Перейти до вмісту

Анастасієв Валентин Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Валентин Олексійович Анастасієв
Народження22 лютого 1925(1925-02-22)
В'язниківський район, Vladimir Okrugd, Іванівська промислова область, РСФРР, СРСР
Смерть24 лютого 2009(2009-02-24) (84 роки)
Київ, Україна
ПохованняТроєкуровське кладовище
КраїнаСРСР СРСР
Україна Україна
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силсухопутні війська
Роки служби1943—1987
ПартіяКПУ
ЧленВерховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання
Звання Генерал-майор
Війни / битвиНімецько-радянська війна
По відставці Генерал-лейтенант
Нагороди
орден Вітчизняної війни орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня медаль Жукова медаль «За відвагу» медаль «За бойові заслуги» ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» медаль «За бездоганну службу» медаль «За бездоганну службу» III ступеня Орден Богдана Хмельницького Медаль «Захиснику Вітчизни» ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників» орден князя Ярослава Мудрого V ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Валенти́н Олексі́йович Анаста́сієв (нар. 22 лютого 1925(19250222) — пом. 24 лютого 2009) — радянський воєначальник і український політик.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у селі Пивоварово В'язниковського району Владимирської області Росії в багатодітній родині робітника. Росіянин. Після закінчення Пивоварівської школи у 1940 році вступив до В'язниковського льнотехнікуму.

До лав РСЧА призваний В'язниковським РВК у 1943 році. На фронтах німецько-радянської війни з 12 липня 1943 року: стрілець 2-го стрілецького батальйону 127-го гвардійського стрілецького полку 42-ї гвардійської стрілецької дивізії 40-ї армії. У боях по розширенню плацдарму на правому березі Дніпра був поранений.

Після лікування у шпиталі направлений на навчання до Московського військово-інженерного училища, яке закінчив у травні 1946 року. Учасник Параду Перемоги 24 червня 1945 року. До 1949 року командував курсантським взводом у Ленінградському військово-інженерному училищі.

З вересня 1949 по червень 1955 року навчався у Військово-інженерній академії імені В. Куйбишева, де здобув кваліфікацію «військовий інженер-радіотелемеханік».

З травня 1955 по грудень 1986 року проходив військову службу на командних посадах у з'єднаннях ракетно-технічних військ ЗС СРСР. З квітня 1975 року — генерал-майор. У 1987 році вийшов у запас.

З 1988 року по лютий 1999 року начальник районного спортивно-технічного центру «Харківський» (м. Київ) Товариства сприяння обороні України.

Учасник травневого параду 1995 року на Червоній площі в Москві, присвяченого дню Перемоги.

З лютого 1999 року — народний депутат України 3-го (1999—2002) та 4-го (2002—2006) скликань.

Помер у Києві. Похований у Москві.

Громадсько-політична діяльність

[ред. | ред. код]

Член КПРС з 1947 року.

У 1979—1987 роках обирався депутатом Івано-Франківської обласної ради депутатів трудящих.

У 1988—1997роках — заступник голови, голова Ради ветеранів Харківського району міста Києва. З 1997 року — голова Київської міської ради Організації ветеранів України.

З 2004 року — перший заступник голови, з 2008 року — голова ради Організації ветеранів України.

У Верховній Раді України

[ред. | ред. код]

У лютому 1999 року обраний народним депутатом України 3-го скликання за списком КПУ (№ 104). Був членом Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (з 02.1999); член фракції КПУ (з 02.1999).[1]

У квітні 2002 року обраний народним депутатом України 4-го скликання за списком КПУ (№ 40). Очолював підкомітет у справах ветеранів війни та праці Комітету у справах, пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (з 06.2002); член фракції КПУ (з 05.2002).

Нагороди

[ред. | ред. код]

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

Автор книг «Пам'ять серця» і «Дорогами війни».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Офіційний Вебсайт Верховної Ради України. Архів оригіналу за 18 березня 2017. Процитовано 18 березня 2017.
  2. Указ Президента України від 21 лютого 2005 року № 293/2005 «Про нагородження В. Анастасієва орденом князя Ярослава Мудрого»
  3. Указ Президента України від 5 травня 2009 року № 288/2009 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Перемоги 9 травня»
  4. Державні нагороди України. Кавалери та лауреати (том ІІІ) — АНАСТАСІЄВ ВАЛЕНТИН ОЛЕКСІЙОВИЧ [Архівовано 10 січня 2017 у Wayback Machine.] // who-is-who.ua
  5. Указ Президента України від 4 травня 1998 року № 405/98 «Про відзначення нагородами України»
  6. Постанова КМУ від 7 травня 2004 р. № 593 «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»

Посилання

[ред. | ред. код]