антитрастового акта Клейтона, DuPont змушений був позбавитись своїх акцій компанії General Motors. [8]

Великі прориви

[ред. | ред. код]

У 1920-х роках DuPont продовжувала приділяти увагу матеріалознавству, найнявши Уоллеса Карозерса для роботи над полімерами в 1928 році. Карозерс винайшов неопрен, синтетичний каучук;[9] перший поліестерний суперполімер; і в 1935 році нейлон. Винахід тефлону відбувся через кілька років, і з того часу було доведено, що він викликає проблеми зі здоров'ям у тих, хто зазнав впливу цієї хімічної речовини в процесі виробництва та домашнього використання.[10] У 1935 році компанія DuPont представила фенотіазин як інсектицид.[11]

Друга світова війна

[ред. | ред. код]

DuPont посіла 15 місце серед корпорацій США за обсягом виробничих контрактів військового часу.[12] Як винахідник і виробник нейлону, DuPont брала участь у виробництві сировину для парашутів, мішків для порошку[13] та шин.[14]

Компанія DuPont також відіграла важливу роль у Мангеттенському проєкті в 1943 році, спроектувавши, побудувавши та експлуатуючи Хенфордський завод з виробництва плутонію у Генфорді, штат Вашингтон. У 1950 році компанія DuPont також погодилася побудувати завод на річці Саванна в Південній Кароліні в рамках зусиль створення водневої бомби.

DuPont була однією з приблизно 150 американських компаній, які надали нацистській Німеччині патенти, технології та матеріальні ресурси, які виявилися вирішальними для німецьких військових зусиль. Компанія DuPont підтримувала ділові зв’язки з різними корпораціями Третього Рейху з 1933 до 1943 року, коли всі активи DuPont у Німеччині були конфісковані нацистським урядом разом з активами всіх інших американських компаній. Ірене дю Пон, нащадок Елеутір Ірене дю Пон і президент компанії під час підготовки до Другої світової війни, також фінансово підтримував нацистського фюрера Адольфа Гітлера і з 1920-х років уважно слідкував за ним.[15][16]

Космічна ера

[ред. | ред. код]

Після війни DuPont продовжувала приділяти увагу новим матеріалам, розробляючи майлар, дакрон, орлон та лайкру у 1950-х роках, а також тайвек, номекс, Qiana, Corfam та Corian у 1960-х роках.

DuPont була ключовою компанією у розробці сучасних бронежилетів. Під час Другої світової війни балістичний нейлон DuPont використовувався британськими ВПС для виготовлення бронежилетів. З розробкою кевлару в 1960-х роках компанія DuPont розпочала випробування, щоб з'ясувати, чи зможе він уціліти після пострілу свинцевою кулею. Це дослідження зрештою призведе до створення куленепробивних жилетів, які використовуються поліцією та військовими підрозділами.

Сучасність

[ред. | ред. код]

Бізнес DuPont організований за п'ятьма категоріями, відомі як маркетингові «платформи»: електронні та комунікаційні технології, продуктивні матеріали, покриття та кольорові технології, безпека та захист, а також сільське господарство та харчування.

У листопаді 2015 було оголошено про злиття DuPont та Dow Chemical. В результаті утворилася компанія DowDuPont з ринковою капіталізацією в 130 млрд. доларів.

Вплив на довкілля

[ред. | ред. код]

За даними рейтингу Toxic 100, який формується Political Economy Research Institute (США), на 2021 рік DuPont знаходилася на 38 місці серед компаній, що найбільше забруднюють воду в США[17].

Основними виробниками перфтороктанової кислоти (ПФОК) на території США були компанії DuPont та 3M.

Питання про вплив на живі організми ставилося ще у 1960-х роках виробниками ПФОК, проте гостроту воно отримало лише у 1980-х роках у зв'язку з розширенням виробництва речовини. Проникнення ПФОК в довкілля насамперед пов'язане з викидами при виробництві політетрафторетилену, відомого як тефлон[18]. DuPont проводила дослідження, а пізніше скидала у повітря та воду технологічні побічні продукти виробництва ПФОК.

У 1990-х роках цією речовиною зацікавилася Агенція з охорони довкілля США[19]. У 2006 році Агенція визнала ПФОК канцерогеном. Було запущено програму видалення ПФОК з технологічних процесів[20]. Ряд компаній було оштрафовано.

У 2000-х роках DuPont отримала позови на сотні мільйонів доларів від постраждалих працівників підприємств і людей, які мешкали поряд із підприємствами[21].

За офіційною інформацією, з січня 2012 року DuPont не використовує ПФОК у виробництві посуду та форм для випікання. Замість нього почали використовувати нову речовину — GenX, яку виробляє компанія Chemours, яку заснували спеціально для її виробництва, щоб не шкодити репутації компанії[22]. Однак у 2021 році виявилося, що ця речовина ще більш небезпечна для здоров'я[23]. Більш того, шкідливими є всі речовини групи ПФАС[24].

Винайдені матеріали

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б CrunchBase — 2007.
  2. ↑ OpenCorporates — 2010.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ https://www.shell.com/about-us/leadership/board-of-directors.html
  5. ↑ а б в г д 2010 Form 10-K, E.I. du Pont de Nemours and Company. United States Securities and Exchange Commission. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 1 червня 2012.
  6. ↑ 2012 press release. United Business Media. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 1 червня 2012.
  7. ↑ Biden, Joe (2002-03). Congressional Record, V. 148, PT. 3, March 11, 2002 to April 10, 2002 (англ.). U.S. Government Printing Office. ISBN 978-0-16-076077-8.
  8. ↑ Innovation Starts Here | DuPont USA. www.dupont.com (англ.). Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 30 грудня 2017.
  9. ↑ Smith, John K. (1985). The Ten-Year Invention: Neoprene and Du Pont Research, 1930-1939. Technology and Culture. Т. 26, № 1. с. 34—55. doi:10.2307/3104528. ISSN 0040-165X. Процитовано 24 лютого 2024.
  10. ↑ Kelly, Sharon (4 січня 2016). DuPont's deadly deceit: The decades-long cover-up behind the "world's most slippery material". Salon (англ.). Процитовано 24 лютого 2024.
  11. ↑ Clemson Extension Publications. Clemson Extension Publications (амер.). Процитовано 24 лютого 2024.
  12. ↑ Brodsky, Nathan (1962-09). The weapons acquisition process — an economic analysis, By Merton J. Peck and Frederic M. Scherer. Boston: Division of Research, Harvard Business School, 1962. pp. 736. Naval Research Logistics Quarterly. Т. 9, № 3-4. с. 291—292. doi:10.1002/nav.3800090313. ISSN 0028-1441. Процитовано 24 лютого 2024.
  13. ↑ Hosiery Woes. web.archive.org. 12 лютого 2014. Процитовано 24 лютого 2024.
  14. ↑ "Nylon in Tires" Scientific American, August 1943. web.archive.org. 22 вересня 2008. Процитовано 24 лютого 2024.
  15. ↑ Grierson, Al (1988). Michelle. Labour / Le Travail. Т. 22. с. 217. doi:10.2307/25143041. ISSN 0700-3862. Процитовано 24 лютого 2024.
  16. ↑ U.S. Chemical Corporation DuPont Helped Nazi Germany Because of Ideology, Israeli Researcher Says. Haaretz (англ.). Процитовано 24 лютого 2024.
  17. ↑ Baylor, Matthew (25 липня 2019). Toxic 100 Water Polluters Index (2023 Report, Based on 2021 Data). PERI (брит.). Процитовано 29 лютого 2024.
  18. ↑ Lau, Christopher; Anitole, Katherine; Hodes, Colette; Lai, David; Pfahles-Hutchens, Andrea; Seed, Jennifer (22 травня 2007). Perfluoroalkyl Acids: A Review of Monitoring and Toxicological Findings. Toxicological Sciences. Т. 99, № 2. с. 366—394. doi:10.1093/toxsci/kfm128. ISSN 1096-6080. Процитовано 29 лютого 2024.
  19. ↑ EPA: SAB: Perfluorooctanoic Acid Human Health Risk Assessment Review Panel (PFOA Review Panel). epa.gov. www.webcitation.org. 7 березня 2013. Архів оригіналу за 7 березня 2013. Процитовано 29 лютого 2024.
  20. ↑ Assessing and Managing Chemicals under TSCA. www.epa.gov (англ.). US EPA. 19 липня 2013. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 29 лютого 2024.
  21. ↑ Perfluorooctanoic Acid | Defending Science. defendingscience.org (англ.). The Project on Scientific Knowledge and Public Policy. 19 грудня 2016. Архів оригіналу за 19 грудня 2016. Процитовано 29 лютого 2024.
  22. ↑ Лорер, Борис (2 грудня 2021), Перфтороктановая катастрофа: как все мы живём с ядом в крови (рос.), архів оригіналу за 29 грудня 2021, процитовано 29 лютого 2024
  23. ↑ US EPA, ORD (21 жовтня 2021). Human Health Toxicity Assessments for GenX Chemicals. www.epa.gov (англ.). Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 лютого 2024.
  24. ↑ The Madrid Statement - Green Science Policy Institute. greensciencepolicy.org (англ.). Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 лютого 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]


Компанії США Це незавершена стаття про компанію або підприємство США.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=DuPont&oldid=41876741