Каролінка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каролінка
Самець
Самець
Самка
Самка
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Гусеподібні (Anseriformes)
Родина: Качкові (Anatidae)
Рід: Мандаринка (Aix)
Вид: Каролінка
Aix sponsa
(Linnaeus, 1758)

Посилання
Вікісховище: Aix sponsa
Віківиди: Aix sponsa
EOL: 45510552
МСОП: 22680104
Fossilworks: 289518

Каролінка[1], або качка каролінська (Aix sponsa) — птах родини качкових. Широко трапляється в Північній Америці; як декоративний вид її розводять в штучних умовах по всьому світу.

Зовнішній вигляд

[ред. | ред. код]

Оперення у самця має чорний, білий, бронзово-синій, зелений та фіолетовий кольори. Забарвлення самки менш яскраве й доповнене білим кільцем навколо ока. У обох статей добре розвинений чуб.

Поведінка

[ред. | ред. код]

Найчастіше трапляється на лісових озерах, струмках, невеликих річках. Сідає на дерева, переміщається по гілках. Каролінки полюбляють болотисту місцевість, мілкі озерця, береги струмків. Гніздяться часто в дуплах дерев коло води; також можуть займати штучні хатки на ставках чи у прибережних місцях. Часом спостерігається конкуренція за ці гніздові місця з хижими птахами, а також із вивірками, причому як за природні дупла, так і за штучні (коробки, збудовані спеціально для качок, може займати вивірка сіра). Через це качки, шукаючи підходяще місце, влаштовують гнізда досить далеко від води, до кілометра і більше [2]. Самиці вистелюють пір'ям та іншим м'яким матеріалом їхні гнізда, які можуть бути влаштовані на значній висоті, що дає певний захист від хижаків[3]. На відміну від інших качок, лапи каролінок мають гострі кігті, що полегшує їм переміщення по гілках дерев. У південних районах гніздового ареалу каролінка може мати до двох кладок на сезон, що є рідкістю для качок у цих широтах[4]. Самець залишає самку після початку насиджування.

Качка з виводком

Самиця зазвичай відкладає від 7 до 15 білувато-бежевих яєць, які висиджує в середньому 30 днів[4]. Часом, коли гніздові хатки розміщені заблизько одна від одної, самиці можуть відкладати свої яйця у чужі гнізда (і навпаки), врешті таку кладку з 30 яєць качка висидіти нездатна, що веде до неуспішної інкубації[5].

Після вилуплення цілком життєздатні пташенята каролінки підповзають до краю чи отвору гніздової порожнини і кидаються вниз, часом з висоти 40 м, після чого прямують до води. Мати при цьому може скликати пташенят, але жодним чином їм не допомагає[3]. Зваживши на цю особливість, ідеальним місцем гніздування було б дерево над самою водою, що не завжди качкам вдається. Каченята готові до акробатичного стрибка і самостійного життя опісля, включаючи плавання та активний пошук їжі, вже наступного дня після вилуплення.

Качки цього типу не пірнають, а шукають поживу на мілководді, на плаву занурюючи верхню частину тіла хвостом догори. Також збирають корм з поверхні води та ходячи на березі. Їдять як рослину, так і тваринну їжу - комах, дрібних молюсків, а також ягоди, корінці, насіння і жолуді[3]

Гібриди

[ред. | ред. код]
Яйця каролінки — Тулузький музей

Монотипний вид. Здатен утворювати гібриди з крижнем, черню американською, попелюхом довгодзьобим та крехом жовтооким[6].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. Hoch, Greg (2020). Cavities and Boxes. With Wings Extended. Iowa City: University of Iowa Press. с. 52. ISBN 9781609386955.
  3. а б в Wood Duck Fact Sheet, Lincoln Park Zoo. lpzoo.org. Архів оригіналу за 20 грудня 2015. Процитовано 24 серпня 2013.
  4. а б Wood Duck. Ducks Unlimited Canada. Архів оригіналу за 11 березня 2015. Процитовано 1 грудня 2014.
  5. Wood Duck (Aix sponsa) Dump-Nests. Northern Prairie Wildlife Research Center. Архів оригіналу за 5 серпня 2011. Процитовано 13 січня 2012.
  6. Stokes D., Stokes L. The new Stokes field guide to birds. Eastern region. — New York, Boston, London: Little, Brown & Co, 2013. — P. 12.