Перейти до вмісту

Бабійчук Ростислав Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ростислав Володимирович Бабійчук
Народився1 (14) лютого 1911(1911-02-14)
Кишинів
Помер11 січня 2013(2013-01-11) (101 рік)
Київ
Країна СРСР
Діяльністьзалізничник, політик
ПосадаМіністр культури УРСР
Термін19561971
ПопередникЛитвин Костянтин Захарович
НаступникЄльченко Юрій Никифорович
ПартіяКомпартія України.
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Заслужений працівник культури України
Заслужений працівник культури України

Ростислав Володимирович Бабійчук (1 (14) лютого 1911(19110214), місто Кишинів, тепер Молдова — 11 січня 2013, місто Київ) — український радянський політичний діяч. Міністр культури УРСР у 1956—1971, депутат Верховної Ради УРСР 4—5-го і 7—8-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1954—1976 р. Заслужений працівник культури України.

Діяльність

[ред. | ред. код]

Народився у родині техніка-залізничника. У 1930 році закінчив курси будівельників.

У 1930—1938 роках працював десятником, техніком, виконробом будівельно-монтажних дільниць Південно-Західної та Одеської залізниць. Брав активну участь в комсомольській роботі. Водночас заочно здобув середню освіту.

Член ВКП(б) з березня 1939 року.

З 1939 року — редактор газети політвідділу, начальник сектора пропаганди і агітації політичного відділу Христинівського відділку Одеської залізниці.

Під час німецько-радянської війни — комісар будівництва бронепоїздів, начальник сектора пропаганди і агітації політичного відділу Івановського відділку та секретар партійного бюро вузлової сортувальної станції Іваново Ярославської залізниці.

У 1944 році повернувся до Української РСР. У 1944—1945 роках — 2-й секретар Христинівського районного комітету КП(б)У Київської області. У 1945—1946 роках — 1-й секретар Христинівського районного комітету КП(б)У Київської області.

У серпні (затв. у жовтні) 1946 — оф. січні 1949 року — 3-й секретар Київського обласного комітету КП(б) України.

У 1951 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК КП(б)У.

З липня по вересень 1951 року — інспектор ЦК КП(б)У.

16 вересня 1951 — 5 травня 1952 року — 1-й секретар Житомирського обласного комітету КП(б)У.

У травні 1952 — березні 1954 року — інспектор ЦК КП України.

У лютому 1954 — 29 вересня 1955 року — 2-й секретар Львівського обласного комітету КП України.

3 серпня 1955 — 10 липня 1956 року — 1-й заступник міністра культури Української РСР.

Могила Ростислава Бабійчука та його родини, Берковецьке кладовище

10 липня 1956 — 15 листопада 1971 року — міністр культури Української РСР.

З листопада 1971 року — на пенсії.

Під час його керівництва міністерством створено ряд художніх колективів, осередків культурно-просвітницької роботи. Набула розквіту діяльність Павла Вірського, Степана Турчака, Анатолія Авдієвського, Сергія Данченка та інших. Була здійснена велика робота для підвищення рівня підготовки кваліфікованих кадрів в системі навчальних закладів культури і мистецтв. Успішно реалізувалися плани гастрольної діяльності на території Радянського Союзу та за його межами.[1]

Помер за місяць до 102-го дня народження, 11 січня 2013 року. Похований на Берковецькому кладовищі разом з дружиною та сином.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 11 січня 2013 року пішов з життя Ростислав Володимирович Бабійчук — Міністр культури Української РСР у 1956—1971 роках, Заслужений працівник культури [Архівовано 18 квітня 2013 у Archive.is]
  2. Указ Президента України № 198/2011 від 14 лютого 2011 року «Про нагородження Р.Бабійчука орденом князя Ярослава Мудрого». Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 14 лютого 2011.
  3. Указ Президента України № 286/2002 від 22 березня 2002 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  4. Указ Президента України № 88/2001 від 13 лютого 2001 року «Про нагородження орденом „За заслуги“»

Посилання

[ред. | ред. код]