Артемізія Джентілескі
Артемізія Джентілескі | |
---|---|
італ. Artemisia Gentileschi | |
Народилася | 8 липня 1593[4][2][…] Рим, Папська держава[6][7] |
Померла | 1653[1][2][…] Неаполь, Неаполітанське королівство, Габсбурзька Іспаніяd[6][7] |
Країна | Італія[8] |
Національність | італійка |
Діяльність | художниця |
Галузь | малярство |
Вчителі | Ораціо Джентілескі[9] |
Знання мов | італійська[10][11] |
Членство | Академія витончених мистецтвd |
Напрямок | Караваджизм[5][12] |
Жанр | портрет[6][7], релігійний живописd[6][7], історичний живопис[7] і міфологічний живопис[7] |
Magnum opus | Юдита, що вбиває Олофернаd, Adoration of the Magid, Judith and her Maidservantd, Susanna and the Eldersd, Allegory of Inclinationd і Self-Portrait as a Female Martyrd |
Посада | придворний художник |
Конфесія | католицтво |
Батько | Ораціо Джентілескі |
Мати | Пруденція Монтоне |
Брати, сестри | Francesco Gentileschid[13] |
У шлюбі з | П'єтро Антоніо Стіаттесі |
Діти | 2 доньки |
Автограф | |
Артемізія Джентілескі (італ. Artemisia Gentileschi, 8 липня 1593 — 1652 або 1653) — італійська художниця епохи бароко, представниця Неаполітанської школи.
Народилася у 1593 році в Римі. Була донькою живописця Ораціо Джентілескі школи Караваджо. Мати, Пруденція Монтоне, померла, коли Артемізії було 12 років. У 1612 році вона була розбещена флорентійський художник Агостіно Тассі, що працював разом з її батьком та водночас був вчителем Артемізії. Після 7-місячного судового розгляду, принизливого і болісного для Артемізії, Тассі було визнано винним, засуджений до року в'язниці.
Вийшовши заміж за флорентійського художника П'єтро Антоніо Стіаттесі у 1612 році, художниця 1614 року переїхала до Флоренції. Працювала під покровительством Козімо II Медічі. Тут затоваришувала з Галілео Галілеєм.
У 1621 році працювала в Генуї, потім повернулася до Риму, де творила до 1627 року. В цей час вона намагалася влаштувати доньок на курси живопису.
У 1627 році перебралася до Венеції, де познайомилася з Антонісом ван Дейком і Софонісбою Ангішолі. У 1630 році опиняється у Неаполі. В неаполітанський період художниця вперше отримала замовлення на фресковий розпис церкви — у містечку Поццуолі під Неаполем.
У 1638–1641 роках жила і працювала в Лондоні разом з батьком під покровительством короля Карла I. Потім Артемізія повернулася в Неаполь, де і жила до самої смерті.
Артемізія Джентілескі стала першою жінкою, обраною у члени Академії живописного мистецтва у Флоренції — першої художньої Академії Європи.
Першою картиною Артемізії була «Сусанна й старці», що була намальована у 1610 році. Переживання художниці отримали вираз в її найбільш відомій роботі «Юдіф, що відрубує голову загарбника Олоферна» (1611–1612 роки). До цього сюжету вона поверталася кілька разів, інші повторювані сюжети картин Джентілескі — Лукреція, Клеопатра, цариця Савська, тобто уславлені жінки минувшини.
Роман про Артемізію був написаний в 1944-1947 роках італійською письменницею Анною Банті, в остаточній версії він набув форми щоденника, мав великий успіх, перекладений на кілька мов. Потім біографія Артемізії лягла в основу драми американської письменниці Венді Вассерштайн «Хроніки Хейді» (1988 рік) і п'єси «Життя без підказки» канадської письменниці Саллі Кларк (поставлена у 1988, 1989, 1990, 1991 роках).
У 1997 фільм «Артемізія» було знято французьким кінорежисером Аньєсом Мерле. У 1998 році роман про художницю написала французька письменниця Олександра Лапьер. У 2002 році став міжнародним бестселером роман американської письменниці Сьюзен Вріленд «Пристрасті за Артемізією», який було перкладено на 20 мов.
-
Благовіщення
-
Вірсавія
-
Кліо, муза історії
-
Давид і Вірсавія
-
Есфір перед царем
-
Лукреція
-
Св. Цецилія з лютнею
-
Самсон і Даліла
-
Портрет гонфалоньєра, Палаццо Аккурсіо, Болонья
-
Народження Івана Хрестителя, Національний музей Прадо, Мадрид
-
Даная, 1612 р, Художній музей, Сент-Луїс, США
-
Сміливиця Сісера, 1620 р., Музей образотворчих мистецтв (Будапешт)
-
Св. Катерина Александрійська
-
Сусанна і старці
-
Св. Цецилія
-
Автопортрет з лютнею
-
Юдиф у шатрі Олоферна, фігура Юдифи
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118936794 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Artemisia Gentileschi — 2008.
- ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в г Зведений список імен діячів мистецтва
- ↑ а б в г д е RKDartists
- ↑ MutualArt.com — 2008.
- ↑ https://www.museodelprado.es/aprende/enciclopedia/voz/gentileschi-artemisa/bc35919f-7235-457c-9c8f-fd166574143e
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ https://www.oxfordartonline.com/page/caravaggio-and-caravaggisti-in-17th-century-europe/
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2018.
- Raymond Ward Bissell, Artemisia Gentileschi and the authority of art. Critical reading and catalogue raisonné, Pennsylvania State University Press, 1999