Іспансько-американська війна
| Американо-Іспанська війна | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
.svg?lang=uk){kind=small} Сполучені Штати Кубинські повстанці Філіппінські повстанці Пуерториканські повстанці
|
.svg?lang=uk){kind=small} Королівство Іспанія Кубинські лоялісти Пуерториканські лоялісти Філіппінські лоялісти
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Нельсон Майлз Вільям Шафтер Джордж Д'юї
|
Патрісіо Монтохо Паскуаль Сервера
| ||||||
| Втрати | |||||||
| 2 108 вбиті в бою 5 000 померли від хвороб 5 000 вбиті в бою 5 000 вбиті в бою
|
2 159 вбиті в бою 53 000 померли від хвороб
| ||||||
Американо-іспанська війна — військовий конфлікт між Іспанією і Сполученими Штатами Америки за право володіти територіями в Північній Америці і в Тихоокеанському регіоні. Військові дії розпочались у квітні 1898 року й закінчилися перемогою США та підписанням Паризької мирної угоди в грудні того ж року. Ця війна увійшла в історію США, як маленька переможна війна, унаслідок якої Сполучені Штати поширили свій вплив на Кубу, Пуерто-Рико, Гуам та Філіппіни, і стала першою війною США як регіонального лідера.
З часу відкриття Нового Світу Христофором Колумбом у 1492 році Іспанія як центр Священної Римської імперії Габсбургів тривалий час залишалася наймогутнішою європейською державою в західній півкулі. Після розпаду Священної Римської імперії внаслідок французької революції і наполеонівських воєн на початку 19 сторіччя вплив Іспанії різко зменшився. Французька імперія Наполеона захопила Іберійський півострів, у латиноамериканських колоніях королівства почалися рухи за незалежність. Під кінець 19 сторіччя значними колоніальними володіннями Іспанії в Карибському басейні залишалися Куба й Пуерто-Рико, а в Тихому океані — Філіппіни. У цих володіннях теж ширився рух на незалежність, але Іспанії вдавалося тримати території під контролем, доки в протистояння не втрутилися Сполучені Штати Америки.
Протягом тривалого часу США були зацікавлені у володінні Кубою. Декілька разів Іспанії пропонувалося продати цю територію Сполученим Штатам Америки, але щоразу Іспанія відмовлялася. Тимчасом на Кубі спалахували повстання і ширився рух за незалежність острова. Повстання 1895 року було найбільшим і краще організованим, ніж інші; неможливість Іспанії швидко придушити опір повстанців, які отримували підтримку від США, призвело до масових репресій та загибелі мирного населення. Підтримка повстанців та засудження жорстоких заходів колоніальної адміністрації Іспанії стали важливими темами в американському політичному житті, і участь США в конфлікті була питанням часу.
У Сполучених Штатах ширилася пропаганда війни й уряд шукав привід для початку бойових дій. У зв'язку із повстанням у Гавані в січні 1898 року, де мешкало багато американців, було прийнято рішення направити на Кубу панцерний крейсер «Мен». О 9:40 ранку 15 лютого 1898 року в бухті Гавани на цьому кораблі пролунав великий вибух, який потопив його і забрав життя 266 американських матросів. Причина вибуху досі не з'ясована достеменно — розглядалися різні версії, від нещасного випадку на борту до навмисного підриву з боку американців заради здобуття приводу для початку прямого втручання на Кубі. Американська преса та політики скористалися цією подією для агітації війни та створення негативного образу Іспанії. Саме в цей час у США почав ширитися феномен, відомий як «жовта преса».
19 квітня американський Конгрес ухвалив постанову, якою підтримав прагнення кубинців до незалежності й зажадав від Іспанії виводу військ з острова. У відповідь Іспанія розірвала дипломатичні відносини зі США й оголосила війну 23 квітня 1898 року. Згідно з постановою Конгресу, війна з Іспанією з боку США була оголошена 20 квітня 1898 року.
Бойові дії розпочалися в Тихоокеанському басейні 1 травня 1898 року в Манільській затоці. Американський флот під командуванням Джорджа Д'юї розгромив іспанський ескадрон і фактично позбавив іспанців флоту в Тихому океані. Американці не тільки захопили стратегічно важливу Манільську затоку, але й допомогли філіппінським повстанцям під проводом Еміліо Агінальдо висадитися на островах та почати війну за незалежність Філіппін. Філіппінські повстанці й американський експедиційний корпус швидко подолали спротив іспанців і проголосили незалежність Філіппін 12 червня 1898 року. Проголошення незалежності Філіппін пізніше не було визнано американцями, що призвело до нової війни між ними та філіппінськими патріотами. Інший підрозділ ВМС США зненацька та майже без пролиття крові 20 червня захопив іспанські володіння на о. Гуам.
Тим часом у США тривала підготовка до вторгнення на Кубу. Починаючи з 22 червня 1898 року, американські сухопутні війська висадилися поблизу м. Сантьяго й у першій битві на підступах до міста зазнали поразки від іспанських сил. Швидкого захоплення острова не відбулося й почалася окопна війна, у якій американцям допомагали кубинські патріоти, які розв'язали справжню партизанську війну в тилу іспанців. Тільки 1 липня з прибуттям підкріплення зі США американцям вдалося здобути перемогу над іспанцями під м. Сантьяго. Попри це, їм так і не вдалося захопити місто — почалася його облога. Серед американських військ стали зростати втрати — не стільки від бойових дій, як від різних тропічних хвороб.
Тоді американці вирішили захопити місто з моря: вторгнення американського флоту почалося із захоплення стратегічно важливої затоки Гуантанамо, де також висадилася американська морська піхота. 3 липня під час морського бою неподалік Сантьяго американцям вдалося розгромити іспанський флот. За відсутності підтримки з моря спротив іспанців був подоланий і США за підтримки кубинських повстанців швидко окупували острів. Так само швидко вдалося окупувати Пуерто-Рико. Після кількаденної блокади портів острова 25 червня американці висадили близько 3 тисяч солдатів і майже без спротиву захопили іспанські укріплення на острові.
Після поразки на суходолі й на морі та після втрати більшості флоту в Тихоокеанському регіоні та в Карибському морі Іспанія запропонувала перемир'я й бойові дії офіційно припинилися 12 серпня 1898 року. 10 грудня того ж року в Парижі була підписана мирна угода між двома країнами, за якою Іспанія втратила всі свої колонії в Карибському морі, Філіппіни та Гуам.[1] Більшість територій були проголошені володінням США. Кубі, яка хоч і перебувала під американською адміністрацією, було дозволено сформувати цивільний уряд і проголосити незалежність 20 травня 1902 року. Попри це, американські війська ще протягом тривалого часу перебували на острові; США закріпили свою присутність на Кубі законодавчо в новій кубинській конституції та взяли в довічну оренду затоку Гуантанамо, яка досі перебуває у володінні США. На інших територіях іспанська адміністрація змінилася американською, без зміни статусу територій. Таке відношення американців не всюди було сприйнято схвально. Так, коли американські війська висадилися на Філіппінах і відмовилися задовольнити вимоги філіппінських повстанців щодо незалежності країни, на островах вибухнуло повстання, яке згодом переросло у Філіппіно-американську війну.
Перемога США у війні з Іспанією позначила вихід США на світову арену як одного з регіональних та світових лідерів. Цього вдалося досягти завдяки швидкій індустріалізації та модернізації американської економіки, притоку іммігрантів з Європи. У внутрішній політиці маленька переможна війна проти Іспанії допомогла об'єднати американське суспільство після кривавої громадянської війни 1865 року. Вихід США на світову арену як колоніальної держави підтримувався значною частиною населення країни, хоча США перестали бути колонією Великої Британії менш ніж за 150 років до того. Такі відомі особистості, як Марк Твен, однак, виступали проти колоніалізму США.
Ця війна також поклала кінець іспанській колоніальній імперії і довершила процес деколонізації Латинської Америки. Втрата багатьох територій, і особливо Куби, яку вважали частиною Іспанії, а не колонією, була сприйнята дуже болюче. Попри це, втрата великих колоніальних володінь виявилася напрочуд корисною для Іспанії, оскільки втративши колоніальні володіння, капітал почав надходити на розвиток власної країни та на модернізацію економіки.
- ↑ Military Map, Island of Puerto Rico. World Digital Library. 1898. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 23 жовтня 2013.
- Б. М. Гончар. Американсько-іспанська війна 1898 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х
- Сайт присвячений століттю Іспано-американської війни [Архівовано 6 жовтня 2001 у Wayback Machine.] (англ.)
 | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |