Очікує на перевірку

АК-103

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
АК-103
Типштурмова гвинтівка
ПоходженняРосійська Федерація
Історія використання
На озброєнні2001 — по т.ч.[1]
Історія виробництва
Розроблено1994
Виготовлення1994 — по т.ч.
Характеристики
Вага3.4 кг
Довжина943 мм
700 мм (складений)
Довжина ствола415 мм

Набій7,62×39 мм
Калібр7,62 мм
Діяповоротний затвор, відведення порохових газів
Темп вогню600 п/хв
Дульна швидкість715 м/с
Дальність вогню
Ефективна500 м
Система живленнямагазин на 30 набоїв

АК-103 у Вікісховищі

АК-103 — російська модифікація автомата Калашникова 100-ї серії під набій 7,62×39 мм.

Історія

[ред. | ред. код]

Характеристики

[ред. | ред. код]

АК-103 обладнаний кріпленнями для установки підствольного гранатомета ГП-25, оптичних (наприклад, ПСО-1) і нічних прицілів (наприклад, НСПУМ).

Бойове застосування

[ред. | ред. код]

Були неодноразово помічені на озброєнні злочинних угрупувань в Нігерії. Так, в жовтні 2017 року одна одиниця АК-103 була помічена в угрупування злочинців, які здійснили атаку на підрозділ дорожньої поліції[2]. Перед тим одна одиниця АК-103 (разом з купою інших автоматів Калашнікова та одним H&K G3) була вилучена в угрупування крадіїв худоби в травні 2016 року.

Найімовірніше АК-103 здобули поширення в цьому регіоні із Лівії: наприкінці 2003-початку 2004 року режим Каддафі вів перемовини про придбання офіційно невідомої кількості АК-103-2. Після повалення режиму та початку громадянської війни дані автомати були помічені в Алжирі, Чаді, Єгипті, Малі, Нігерії, та Тунісі, хоча жодна із перелічених країн офіційно АК-103 не закуповувала[3].

Імовірно з Лівії АК-103 потрапили навіть на чорний ринок в Іраку[4] та в арсенали збройних угрупувань в секторі Гази[5].

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

Поблизу населеного пункту Димер на Київщині спецпризначенці ГУР МО України знищили колону Росгвардії. Залишені окупантами в розбитих машинах документи 748 окремого батальйону оперативного призначення Росгвардії (в/ч 6912, м. Хабаровськ) серед яких був атестат з переліком наявної в підрозділі зброї. В переліку було названо, зокрема, автомати АК-103 та набої для нього (7,62 ПС та 7,62 Т-45)[6].

Оператори

[ред. | ред. код]
  • Алжир Алжир: використовується пара-командос[7].
  • Вірменія Вірменія: ліцензійне виробництво АК-103 розпочалось у липні 2020 року[8].
  • Індія Індія: виготовляється приватною компанією за ліцензією для потреб морського спецназу[9].
  • Іран Іран: продаж невідомої кількості АК-103 для використання секторами іранських спецназівців та морської піхоти та використання спеціальними силами Корпусу вартових ісламської революції[10] Як повідомлялося, зброя була відправлена в Іран у серпні 2016 року[11]. Як повідомляється, КВІР використовує АК-103[12].
  • Лівія Лівія: на багатьох фотографіях видно в руках повстанців та лоялістів Каддафі. Використовувані гвинтівки мають версію АК-103-2[13]
  • Палестина Палестина: використовується бригадами "Ізз ад-Дін аль-Кассам"[14].
  • Росія Російська Федерація: знаходиться на озброєнні різних груп спецназу, спецгруп поліції, використовується цивільними[15].
  • Сирія Сирія: використовується поліцією[16][17]
  • Венесуела Венесуела: стандартна зброя венесуельської армії[джерело?]. Виготовляється за ліцензією на заводі CAVIM з початковими виплатами ліцензійних зборів в 2006 році і передачею російських АК-103 Венесуелі в 2008 році[18]. Заводи CAVIM що виготовляють AK-103 офіційно відкрилися в 2012 році без необхідного виробничого обладнання[18][19]. АК-103 виробництва CAVIM були доставлені до армії Венесуели в 2013 році[20]. Через проблеми з заводом, коли російський підрядник не дотримався строків у випадку шахрайства, що змусило CAVIM закінчити решту будівельних робіт[21], повномасштабне виробництво розпочнеться до 2019 року[22].
Потенційні

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Presentation of the unique Kalashnikov small arms collection in the Moscow Kremlin Museum. Архів оригіналу за 21 February 2014. Процитовано 11 квітня 2015. AK-103 – Kalashnikov assault rifle, caliber 7.62 mm. It is designed for the 7.62-mm cartridge of the 1943 model. This model was included in the inventory in 2001
  2. Miles Vining (26 жовтня 2017). AK-103 self-loading rifle recovered from bandits in NW Nigeria. The Hoplite. ARES. Архів оригіналу за 10 травня 2018. Процитовано 21 травня 2018.
  3. AK-103 self-loading rifle in Nigeria. The Hoplite. ARES. 17 липня 2016. Архів оригіналу за 18 травня 2018. Процитовано 21 травня 2018.
  4. N.R. Jenzen-Jones (21 серпня 2016). Russian AK-103 self-loading rifle for sale in Iraq via social media. The Hoplite. ARES. Архів оригіналу за 26 квітня 2018. Процитовано 21 травня 2018.
  5. Research Report No. 5: A Tale of Two Rifles. ARES. 2 березня 2016. Архів оригіналу за 15 травня 2018. Процитовано 21 травня 2018.
  6. Список зброї, якою окупанти планували "приборкувати" українців (Документ). Тексти. 7 квітня 2022.
  7. The World Defence Almanac. (March 2010). Military Technology Magazine. Vol.XXXIV.
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 10 лютого 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 23 червня 2015. Процитовано 6 липня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. 1149841 (6 серпня 2016). Exclusive: Iran Imports AK-103 Rifles from Russia. Tasnim News Agency. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 6 серпня 2016.
  11. Archived copy. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 11 лютого 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. Archived copy. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 11 лютого 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. Update II: AK-103 Exports to Libya. Security Scholar. Архів оригіналу за 22 грудня 2014. Процитовано 14 листопада 2014.
  14. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 14 лютого 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  15. Jenzen-Jones, N.R. (September 2012). The 100-Series Kalashnikovs: A Primer. Small Arms Review. Т. 16, № 3. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019.
  16. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 14 лютого 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  17. Archived copy. Архів оригіналу за 6 жовтня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  18. а б John Pike. Defense Industry. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 14 листопада 2014.
  19. Christopher Looft. Venezuela Set to Mass Produce Kalashnikovs, Sniper Rifles. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 14 листопада 2014.
  20. Cavim inicia entrega de fusiles de asalto Kalashnikov AK-103 a la Fuerza Armada de Venezuela. Infodefensa.com. 3 червня 2013. Архів оригіналу за 16 квітня 2014. Процитовано 14 листопада 2014.
  21. Archived copy. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  22. Archived copy. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  23. Saudi Arabia Signs Agreement With Russia To Buy S-400 Air Defence System, Other Weapons. Defense World Net. 5 жовтня 2017. Архів оригіналу за 6 жовтня 2017. Процитовано 6 жовтня 2017.

Див. також

[ред. | ред. код]