Очікує на перевірку

Вовки (УПА)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вовки.
Курінь УПА «Вовки»
На службі1944 — 1947
Країна Українська держава (1941)
Належність УПА
ЧисельністьКурінь
У складіТВ-28 «Данилів»
ВО-6 «Сян»
Командування
Курінний березень 1943 — 17.09.1945Марʼян Лукасевич («Ягода», «Черник», «Чайка»)
Курінний 1946 рікШтендера Євген («Прірва», «Нерв», «Зоряний»)
Курінний 01.11.1946-19.01.1948Сорочак Володимир («Беркут»)

«Вовки» — назва куреня (відділу) воєнної округи «Сян», 28-й (Холмський) Тактичний відтинок «Данилів» Української Повстанської Армії, який діяв на Холмщині і Підляшші.

Головною метою діяльності була оборона українського населення Закерзоння, зокрема Холмщина та Підляшшя, від виселення з рідної землі, в тому числі в часи акції «Вісла», а також від нападів польських збройних формувань, цивільних банд, військових формувань вермахту, Війська Польського та НКВС.

Курінь «Вовки» в Грубешівському повіті мав свою радіостанцію, яка весь час міняла місце свого базування, та гектограф, на яким копіювались відозви до населення та листівки.

Структура

[ред. | ред. код]

Бойова одиниця була створена в березні 1943 року як сотня Української повстанської армії, яка з моменту формування мала назву сотня «Вовки». Мала не менше 100 стрільців — складалася з трьох чот, а часом і більше. В травні 1945 року налічувала 110 стрільців. В складі сотні була одна чота, створена з колишніх віськовослужбовців Червоної Армії, котрі були одягненні в форму червоноармійців.[1] Пізніше на її основі створено курінь, що в різні періоди діяльності нараховував у своєму складі від двох до чотирьох сотень: «Вовки-1», «Вовки-2», «Вовки-3», «Карпа».

Командування

[ред. | ред. код]

Холмський курінь «Вовки» — курінний «Ягода», «Черник»(Маріян Лукашевич(*15.06.1922-† 17.09.1945), курінний «Прірва»(Євген Штендера), курінний «Беркут»(Володимир Сорочак).

Підрозділи

[ред. | ред. код]

Сотня «Вовки-1»

[ред. | ред. код]

Відд. 99 «Вовки-1» 

— сотенний «Крапка» (Михайло Курас, †26.02.1946) — ст. бул. Михайло Курас — ройовий, згодом чотовий і сотенний. Народжений в с. Молодятичі Грубешівського пов., 5 кл. нар. школи. В УПА від лютого 1944 р. — сотенний «Кропива» (Василь Колтонюк, † 13.05.1946) — бул. Василь Колтонюк — нар. 5 січня 1923 р. в с. Нисмичах Грубешівського пов. (тоді — Сокальського пов.) у селянській родині. До УПА вступив у 1943 р. на Волині (згодом УПА-Південь), де був старшиною у загоні Василя Процюка («Кропиви»). У лютому 1945 р. прибув у рідні сторони на лікування.

— сотенний «Крилатий» (Євген Несторук, народився 1924 року в селі Степановичі грубешівського повіту. Навчався у технічній школі в Холмі. У 1944 році вступив до УПА. Був по черзі: стільцем, звязковим сотні, ройовим. З липня 1946 року командиром сотні Вовки-1. В серпні 1946 року, тяжко поранений в бою з польським військом, щоб не дістатися до неволі-застрелив себе. Похований в Телятині, Томашівського повіту, Польща),

— сотенний «Громовий» Лагода Петро, брав участь в Грубешівській операції.

— сотенний Ярмола Василь «Яр» († 08.1947)

  1. Ярема (Майструк Осип) — чот. сотні «Вовки» (Холмщина) 1944
  2. «Яструб», також «Дуб» — Анатолій Сидорук з Володавського пов., чотовий і к-р пвд. «Вовки». Напровесні 1945 р. був к-ром боївки, що охороняла надрайоновий провід. Загинув в час наскоку НКВД на хут. Корчунок 3 квітня 1945 р., разом з шістьома членами теренового проводу й 10 вояками.
  3. Карпо — пор. Павло Пилипчук з Нового Двору б. Кристинополя — чотовий, а згодом сотенний відділу «Вовки». Народився 1914 р. в селянській родині. Від самого початку УПА на Холмщині був у її рядах підстаршиною й старшиною. Відзначався в усіх боях холоднокровністю, відвагою й винахідливістю. Користувався авторитетом між вояками сотні «Вовки». Загинув 21 грудня 1944 р. на хуторі с. Модринь Кузьмин у бою з НКВД.
  4. Чот. «Боян» — ст. віст. Михайло Ульгурський — нар. 13 серпня 1916 р. в селянський родині в с. Щепятин Томашівського пов. (тоді — Рава-Руського пов.) Загинув 9 лютого 1945 р. у засідці НКВД між с. Переводів і с. Жнятин.
  5. «Альоша» — ройовий, згодом чотовий і заступник Павла Пилипчука («Карпа») Прізвище невідоме, походив з Придніпрянщини, мав досвід фронтових боїв Радянської армії.
  6. Шугай — чот. сотні «Вовки» (Холмщина) 1944
  7. «Галабурда» — кул. Василь Кратюк, нар. 24 квітня 1921 р. в Шумейках Володавського пов. Відзначився в багатьох боях як знаменитий кулеметник.
  8. Ярослав (Юрчук Степан) — бунч. сотні «Вовки-1» ВО 6 1946
  9. «Марко», «Новина», бул.(Савинець Михайло *14.03.1925 р.-) -почет сотні «Вовки-1» ВО 6 1945. Уродженець села Берестя на грубешівщині 14.03.1925 року. Закінчив торговельну школу в Грубешові і вчительську семінарію, де був провідником юнацької ОУН. Був писарем в сотні «Вовки І». В 1944 р. був повітовим референтом пропаґанди. В серпні вступив до вишкільного відділу УПА «Дуба» й перейшов стрілецький вишкіл. У листопаді 1944 р. перейшов до сотні «Вовки I» під командою «Карпа», а по його смерти — «Кропиви» і «Крапки», де став сотенним писарем. Загинув на Підляшші в жовтні 1945 року. Йшов першим, сотня попала в засідку.
  10. «Осип» — Осип Няйко, народжений 21 липня 1922 р. в с. Корчів Томашівського пов. (скоріше — Рава-Руського пов.). Закінчив учительську семінарію, учитель. В УПА від 21 липня 1944 р. — політвиховник сотні, згодом — куреня «Вовки» й 28 ТВ УПА «Данилів» 1945—1946.
  11. Хмелик — бунч. сотні «Вовки-1» ВО 6 1946
  12. «Байда» (Петро Варениця) — нар. в 1921 r. в Войславиці, повіт Сокаль(після 1944 р. повіт Грубешів), член ОУН від 1939 р., в 1941 р. член похідних груп, в 1942 р. заарештований німцями на сході України, звільнений, повернувся на Холмщину, до 1945 р. був стрільцем у відділі «Крапкі», а пізніше (до 1947 р.) стрільцем в сотні «Дуди», від 1948 р. член сітки Леона Лапінського «Зенона».[2]
  13. «Дубина» (Михайло Прокопчук) (1925—1992) — нар. в Тихоборі, повіт Грубешів, член ОУН від 1940 р., в 1944 р. заарештований НКВС і перенесений до в'язниці в Києві, після звільнення (за відсутністбю доказів) в 1945 р. вступає до УПА; на початку кладовщик в сотні "Ягоди, а від листопада 1946 r. завгосп сотні Петра Лагоди «Громового» і Василя Ярмоли «Яра», заарештований в Чехословаччині і переданий Польщі.[2]
  14. «Новина» — бул. Михайло Савинець, писар сотні «Вовки I». Нар. 14 березня 1925 р. в с. Берестя Грубешівського пов. Закінчив торговельну школу в Грубешові. В 1944 р. був повітовим референтом пропаґанди. В серпні вступив до вишкільного відділу УПА «Дуба» й перейшов стрілецький вишкіл. У листопаді 1944 р. перейшов до сотні «Вовки I» під командою «Карпа», а по його смерти — «Кропиви» і «Крапки», де став сотенним писарем.
  15. Чот. «Сушко» — ст. бул. Гриць Руденко, нар. 23 грудня 1917 р. в с. Вовчик на Полтавщині. По професії шофер, був у РА, після полону — в німецькій армії, з якої здезертирував до УПА. 10 березня 1945 р. утворена окрема група вояків, що володіли російською мовою, яку приділено до його пробоєвої чоти. Ця чота відзначилася вмілим стосуванням різних підступів і заскочень противника. Після поранення Гриць Руденко став зброярем у команді 28 ТВ УПА «Данилів». Майстер на всі руки. Він змайстрував кілька видів примітивних станків для вистрілювання німецьких ракетних стрілен і керував практичним випробуванням у стрілянні до ціли. Великою мірою завдяки його експериментам відділи УПА 28 ТВ «Данилів» опанували теорію і практику вживання ракетних стрілен в партизанській війні. Влітку 1946 р. Гриць Руденко тайком виїхав до УРСР з нареченою зі с. Гільче.
  16. «Балан» (Іван Новосад) — стрілець, брав участь в грубешівській операції. Був арештований польським УБ в вересні 1946 р.

Сотня «Вовки-2»

[ред. | ред. код]

Відд. 100«Вовки-2»

28 жовтня 1944 р., зараз по розбиттю станиці в с. Мірчі, а одночасно й Черничині, відділ перебрав к-р Яструб. К-р Карпо одержав наказ організувати новий відділ. Цим назначенням к-ра «Карпа» творити новий відділ (28 жовтня 1944 р.) треба уважати початок відділу «Вовки II». Спочатку його звали «вишкільна чота» чи «вишкільна сотня». Щойно осінню 1945 р. від дістав формальну назву «Вовки II».

  • сотенний «Яструб», також «Дуб» — Анатолій Сидорук з Володавського пов.
  • сотенний «Багряний» (Євген Дацюк) — по вишколі на підофіцерських курсах УПА в 1944 р. командир чоти в сотні «Ягоди» Маріяна Лукашевича. Після його смерті прийняв командування сотнею, але під кінець 1945 року, був звільнений "Прірвою " Євгеном Штендера з виконующих функцій за некомпететність (на місці командира сотні був замінений на «Лис» (Іван Шелева) i перенесений до реферату СБ 1 району Надрайону «Лиман» III Округи ОУН, літом 1946 р. був звільнений з причин не виконяння обов'язків i висланий до центральної Польщі, де мав всупити до якоїсь польської конспіративної організації і слідкувати за настроями що були в польському підпіллі (цього завдання також не виконав) заарештований МГБ.)[2] ,
  • сотенний «Лис» (Іван Шелева * 20.05.1914 —), ВО 6 1945-46. ст. віст. Іван Шалева, народився в с. Фолупні [?] Любачівського пов., закінчив рільничу школу, капрал Війська Полського. Пізніше був коротко сотенним, командиром вд. «Вовки-2»
  • сотенний «Дуда» (Євген Янчук, пом. 22.08.1947) — ст. Бул. Євген Янчук із с. Богородиці Грубешівського пов. Командир відділів самооборони. Ройовий, у тому часі став заступником «Карпа». Пізніше сотенний «Вовки-2» ТВ-28 «Данилів» ВО-6 «Сян». Був поранений у руку під час бою у селі Набруж Томашівського повіту. Загинув 22 серпня 1947 року в бою з емдебістами під селом Верешин. Похований на цвинтарі в селі Шиховичі.
  1. Лев (Боруцький Василь) — чот. сотні «Вовки-2» ТВ-28 «Данилів» ВО-6 «Сян» 1945-46
  2. Шпак (Царик Степан) — бунч. сотні «Вовки-2» ТВ-28 «Данилів» ВО-6 «Сян» 1946
  3. Вятич, Міша, Степовик (Михайло Балій) (1926—1981) — народився в Павловичах Сокальського району, член ОУН, в підпіллі з липня 1946 року; від жовтня 1946 р. стрілець в сотні, потім (з жовтня 1946 року вересня 1947 року) слідчий СБ III округи ОУН. Був також в охороні Леона Лапінського «Зенон»; арештований 1948 р в Чехословаччині.[2]
  4. «Юрко» — (Ян (Іван) Невядомський) (1922—1989). Нар. в Масломичі, повіт Грубешівський, ймовірно член ОУН ще до війни, в 1941 р. вивезений до Німеччини на примусові роботи (згідно іншої версії — служив в Schutzpolizei, військове звання — капрал). В 1943 р. організовіє підпілля в околицях Масломичі. На початку реферат господарчий 4 надрайону "Лиман " III Округу ОУН, а пізніше стрілець в сотні "Дуди, пізніше командир боївки СБ надрайону "Лиман " III Округу ОУН. 21.І.1946 р. підвищений до старшого стрільця, від 1946 р. був районним командиром боївок СБ ОУН, від осені 1947 р. командир однієї з груп підпільників, яка залишилася на Холмщині, від лютого 1949 р. член сітки «Зенона», арештований у 1951 р. й переданий до СРСР, де був засуджений на 25 років тюрми, до Польщі повернувся 27.ІХ.1955 р. й був вдруге арештований й засуджений 27.ІХ.1957 р. в Любліні на довічне ув'язнення, звільнений 25.ІІІ.1959 р., до смерті проживав в Олесниці.[2]
  1. «Кавка» (Володимир Макарук) — нар. 1924 р. в Войславичах, повіт Сокаль (після 1944 р. повіт Грубешів), член ОУН від 1942 р., в підпіллі від 15.IV.1946 р., стрілець сотні «Дуди»[2]
  2. «Явір» (Іван Рачинський) (1922—1951) — нар. в Сатрій Миколаївці, повіт Дубно, член ОУН від 1941 р., в квітні 1943 р. мобілізований до лав Червоної Армії, після чотирьох місяців затриманий з двома іншими солдатами в околицях Грубешова під час патролювання сотнею «Ягоду», вся трійка погодилася вступити до УПА, як кулеметник служив в сотні «Дуди», від 1948 р. член сітки Леона Лапінського «Зенона».[2]
  3. «Гонта» (Іван Залізняк) (1923—1948) — нар. в Богородиці, повіт Грубешів, член ОУН від 1941 р., в УПА від 1943 р., стрілець сотні Євгена Ящука «Дуди», загинув за нез'ясованих обставин.[2]
  4. "Прибувший " (Іван Кубяк) (1921—1948) — нар. в Городловичах повіт Сокаль, член ОУН від 1940 р., в УПА від 1943 р., служив в сотні Євгена Ящука «Дуди», загинув за нез'ясованих обставин.[2]
  5. «Залізняк» (Павло Шостак) (1913—1948) — рік служив в Червоній Армії, член ОУН від 1941 р., в УПА від 28.X.1944 р.; кулеметник в сотні Євгена Ящука «Дуди», загинув за нез'ясованих обставин.[2]
  6. «Гучава» (Олександр Ващук) (1916—1949) — нар. в Богородиці, повіт Грубешівський (за іншими джерелами в Новій Іванівці біля Курська), член ОУН, в УПА від серпня 1944 р., на початку стрілець у віділі "Яструба (Н. Н.), «Карпа» (Н. Н.) і Петра Шавули «Кропиви», від лютого 1946 до вересня 1947 р. політичний інструктор в сотнях Петра Лагоди «Громового» та Василя Ярмоли «Яра», заарештований в Чехословаччині і переданий до Польщі.[2]
  7. «Залізняк» (Осип Денека) (-,01.1922-†04.01.1946), нар. в с. Сумішів-Варашин, Грубешівського повіту, стрілець, незакінчена школа початкова, рільник, 31.12.1945 року ранений в бою з більшовиками під Тихобіжським лісом біля колонії Міняни. Помер 04.01.1946.
  8. «Хмара» (Михайло Підгірский) — стрілець, брав участь в грубешівській операції. Був арештований польським УБ в листопаді 1946 р.
  9. «Палієнко» (Микола П а в о н с ь к и й) (нар. 1919) — нар. в Черничині пов. Грубешів, член ОУН, в УПА від 10..1946 р., де був членом сотні Євгена Янчука «Дуди», від осені 1947 р. член групи «Юрка», від лютого 1949 р. член фіктивної сітки «Зенона», арештований 16.І.1954 р., засуджений на тюрму.

Сотня "Вовки-3

[ред. | ред. код]
Пам"ятник полеглим бійцям сотні Вовки, 26.02.1946 р.,в бою з військами НКВС. В урочищі Білосток біля села Ліскі, Грубешівського повіту.

Відд.??«Вовки-3»  Після виселення українців з підгрубешівських сіл до України, «Зірка» зорганізував невеликий відділ УПА, біля 25 осіб, що оперував у цій околиці. Спочатку цей пвд. підпорядкував собі «Зенон», як ще один ВОП. Проте вояки цього пвд. домагалися, що вони хочуть належати до УПА й осінню 1945 р. їх підпорядковано команді 28 ТВ УПА «Данилів» як «Вовки III». Більшість вояків цього пвд. були перед тим у різних відділах УПА.

  • сотенний «Гайда» (Євген Сивак,*16.02.1927 — † 26.02.1946), нар. 16 лютого 1927 р. в с. Черничин Грубешівського пов. у селянській родині. Закінчив 7 кл. гімназії в Сокалі, підстаршинську школу УПА на Волині у 1943 р. і старшинську школу УПА «Олені» в Карпатах у 1944 р. Повернувши в рідні сторони був призначений ройовим сотні «Вовки», у 1945 р. — інструктором у новій сотні «Вовки II». Двічі поранений — легко і тяжко, в засідці на «Юрченка». 2 лютого 1946 р. був назначений командиром пвд. «Вовки III». Загинув 26.02.1946 р. біля села Ліскі, Грубешівського повіту на Холмщині, в бою з військами НКВС.
  • сотенний «Давид» (Степан Приступа †24.06.1947 або 08.1947), брав участь в грубешівській операції.
  • сотенний «Зірка» ст. бул.(Володимир Сивак,*01.09.1923 — † 01.09.1948), народився у селі Черничин Грубешівського повіту, в селянській родині. Незакінчена школа, освіта — 2 класи гімназії, 18.01.1946 року потрапив у засідку НКВС в селі Масломичі. Засуджений Військовим судом і розстріляний в Любліні 01.09.1948. Похований ймовірно на комунальному цвинтарі при вул. Уніцка в Любліні.


  1. «Орлик» (Роман Ковальчук)(1913—1950) — нар. в Шмиткові повіт Сокаль, член ОУН від 1932 р., в підпіллі від 1944 р.; на початку стрілець сотні «Лиса» (Іван Шелева), а потім Степана Приступи «Давида», підвищений на командира рою, від січня 1947 р. був заступником «Давида», а по його смерті, командував створеною групою, що залишилася від сотні.[2]
  2. «Сурмач» (Василь Климчак) — нар. в 1927 в. в Себечові, повіт Сокаль, Sebeczowie, в УПА 1944 р.,від липня 1945 р. стрілець 3 рою «Орлика» Романа Ковальчука в сонті «Багряного» Євгена Дацюка (від 1945 р. командир був «Лиса» (Іван Шелева)), від травня 1946 р. в сотні «Давида» Степана Приступи, на початку як секретар, а потім політичний інструктор, заарештований Службою Державної безпеки Чехословаччини та переданий Польщі.[2]
  3. «Юрко» (Семен Зінко) — нар. 1928 р. в Жужелянах, повіт Сокаль, член ОУН від 1944 р., в УПА від 1946 р., стрілець сотні «Давида» Степана Приступи, вийшов з підпілля в 1956 р.[2]
  4. «Вістун» (Лев Рудик, за іншими даними Лев Дяків (1927—1948)- народився в Жужелянах, повіт Сокаль, член ОУН від 1944 р., в УПА від 1946 р.,на початку був санітаром, а потім командир рою в сотні «Давида» Степана Приступи, 25.V.1946 r. авансований до ступіня старшого стрільця.[2]
  5. «Пімста» (Сильвестер Боднар, за іншими даними Василь Луцик або Василь Сельвестер) — народився 1925 р. в Жужелянах, повіт Сокаль, в УПА від 1945 р., стрілець сотні «Давида» Степана Приступи.[2]
  6. «Моряк» (Демчук Михайло, 1921-26.02.1946) народився 1921 р. у Копичинцях у сім'ї селянина. Закінчив 7 класів «Рідної школи». Член ОУН з 1942 р. У серпні 1942 року був відправлений в УПА на Волинь. Ройовий сотні Вовки-3. Загинув 26.02.1946 р. біля села Ліскі, Грубешівського повіту на Холмщині, в бою з військами НКВС.
  7. «Перемога» (Невідомський Володимир) (1926-07.01.1946), нар. в с. Черничин, Грубешівського повіту, в родині селянина, незакінчена школа, Старший брат був в УПА і в лютому 1945 року він також пішов в УПА. Ст. стрілець, кулеметник. Загинув 07.01.1946 р., попавши в засідку НКВС під лісом біля с. Вілька Потуржинська. Місце поховання невідоме, тіло забрав ворог.
  8. Ст. віст. «Палій» (Павонський Михайло) (1923 — 26.02.1946), нар. в с. Черничин, Грубешівського повіту. Бунчужний від. Вовки-3. Загинув 26.02.1946 р. біля села Ліскі, Грубешівського повіту на Холмщині, в бою з військами НКВС.
  9. псевдо «Босфор» — Сивак Іван (1921 — 26.02.1946, Ліскі), нар. 1921 р. в с. Масломичі Грубешівського повіту у селянській родині. Був у сотні «Вовки-3». Загинув 26.02.1946 р., в бою з військами НКВС. Похований в урочищі Білосток біля села Ліскі, Грубешівського повіту на Холмщині разом з 41 побратимами, що загинули в цьому бою.

Сотня «Чавса»

[ред. | ред. код]

Відд. ?? — сотенний «Чавс»[3] Василь Краль (*1913 р. Дорошів, Львівська обл., — † 1976 Дзержонюв, Польща) — поручник УПА. В УПА з березня 1945, на початку стрілець, пізніше командир чоти в сотні «Куліша». Після реформування чоти в самостійну сотню, був її командиром, що належала до куреня «Беркута», яка була направлена в повіт Влодавський під кінець 1945 року з V ВО «Буг». Його сотня була розбита в вересні 1947 року. «Чавс» виїхав на проживання в околиці Дравська. Був розпізнаний і заарештований на початку 1948 року, засуджений на кару смерті 10.02.1948 військовим Районним Судом в Любліні, замінена кара на пожиттєве ув'язнення. В 1955 звільнений з в'язниці.[2]

  1. Олег (Думка Іван) — пвх. сотні «Вовки-3» ВО 6 1946
  2. Орлик (Ковальчук Роман)-сот. «Вовки-3» ВО 6 1947
  3. Палій (Павонський Михайло) — бунч. сотні «Вовки-3» ВО 6 1946
  4. «Квітка» (Григорій Лаховський) — санітар в сотні «Чавса». Нар. 1923 р. в Сілець, повіт Сокальський, член ОУН, в УПА від 1944 р., подальша доля незнана.[2]
  5. Шепель (Тимофій Петрович Гавалко) народився 28 лютого 1924 р. в с. Пархач Сокальського повіту (тепер с. Межиріччя Сокальського р-ну Львівської обл.). Закінчив народну школу в рідному селі, відтак навчався у Сокальській СШ № 1 (1939—1941 рр.) та у 5 і 6 класах Сокальської гімназії (1941—1943 рр.). Від 1941 р. належав до Юнацтва Організації Українських Націоналістів.

Спогади

[ред. | ред. код]

Рейди.

[ред. | ред. код]

В. Краль-«Чавс» із підлеглим йому відділом, в якому Т. Гавалко-«Шепель» був заступником командира і одночасно чотовим, 15.08.1945 р., вирушив у рейд з Любачівщини на Підляшшя. Туди повстанці прибули на початку вересня і перебували більше півтора місяця, ведучи пропагандистську працю серед українського та польського населення. В кінці жовтня вирушили назад і 6 листопада 1945 р. прибули до с. Ліски (колишнього Сокальського повіту, тепер Грубешівський повіт Люблінського воєводства, Польща). За 83 три дні рейду повстанці подолали майже 550 км.

Відпочивши після рейду і перезимувавши, відділ «Чавса» навесні 1946 р. взявся до активної бойової діяльності. Зокрема, 10 квітня проведено вдалу засідку на військову автомашину на шосе Угнів-Белз. Ворожі втрати склали 12 вбитих, зокрема поручник Війська польського і лейтенант МВД. Сотня також взяла участь в спільному наскоку на м. Грубешів 27-28 травня 1946 р., здійсненому УПА та польською підпільною організацією «Вольносць і Нєзавіслосць» (наступниця АК — Армії Крайової). Тоді повстанські відділи «Галайда 2», «Вовки 2» та «Вовки 3», загальною чисельністю 120 вояків, атакували приміщення залоги радянського МВД, знищивши понад 63 ворогів.

Наказом командира ВО «Буг» ч. 21 від 5 вересня 1946 р. «Шепель» був підвищений до ступеня старшого булавного (старшина) із датою старшинства 22.01.1946 р.

Влітку 1946 р. підвідділ «Чавса» нараховував 48 вояків. Невдовзі він вирушив у другий рейд на Підляшшя. В цьому марші взяли участь 3 рої по 12 вояків плюс 6 осіб в почоті командира. Т. Гавалко-«Шепель» на той час виконував обов'язки бунчужного сотні (посада, аналогічна старшині роти). 4 серпня 1946 р. повстанці з околиць с. Ульгівок (тепер Томашівський повіт Люблінського воєводства) вирушили на північ, і на початку вересня знову дійшли до околиці Білої Підляської та Бреста. Загалом, із зворотньою дорогою, маршрут рейду склав близько 500 км. У жовтні 1946 р. підвідділ «Галай-да 2» повернувся у південно-західну частину Грубешівського повіту і східну частину Томашівського повіту, де діяв до початку акції «Вісла».

Навесні 1947 р. «Шепель», крім обов'язків бунчужного, виконував функції політвиховника і вів усю канцелярію підвідділу «Галайда 2». На той час підвідділ нараховував, за різними даними, 48-51 стрільців, які входили до чотирьох роїв (відділень). При 1 і 2 роях перебували командир підвідділу «Чавс» і чотовий Степан Джура-«Ручай», при 3 і 4 роях — бунчужний «Шепель».

Знову на Підляшшя «Шепель» із роєм із підвідділу «Галайда 2» прибув у середині липня 1947 р. Завданням було підготувати можливі місця постоїв для керівництва, яке сюди могло перебратися після виселення з інших теренів. Крім того, 10 серпня Т. Гавалко з підлеглими роззброїли в с. Линів станицю польських стрибків (ОРМО — «Охотніча резерва міліції обивательскєй»). Після 16 серпня «Шепель» повернувся на Грубешівщину, несучи, зокрема, пошту від керівника Підляського надрайону «Левада» Івана Шамрика-«Чуба» — «Мирослава».

Восени 1947 р. «Шепель» з роєм знову прибув на Підляшшя. В кінці жовтня сюди перебрався окружний провідник ІІІ округи Євген Штендера-«Прірва». Він очолив кілька місцевих та прибулих підпільних груп, які тут перебували, зокрема і ту, якою керував Т. Гавалко.

За розпорядженням «Прірви» 10 грудня дев'ятиособова група на чолі із «Шепелем» та колишній командиром боївки СБ надрайону «Лиман» Володимиром Мельничуком-«Ясенем» вирушила в напрямку на Сєдльцє та Соколів Підляський і далі у Східну Прусію.

Загинув Т. Гавалко 2 січня 1948 р. в с. Мунтово (тепер Мронґовський повіт Вармінсько-Мазурського воєводства, Польща). Під час бою з групою польських органів безпеки впало 7 повстанців: Тимотей Гавалко-«Шепель», бул. Володимир Мельничук-«Ясень», Михайло Ярема-«Блакитний», Славомир Парфома-«Кривоніс»", стр. Василь Сторонярський-«Зайчик», ст. стр. Василь Турко-«Запорожець» (зі с. Прусинів, тепер с. Низи на Сокальщині) і ст. стр. Михайло Ралько-«Вірний». За деякими відомостями, вони пострілялися у безвихідній ситуації, після невдалої спроби прориву. Ще двоє підпільників — Григорій Федура-«Кучерявий» та ст. стр. Василь Біда-«Лис» — зуміли вирватися. З ворожого боку один міліціянт загинув, інший, важко поранений, помер у лікарні.

Учасник цих боїв П. Новина залишив хроніку "Щоденник із днів боротьби відділу УПА «Вовки» (1948 рік).[4]

Бій 26.02.1946 р., з військами НКВС. В урочищі Білосток біля села Ліскі, Грубешівського повіту.

[ред. | ред. код]

«Війська НКВД робили тоді велику облаву, шукаючи по селах відділів УПА. Зима тоді була гостра. В нас великих лісів не було, а ті, що були, були листяні й на зиму оголювалися. Тому наші відділи УПА зиму перебували малими групами по селах, у яких мали криївки. Збиралися докупи лише для проведення бойових операцій. Енкаведівська облава попала тоді, в спаленому селі Ліски, на чоту "Зірки" (Володимира Сивака). Чотою тоді командував "Галайда" (Євген Сивак), брат "Зірки", який тоді попав у польську неволю. Чота ця діяла під Грубешевом, а тут лише була переходово, тож не мала в селі Ліски криївок. Тому вона відступила від облави до невеликого лісу біля села. З ним відступили також кільканадцять вояків з відділу "Вовки" та "Галайда" 2, що мали криївки в Лісках. Разом з ними був кXр сотні "Вовки" і "Крапка" (Михайло Курас з с. Молодятичі Грубешівського пов.). Енкаведисти оточили наших в ліску і почався бій. Я була тоді з санітаркою "Олею" (Галиною Марчук) і нашими пацієнтамиXпартизанами в сусідньому селі Жнятині. Вже від самого ранку ми почули стрілянину з напрямку Лісок. Ми дуже це переживали. Завзятий бій тривав майже цілий день. Коли смеркало, прийшли сумні вістки, що загинуло багато повстанців і що енкаведисти вже забрали своїх вбитих і від'їхали. Ми негайно поїхали до лісоцького ліска. Ніколи не забуду того, що я побачила. Побиті повстанці були розібрані до гола. Між ними теж були тяжко ранені, яких енкаведисти подобивали прикладами рушниць, або попроколювали штиками. Тіла їхні вже замерзли, бо був сильний мороз. Поховали ми їх у збірній могилі на святому місці біля церкви в Білостоці. Ця церква стояла під лісом на луці, недалеко с. Ліски. Там було чудотворне джерело, що ніколи не замерзало, біля якого появлялася Божа Мати з малим Ісусом. Парох Лісок, о. Мирослав Ріпецький, розбудував там відпустовий осередок X церкву, капличку, хресну дорогу та ще якісь споруди. Під час відпусту були там відправи. Власне на площі біля церкви повстанці й чоловіки з сіл викопали широку спільну могилу. Інші привозили з лісу тіла полеглих. Я з "Олею" поклали ці тіла на дні спільної могили. Щойно десь над ранком ми закінчили цю підготовку й тоді о. М. Ріпецький з Лісок відправив похоронні богослуження й запечатав спільну могилу. Поховані в цій могилі сотен. "Крапка", чот. "Гайда", писар холмської команди відтинку УПА "Босфор" (Іван Сивак з Черничина), поет і писар сотні "Вовки" і "Тарас" (І. Сторож, учитель, з Вінницької обл.) і багато інших, разом близько 40 вояків УПА. Між ними було також двох Гімназистів з мого села Мицова X Івась Думка й Андрій Назар. Сорок шість років пізніше я вибралася з сестрою Олею й сином Олесем на це святе місце в Білостоці, щоб помолитися на могилі цих лицарів УПА. Спочатку ми навіть не могли знайти цього святого місця. Церква, каплиця та інші будови були давно розібрані. Висока могила й уся площа була зрівняна бульдозерами з землею й усе поросло бур'янами. Спочатку ми знайшли джерело, а звідти невтоптана стежка завела нас на могилу. На могилі стояли березові хрести, а біля них недопалені свічки й сухі квіти. Нам стало відрадніше, бо ми побачили, що кілька українських родин, що живуть у цих околицях, не забули полеглих героїв, поставили на їхній могилі хрести й помолилися за їх душі.»[5].

Галерея

[ред. | ред. код]

Список впавших старшин, підстаршин та стрільців відділу «Вовків». 1944—1945 р.р. зіставлений «Босфором»

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Украинские националистические организации в годы второй мировой войны. Том 2 1944—1945 Москва. РОССПЭН 2012 Стр. 685—688. ГА РФ. Ф. Р-9478. Оп. 1.Д. 375. Л. 1, 4—7. Подлинник.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Prowokacja „Zenona”. Geneza, przebieg i skutki operacji MBP o kryptonimie „C-1” przeciwko banderowskiej frakcji OUN i wywiadowi brytyjskiemu (1950–1954).  — Warszawa. : IPN, 2005. — Т. 22. — (Monografie)
  3. ↑ Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком» [Архівовано 12 листопада 2013 у Wayback Machine.] — Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1997.- 359 с., ISBN 966-538-009-5
  4. ↑ Новина П."Вовки" фрагменти з хроніки одного відділу УПА «Вовки». Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 11 лютого 2017.
  5. ↑ Літопис Української Повстанської Армії. // МЕДИЧНА ОПІКА В УПА: Док. і матеріали / Ред. Модест Ріпецький. — Торонто-Львів : Літопис УПА, 1995. — Т. 23. — 483. с. — ISBN 5-7707-4521-5.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Літопис Української Повстанської Армії. // Тактичний відтинок УПА 28-й «Данилів»: Холмщина і Підляшшя (Документи і матеріяли) зібр. П. Й. Потічний [та ін.]. — Торонто : Літопис УПА, 2003. — Т. 39. — 1050: іл. с. — ISBN - ISBN 0-920092-71-3. - ISBN 966-7861-02-3.
  • Mariusz Zajączkowski. Ukraińskie podziemie na Lubelszczyźnie w okresie okupacji niemieckiej 1939–1944. — Lublin : Instytut Pamięci Narodowej Oddział w Lublinie, Instytut Studiów Politycznych PAN, Lublin–Warszawa, 2015. — 504 с. — ISBN 9788376297699.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вовки_(УПА)&oldid=43776688