Герман IV Константинопольський
Герман IV Константинопольський | |
---|---|
грец. Γερμανός Δ΄ | |
Народився | 1790 Константинополь, Османська імперія |
Помер | 16 вересня 1853 Константинополь, Османська імперія |
Країна | Османська імперія Греція |
Діяльність | православний священник |
Знання мов | грецька |
Посада | Константинопольський патріархат |
Герман IV (1790—1853) — Вселенський патріарх у 1842—1845 і 1852—1853 роках.
Герман народився в районі Валата (Балат) Стамбула[1] у 1788 році[a]. Близько 1825 року, під час Хрисантського патріархату, він став великим протосиггелом Патріархату.
У серпні 1826 року після відставки митрополита Відина Паїсія Герман був обраний його наступником. Вона залишалася в цій провінції до 1830 року, коли була заслана в результаті російсько-турецької війни 1828 року і зростання болгарського націоналізму.[1] Потім він проживав у Константинополі до травня 1831 року, коли був обраний митрополитом Драми. 22 листопада 1835 року був обраний митрополитом Дерконським після смерті свого попередника Никифора.[1]
У 1842 році, після смерті Антима V, він був вперше обраний Вселенським патріархом і залишався на престолі до 18 квітня 1845 року, коли пішов у відставку, посилаючись на навантаження[b]. 1 листопада 1852 року, після зняття Антима IV з престолу, він був переобраний патріархом і залишався на престолі до своєї смерті, 16 вересня 1853 року. Похований на території святого монастиря Зоодохос Пігі в Балуклі[1].
Під час свого Патріархату він особливо цікавився бідними. Заснував храми, школи, бібліотеки, сирітські будинки[1] і його ім'я пов'язували з освітою православного духовенства, оскільки він був засновником духовної школи Галки в монастирі Святої Трійці, на т. зв. Надії. Коли він відвідав покинутий монастир у 1842 році, він побачив його споруди зруйнованими та в руїнах, і, отримавши дозвіл від турецької влади, приступив до його заснування та відбудови[3]. Школа безперебійно працювала до 1971 року, коли її закрили за законом і всі ці роки в ній навчалися богослови, священики, єпископи та патріархи.
- ↑ а б в г д е Σάρδεων και Πισιδίας, 1931.
- ↑ Μανουήλ Γεδεών, Αρχείον εκκλησιαστικής ιστορίας, τόμ. Α΄, σελ. 282)
- ↑ Οικουμενικό Πατριαρχείο. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 20 березня 2013.
- Вселенський патріархат
- Σάρδεων και Πισιδίας, Γερμανός (1931). Ο Οικουμενικός Πατριάρχης Γερμανός Δ' (ο από Δέρκων) (PDF). Τύποις «Φαζιλέτ» Τάσσου Βακαλοπούλου. Процитовано 9 квітня 2020.