Декадні вулкани
Декадні вулкани або вулкани десятиліття (англ. Decade Volcanoes) — це 16 вулканів, визначених Міжнародною асоціацією вулканології та хімії надр Землі[en] (IAVCEI) як такі, що заслуговують на особливу увагу та вивчення в світлі їх історії великих руйнівних вивержень і близькості до густонаселених районів.
Проєкт «Декадні вулкани» заохочує дослідження та заходи з підвищення обізнаності громадськості на цих вулканах з метою досягнення кращого розуміння вулканів і небезпек, які вони представляють, і, таким чином, здатності зменшити серйозність стихійних лих.
Їх назвали «Вулкани десятиліття», тому що проєкт було започатковано в 1990-х роках у рамках Міжнародного десятиліття зі зменшення ризиків стихійних лих[en], спонсорованого ООН.
Вулкан може бути названий вулканом Десятиліття, якщо він демонструє більше однієї вулканічної небезпеки (люди, які живуть поблизу вулканів Десятиліття, можуть зіткнутися з падінням тефри, пірокластичними потоками, потоками лави, лахарами (грязьовими потоками), нестабільністю вулканічної споруди та обвалом купола лави); виявляє недавню геологічну активність; розташований у густонаселеному районі (виверження будь-якого з вулканів Десятиліття можуть загрожувати десяткам або сотням тисяч людей, і тому пом'якшення небезпеки виверження цих вулканів має вирішальне значення); є політично та фізично доступним для вивчення; і є місцева підтримка для роботи.
Загальний підхід проєктів «Декадні вулкани» полягав у скликанні семінару з планування, визначенні основних сильних і слабких сторін зменшення ризиків на кожному вулкані та плануванні способів усунення виявлених недоліків. Одна з труднощів, з якою стикаються під час пом'якшення небезпеки на вулканах, полягає в тому, щоб геонауки та ті, хто вживатиме заходів із пом'якшення, адекватно спілкувалися один з одним, і програма «Декадні вулкани» намагалася забезпечити це, переконавшись, що обидві групи добре представлені на семінарах «Декадні вулкани»[1].
Надії на те, що Організація Об'єднаних Націй може отримати фінансування для проєктів «Декадні вулкани», не виправдалися, і натомість фінансування шукали з різних джерел. Наприклад, мексиканські наукові органи та органи цивільної оборони фінансували роботу на вулкані Колімі, головним чином для мексиканських учених, але також для кількох іноземних колег; великі двосторонні франко-індонезійські та німецько-індонезійські програми були започатковані на вулкані Мерапі; а Європейський Союз надав фінансування для багатьох досліджень, проведених на європейських вулканах.
Однією конкретною діяльністю, яка не була профінансована — оскільки це зазвичай неприпустимо в рамках більшості національних або двосторонніх фінансувань — є обмін науковцями та керівниками цивільної оборони між різними проєктами «Декадних вулканів» у країнах, що розвиваються, наприклад, між Філіппінами та Індонезією, або між Мексикою, Гватемалою та Колумбією, або через Тихий і Атлантичний океани. Часто науковці та керівники цивільної оборони з країн, що розвиваються, можуть краще співвідноситися з досвідом один одного, ніж з досвідом колег із промислово розвинених країн. Крім того, лідери цивільної оборони, які пережили вулканічні кризи, є набагато більш надійними свідками в очах місцевих лідерів цивільної оборони, ніж місцеві чи приїжджі вчені[1].
Відтоді як програма «Декадні вулкани» була започаткована, вона досягла ряду успіхів у прогнозуванні вулканічних подій і пом'якшенні наслідків катастроф. Одним із найпомітніших було успішне відведення лавового потоку та покриву попелу на вулкані Етна в 1992 році. Потік загрожував місту Цафферана-Етнеа та подолав кілька бар'єрів, розташованих перпендикулярно його течії в долині. Вчені та лідери цивільної оборони вирішили спробувати перекрити потік вище, і зробили це, скинувши великі бетонні блоки в світлове вікно в лавовій трубі, яка живила потік. Згодом потік зупинився біля Цафферани[2].
Програма значно розширила відомості про вулкани Десятиліття, деякі з яких були дуже погано вивчені перед тим, як їх віднесли до Декадних вулканів. Історія вивержень вулкана Ґалерас наразі вивчена набагато краще, ніж раніше, а на вулкані Тааль немаловажним виявився фактор наявності води для його вибухових вивержень.
Заходи, які були вжиті для пом'якшення катастроф, які можуть бути спричинені майбутніми виверженнями, включають новий закон у районі вулкану Рейнер, який вимагає оцінки геологічної небезпеки перед будь-якими новими подіями виверження; обмеження житлової забудови високої щільності в кальдері вулкана Тааль; і розробка плану евакуації тих частин Неаполя, які можуть постраждати в разі виверження Везувію[1].
Хоча дослідження на багатьох вулканах Десятиліття явно зменшили ризики, з якими стикаються сусідні поселення, виверження деяких Декадних вулканів продемонстрували труднощі, з якими стикається програма. За виверженнями вулкану Унзен, які почалися незадовго до того, як його було визнано вулканом Десятиліття, ретельно стежили, але, незважаючи на це, великий пірокластичний потік убив 43 людини, у тому числі трьох вулканологів[3].
Пізніше конференція «Декадних вулканів» у 1993 році в місті Пасто, Колумбія, закінчилася катастрофою, коли кілька присутніх вчених організували імпровізовану експедицію до кратера вулкану Ґалерас. Під час неочікуваного виверження, коли вони були на вершині, трагічно загинуло[en] шість учених і троє туристів[4].
Громадянські заворушення в околицях кількох Декадних вулканів також завадили програмі. Громадянська війна в Гватемалі вплинула на дослідження вулкана Санта-Марія, поки в 1996 році не було оголошено про припинення вогню, тоді як триваюча громадянська війна в Демократичній Республіці Конго заважає дослідженням вулкана Ньїрагонго. Загалом, обмежені ресурси для вивчення вулканів призвели до того, що «Програми» вимушені змагатися і за це обмежене фінансування[1].
Вулкани в таблиці були обрані як 16 вулканів поточного десятиліття:[5]
Вулкан | Висота | Регіон | Країна | Населення під загрозою потоку лави/лахару/попелу | Останнє відоме виверження | Постраждалий чи загрожений регіон/Чому «Декадний вулкан» |
---|---|---|---|---|---|---|
Авачинська-Коряцька | 2 741 м (8 993 фут) (Авачинська) 3 456 м (11 339 фут) (Коряцька) |
Камчатка | Росія | 179 367 (2021 оцінка)[6] |
2001 (Авачинська)[7]
2009 (Коряцька),[8] |
Близькість вулкана до Петропавловська-Камчатського[9]. |
Коліма | 3 820 м (12 533 фут) | Коліма / Халіско | Мексика | 770 000 (2019 оцінка)[10] |
2019[11] | Весь штат Коліма |
Ґалерас | 4 276 м (14 029 фут) | Нариньйо | Колумбія | 1 630 000 (2018 оцінка)[12] |
2014[13] | Весь департамент Нариньйо |
Мауна-Лоа | 4 169 м (13 678 фут) | Гаваї | США | ? | 2022[14] | Найбільший з діючих щитових вулканів на Гавайських островах. Нижні фланги населені в різних напрямках, але найбільш небезпечний для міста Гіло |
Етна | 3 326 м (10 912 фут) | Сицилія | Італія | 1 100 000[15] | 2013-дотепер | Ціле місто Катанія, о. Сицилія загалом через забруднення повітря та хмари попелу. Здатний створювати лавові бомби та сильні виверження VEI-3. Колись римляни вірили, що тут була майстерня бога Вулкана, а виверження ставалися через його гнів на дружину Венеру[16]. |
Мерапі | 2 910 м (9 547 фут) | Центральна Ява/ Особливий округ Джок'якарта | Індонезія | 5 050 000 (2019 оцінка)[17] |
2023 | Весь особливий округ Джок'якарта та регентство Клатен[en] |
Ньїрагонго | 3 470 м (11 385 фут) | Північне Ківу | Дем. Республіка Конго | 2 000 000 | 22 травня 2021-дотепер, VEI-0-2. | У доволі розгалуженому місті Гома десятиліттями не проводився перепис населення. Лава, як відомо, дуже текуча та швидко рухається. У результаті виверження вулкана Ньїрагонго в травні 2021 року загинули 32 людини, тисячі отримали поранення[18] Наразі не ведеться моніторинг сейсмічної активності. |
Рейнір | 4 392 м (14 409 фут) | Вашингтон | США | 795 000 (2010) |
1894-1895, (незначне фреатичне) | Весь округ Пірс і місто Сіетл. Гора Рейнір є одним із стратовулканів з найбільшою кількістю льодовиків у Каскадній вулканічній дузі[en]. Здатний викликати потужні лахари, про що свідчать долини під ним у всіх напрямках. Відомо, що були як лахари зсувного типу, так і лахари танення снігу. Геологічна служба США вважає його одним із найнебезпечніших вулканів у США[19]. |
Везувій | 1 281 м (4 203 фут) | Кампанія | Італія | 3 085 000[15] | 17-23 березня, 1944, VEI-3 | Повністю місто Неаполь. Дуже довгий досвід руйнування навколишніх міст Південної Італії, здатний до великих пірокластичних потоків. Зруйнував міста Помпеї, Геркуланум та Стабії в 79 році нашої ери, виверження VEI-5. |
Ундзен | 1 486 м (4 875 фут) | Нагасакі/ Кумамото | Японія | 1 320 000 (2019 оцінка)[20] |
1995 | Префектура Нагасакі, потенціальне цунамі. |
Сакура-дзіма | 1 117 м (3 665 фут) | Каґосіма | Японія | 1 470 000 (2019 оцінка)[20] |
2022[21] | Вся префектура Каґосіма, крім островів Амамі. |
Санта-Марія | 3 772 м (12 375 фут) | Кесальтенанго | Гватемала | 1 127 000 (2018 оцінка)[22] |
23 серпня 2013 | Вся територія департаментів Кесальтенанго та Реталулеу. |
Санторині (о. Тера) |
367 м (1 204 фут) | Південні Егейські острови | Греція | ? | 1950 | Весь острів Санторині колись був набагато більшим. У 1646 році до н. е. на острові Санторині, який тоді називався Тера, відбулося виверження (VEI-7), потужніше ніж виверження Кракатау в 1880-х роках[23]. Наразі те, що було одним островом, тепер стало трьома з кальдерою, прихованою під поверхнею води. Ризик цунамі; запис про одне із них датується 1646 роком до н. е.[24] |
Тааль | 311 м (1 020 фут) | Калабарсон | Філіппіни | 24 393 000 (2020 оцінка)[25] |
2021 | Територія провінцій Батангас, Кавіте, Столичного регіону та Лагуни. |
Тейде | 3 715 м (12 188 фут) | Канарські острови | Іспанія | 900 000 | 1909 | Тенерифе, потенціальне цунамі. |
Улавун | 2 334 м (7 657 фут) | Сх. Нова Британія / Зах. Нова Британія | Папуа Нова Гвінея | ? | 2 червня 2022[26] | ? |
- Примітка: Населення під загрозою потоків лави/лахару/ попелу під час виверження, не враховуючи потенційне цунамі чи віддалений випад попелу.
- ↑ а б в г Newhall, Christopher G. (1996); IAVCEI/International Council of Scientific Unions' Decade Volcano Projects: Reducing Volcanic Disaster, Status Report, Геологічна служба США, Вашингтон [1] [Архівовано 15 листопада 2004 у Wayback Machine.]
- ↑ Stevens, Nicki F.; Murray, John B.; Wadge, Geoff (1997). The volume and shape of the 1991-1993 lava flow field at Mount Etna, Sicily. Вісник вулканології[en]. 58 (6): 449—454. Bibcode:1997BVol...58..449S. doi:10.1007/s004450050153.
- ↑ Yamamoto, Takahiro; Takarada, Shinji; Suto, Shigeru (1993). Pyroclastic flows from the 1991 eruption of Unzen volcano, Japan. Вісник вулканології. 55 (3): 166—175. Bibcode:1993BVol...55..166Y. doi:10.1007/BF00301514.
- ↑ Baxter, Peter J.; Gresham, Austin (1997). Deaths and injuries in the eruption of Galeras Volcano, Colombia, 14 January 1993. Журнал вулканології та геотермальних досліджень[en]. 77 (1–4): 325—338. Bibcode:1997JVGR...77..325B. doi:10.1016/S0377-0273(96)00103-5.
- ↑ IAVCEI NEWS 1/2 1996 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2010. Процитовано 19 вересня 2023.
- ↑ Russia:Far East Federal District (Regions, Territories & Republics) - Cities and Urban Settlements. citypopulation.de.
- ↑ Global Volcanism Program | Avachinsky. Смітсонівський інститут | Global Volcanism Program (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
- ↑ Global Volcanism Program | Koryaksky. Смітсонівський інститут | Global Volcanism Program (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
- ↑ Ford, Robert J. Volcano: Live, Dormant and Extinct Volcanoes Around the World. Amber Books, 2021, p. 95. (англ.)
- ↑ Mexico: States and Major Cities - Population Statistics, Maps, Charts, Weather and Web Information. citypopulation.de.
- ↑ Global Volcanism Program | Colima. Смітсонівський інститут | Global Volcanism Program (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
- ↑ Colombia: Departments & Major Cities - Population Statistics, Maps, Charts, Weather and Web Information. citypopulation.de.
- ↑ Global Volcanism Program | Galeras. Смітсонівський інститут | Global Volcanism Program (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
- ↑ Mauna Loa Has Begun Erupting. United States Geological Survey. 28 листопада 2022. с. 1.
- ↑ а б Italy: Administrative Division (Regions and Provinces) - Population Statistics, Charts and Map. citypopulation.de.
- ↑ Vulcan and Volcanoes. 25 травня 2009.
- ↑ Indonesia: Urban Population of Cities - Population Statistics, Maps, Charts, Weather and Web Information. citypopulation.de.
- ↑ Mt. Nyiragongo Eruption 2021 | NASA Applied Sciences.
- ↑ Mount Rainier: One of Our Nation's Most Dangerous Volcanoes.
- ↑ а б Japan: Administrative Division (Prefectures, Districts and Cities) - Population Statistics, Charts and Map. citypopulation.de.
- ↑ Global Volcanism Program | Aira. Смітсонівський інститут | Global Volcanism Program (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
- ↑ Guatemala: Administrative Division (Departments and Municipalities) - Population Statistics, Charts and Map. citypopulation.de.
- ↑ Minoan eruption on Santorini much larger than originally believed.
- ↑ Fountain, Henry (9 листопада 2016). An Ancient Tsunami That Ended a Civilization Gets Another Look. The New York Times.
- ↑ Philippines: Administrative Division (Regions and Provinces) - Population Statistics, Charts and Map. citypopulation.de.
- ↑ Bennis, K.L.; Andrews, B. (July 2022). Global Volcanism Program, 2022. Report on Ulawun (Papua New Guinea). Bulletin of the Global Volcanism Network. 47 (7). Процитовано 19 вересня 2023.
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Декадні вулкани
- Volcano World - Decade Volcanoes. Архів оригіналу за 30 листопада 1998. Процитовано 19 вересня 2023. (англ.)
- IAVCEI NEWS 1/2 1996 (PDF). IAVCEI. 1996. Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2010. Процитовано 19 вересня 2023. (англ.)