Перейти до вмісту

Гриценко Павло Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Павло Юхимович Гриценко
Народився23 вересня 1950(1950-09-23) (74 роки)
с. Матроська, Ізмаїльського р-ну, Ізмаїльська область, Українська РСР, СРСР
Місце проживанняКиїв
Країна УРСР
Україна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьмовознавець, діалектолог, філолог, українознавець, викладач університету
Alma materОдеський державний університет
Галузьукраїнська мова
ЗакладІнститут української мови НАН України
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор філологічних наук
ЧленствоНаукове товариство імені Шевченка

Павло́ Юхи́мович Грице́нко  (нар. 23 вересня 1950, с. Матроське, Ізмаїльська область) — український мовознавець, доктор філологічних наук (1991), професор (1993), директор (2008) Інституту української мови НАН України[1], чинний член НТШ (1995).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 23 вересня 1950 року в с. Матроска Ізмаїльського району Ізмаїльської обл. (тепер Одеської обл.)

Закінчив Одеський державний університет (1973), аспірантуру Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР (1979). З 1987 року — завідувач сектору діалектології Інституту мовознавства імені О. О. Потебні АН УРСР, а з 1991 року — відділу діалектології Інституту української мови НАН України. Від 2008 року директор Інституту української мови НАН України.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Досліджує українську діалектну мову, проблеми взаємодії діалектів і літературної мови, типології і зв'язків слов'янських діалектних систем, теорії лінгвістичної географії, діалектної текстології й текстографії, історії мовознавства. Автор індивідуальних монографій «Моделювання системи діалектної лексики» (1984), «Ареальне варіювання лексики» (1990). Співавтор «Общеславянского лингвистического атласа», вып. 3, 4а, 4б, 5, 6, 8 (1994—2009).

Ініціював дослідження говірок Чорнобильської зони (співавтор видань «Говірки Чорнобильської зони: Тексти» (1996), «Говірки Чорнобильської зони. Системний опис» (1999), а також Українського діалектного фонофонду (співавтор видання «Український діалектний фонофонд» (2004).

Керує підготовкою бази Словника українських діалектів.

Член міжнародних комісій при Міжнародному комітеті славістів (комісія Загальнослов'янського лінгвістичного атласу та комісія етнолінгвістики), співавтор і член редколегії «Загальнослов'янського лінгвістичного атласу».

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Входить до Поважної ради Громадської ініціативи «Орден святого Пантелеймона»[2]

Доробок

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Коли з’явилась українська мова, як говорили на Русі, мовні каліки з СРСР. Павло Гриценко
Локальна історія. YouTube

Автор понад 500 публікацій з українського та слов'янського мовознавства.

Книги

[ред. | ред. код]
  • Проблеми сучасної ареалогії / Інститут української мови АН України ; Редколегія: Відповідальний редактор Павло Юхимович Гриценко. — Київ: Наукова думка, 1994. — 341 с.
  • Ареальне варіювання лексики / Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР. — Київ: Наукова думка, 1990. — 269 с.
  • Моделювання системи діалектної лексики. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР. — Київ: Наукова думка, 1984. — 227 с.

Основні публікації

[ред. | ред. код]
  • Феномен диалектного явления: онтология и гносеология // Исследования по славянской диалектологии. 17. — М., 2015. — С. 9–59.
  • Загальнослов'янський лінгвістичний атлас — новий етап дослідження слов'янських мов // Вісник НАН України. — 2014. — № 6. — С. 21–30.
  • Українська мова в Росії ХІХ — початку ХХ ст.: шляхи утвердження // Українська ідентичність і мовне питання в Російській імперії: спроба державного регулювання (1847—1914). Збірник документів і матеріалів. — К., 2013. — С. XXXIX–LII.
  • Часова і просторова інтерпретація лексики слов'янських діалектів: сторінками монографії професора Я.Сятковського // Rocznik Slawistyczny. — Том 62. — С. 175—182.

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Гриценко Павло Юхимович [Архівовано 11 грудня 2019 у Wayback Machine.] Національна академія наук України
  2. Поважна рада. Орден Святого Пантелеймона. Процитовано 17 квітня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]