Очікує на перевірку

Антуан Тассі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Антуан Тассі
Особисті дані
Повне ім'я Антуан Тассі
Народження 26 березня 1924(1924-03-26)
  Гаїті
Смерть 3 березня 1991(1991-03-03) (66 років)
  Порт-о-Пренс, Гаїті
Громадянство /Гаїті Гаїті
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
«Вікторі» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1948—1957 Гаїті Гаїті 15 (6)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1961
1963
1963
1965—1976
1977
1980—1981 		Гаїті Гаїті
«Расінг Клюб Гаїтьєн»
Ямайка Ямайка
Гаїті Гаїті
«Віолетт»
Гаїті Гаїті

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Антуан Тассі (фр. Antoine Tassy; нар. 26 березня 1924, Гаїті — пом. 3 березня 1991, Порт-о-Пренс, Гаїті) — гаїтянський футболіст та тренер, виступав на позиції нападника.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Виступав в аматорському гаїтянському клубі «Вікторі».

Кар'єра в збірній

[ред. | ред. код]

У національній збірній Гаїті виступав наприкінці 40-х та в 50-х роках XX століття, зіграв в офіційних турнірах 15 матчів та відзначився 6-а голами. Учасник кваліфікації чемпіонату світу 1954 року, Чемпіонату КККФ 1957[1] та Панамериканських ігор 1959[2].

Голи за збірну

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

На початку 1963 року на чолі з «Расінг Клюб Гаїтьєн» виграв Кубок чемпіонів КОНКАКАФ 1963 року[3]. Після цього успіху тренував національну збірну Ямайки[4], в якій пропрацював жо 1964 року.

Під час роботи в національній збірній Гаїті Антуана Тассі команда використовувалася як інструмент пропаганди Дювальїстів. Товариський матч на «Даунінг Стедіум» (Нью-Йорк) між збірної Гаїті та колумбійським «Мільйонаріос» (липень 1973), гаїтянські вигнанці затримали початок поєдинку на майже 2 години й 45 хвилин на знак протесту проти репресій на їх історичній батьківщині. Після цього Тассі відвів свою команду до роздягальні і сказав, що вони повертаються додому. Пізніше йому передзвонив президенту Федерації футболу Гаїті Клод Реймон, який сказав йому відновити матч, якщо це можливо. Потім приїхав Серж Чарльз, високопоставлений член гаїтянської делегації в Організації Об'єднаних Націй, і знову зателефонував Раймонду, і гаїтяни погодилися повернутися на поле. Прибула поліція й оточила поле[5].

У лютому 1974 року оглядач «Обсервер» Г'ю Макілвенні так описав Тассі: «невисокий, худорлявої статури чоловік», «48-річний негр, який керує спортом на Гаїті та тренує національну збірну». У статті йшлося про те, що Антуан проягом декількох років навчався футболу в Парижі і «двадцять років» як завершив виступи на лівому фланзі нападу «Расінгу», «однго з найпопулярніших серед восьми команд Порт-о-Пренсу, які формують найвищий футбольний дивізіон на Гаїті», під його кураторством[6].

Дивлячись вперед на матч першого раунду чемпіонату світу проти Італії того ж року, Тассі зазначив, що «ми знаємо, що італійці не гратимуть проти нас звичайну [для себе] гру... вони не будуть настільки обережними, як зазвичай. Вони вийдуть, щоб розгромити, розглядаючи нас як найслабших своїх опонентів. Ми постараємося ретельно захищатися й відповісти їм контр-атаками[6]».

Як й обіцяв Антуан, Гаїтянці в першому матчі чемпіонату світу 1974 року проти Італії намагалися зіграти «в свою гру», на 46-й хвилині швидку контр-атаку розігнав Філіп Ворб, який відзначився гольовою передачею на Емманюеля Санона, таким чином гаїтяни відкрили рахунок у матчі[7]. Проте італійці все ж перемогли в тому матчі, 3:1.

На Кубку незалежності Бразилії 1972 року працював разом з гондурасцем Карлосом Падільєю.

Також тренував гаїтянський клуб «Віолетт», в тому числі й на Кубку чемпіонів КОНКАКАФ 1977[8]. У 1976 році залишив збірну, проте під час кваліфікації чемпіонату світу 1982 року знову її очолив.

Помер 3 березня 1991 року в лікарні Канап-Верт у місті Порт-о-Пренс[9].

Досягнення

[ред. | ред. код]

Як гравця

[ред. | ред. код]
збірна Гаїті

Як тренера

[ред. | ред. код]
«Расінг Клюб Гаїтьєн»
збірна Гаїті

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ CCCF Championship 1957 (Willemstad, Curaçao, Aug 11-25). www.rsssf.com. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 11 червня 2018.
  2. ↑ Panamerican Games 1959 (Chicago). www.rsssf.com. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 11 червня 2018.
  3. ↑ Raymond Jean-Louis (23 березня 2015). 92 bougies pour le Vieux Lion. www.ashaps.com. Архів оригіналу за 23 липня 2015. Процитовано 16 липня 2018. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |4= (довідка)
  4. ↑ "Coach Tassy Withdraws Resignation", the Daily Gleaner, 2 October 1963 p.12
  5. ↑ "Haitian protesters rush field", Daily News (New York, New York), 30 July 1973 p.18
  6. ↑ а б McIlvanney, Hugh (February 10, 1974). "Tassy, voodoo 'Doc' of Haiti". The Observer. p.22
  7. ↑ Haiti 1 Italie 0 Emmanuel Sanon Coupe du Monde 1974. Youtube.com. Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 15 червня 2018.
  8. ↑ Emmanuel Bellevue (8 mai 2007). 89 bougies pour le Violette Athlétic Club (фр.). lenouvelliste.com. Архів оригіналу за 23 лютого 2019. Процитовано 23 juillet 2015.
  9. ↑ Éphémérides du 26 février au 4 mars. facebook.com. 26 février 2017. Процитовано 5 octobre 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Антуан Тассі на сайті ФІФА (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антуан_Тассі&oldid=43312461