Єва Рутткаї

Єва Рутткаї
угор. Ruttkai Éva
Ім'я при народженні	Ева Рушш
Дата народження	31 грудня 1927(1927-12-31)
Місце народження	Будапешт
Дата смерті	27 вересня 1986(1986-09-27) (58 років)
Місце смерті	Будапешт
Поховання	Фаркашреті
Громадянство	Угорщина
Вчителі	Frida M. Adorjánnéd
Професія	актриса
Кар'єра	1945—1986
Напрям	кінематограф театр
Нагороди	Премія імені Кошута (1960) Премія Ясаї Маріd (1955) Премія Ясаї Маріd (1959) премія Фаркаша — Раткоd (1950) Заслужений артист Угорщиниd (1966) Заслужений художник Угорщиниd (1971) Q1401991? (1971)
IMDb	ID ID 0752182
Єва Рутткаї у Вікісховищі

Єва Рутткаї (угор. Ruttkai Éva, при народженні Рушш, 31 грудня 1927, Будапешт — 27 вересня 1986, Будапешт) — угорська акторка театру і кіно, телеведуча. На честь мисткині названо астероїд.

Біографія

Могила Єви Рутткаї

Єва Рушш народилася 31 грудня 1927 в Будапешті шостою дитиною в сім'ї, але лише вона і її брати Іван і Отто досягли повноліття. Сім'я ледве зводила кінці з кінцями, брати працювали акторами-дітьми в театрі. Єва приєдналася до них, коли їй було лише 2 роки. Разом з братом Іваном вона працювала в будапештському Театрі комедії, потім в дитячому театрі Артура Лакнера. Там вона зустрілася з такими відомими угорськими акторами, як Лілі Дарваш або Артур Шомлаі.

На Єву звернув увагу директор Театру комедії Даніель Йоб, і контракт з цим театром вона уклала в 16-річному віці. У Театрі комедії вона пропрацювала до самої смерті в 1986, за винятком короткого періоду з 1948 по 1951, коли грала в Національному театрі.

У 1948–1986 знялася в понад 50 художніх фільмах, а також майже в 30 телевізійних фільмів і телеспектаклів.

У 1950 Рутткаї одружилася з актором Національного театру Міклошем Ґабором, в шлюбі з яким в 1952 народила дочку Юлію.

У 1960 на репетиції п'єси Павла Когоута «Така любов» в Мішкольці Рутткаї зустріла угорського актора Золтана Латиновича, з яким стала жити разом до його смерті в 1976.

Через півроку після свого останнього виходу на сцену Єва Рутткаї померла 27 вересня 1986. Похована на цвинтарі Фаркашреті в Будапешті.

Творчість

Театр

Як професійна театральна акторка Рутткаї дебютувала в 1945 в Театрі комедії («Вігсінхаз») в ролі Емілі («Наше містечко»). Популярність їй принесли насамперед ліричні ролі, серед яких насамперед Луїза («Підступність і кохання» Шіллера), Роксана («Сірано де Бержерак» Ростана), Наташа («Щастя», інсценування роману Павленко).

Характерна зовнішність, витонченість, глибина внутрішнього перевтілення дали Рутткаї можливість створити образи як Наташі Ростової («Війна і мир» Толстого) і Джульєтти («Ромео і Джульєтта» Шекспіра), так і Меггі («Кішка на розпеченому даху» Теннессі Вільямса) або Зілії («Німий лицар» Хельтаі).

Кіно

Славу і популярність не тільки в Угорщині, але й за її межами, Рутткаї здобула виконанням характерних і комедійних ролей в кіно. Найяскравіші з них — Юліка у фільмі «Кружка пива» (1955), Віка («Опівночі», 1957), Каті в комедії «Історія моєї дурості» (1965), вчителька Марта в детективі «Фальшива Ізабелла» (1968), Ленка в фільмі «Синдбад» (1971).

Вибрана фільмографія

• 1963 — «Фото Габера» — Ані Барабаш
• 1965 — «Історія моєї дурості» — Каті
• 1967 — «Угорський набоб» — Флора Есекі
• 1967 — «Доля Золтана Карпаті» — Флора Сент-Ірма
• 1968 — «Зірки Еґера» — королева Ізабелла Ягеллонка
• 1968 — «Лицарі „Золотої рукавички“»
• 1968 — «Фальшива Ізабелла» — вчителька березня Вег
• 1974 — «Синдбад» — Ленка

Звання та нагороди

• Заслужена артистка УНР — 1966;
• Народна артистка УНР — 1971;
• Лауреат Національної премії імені Лайоша Кошута 2-го ступеня — 1960;
• Лауреат Премія імені Марі Ясаі — двічі, в 1955 і 1959;
• Лауреат премії Національної ради профспілок Угорщини — 1984.

Джерела

• Большая советская энциклопедия. Гл. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Т. 22. Ремень — Сафи. 1975. 628 стр., илл.; 37 л. илл. и карт. Статья «Ева Руткаи».
• Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Иштван Немешкюрти. История венгерского кино (1896—1966). М.- Искусство. 1969.
• Гершкович А., Театральный Будапешт, М., 1961.