Карін Герінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карін Герінг
нім. Carin Göring
Карінг Герінг, 1927
Ім'я при народженнішвед. Carin Axelina Hulda Fock
Народилася21 жовтня 1888(1888-10-21)[1][3]
Svea livgardes church parishd, Швеція[3]
Померла17 жовтня 1931(1931-10-17)[1][2] (42 роки)
Стокгольм, Швеція
·серцевий напад
ПохованняLovö Kyrka, Lovön, Швеція
Країна Швеція
Знання мовшведська[4]
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Батькобарон Карл Фок
МатиХальдайн Фок
Брати, сестриFanny von Wilamowitz-Moellendorffd і Mary von Rosend
У шлюбі з

Нільс фон Канцов (1910—1922)

Герман Герінг (1923—1931)
ДітиТомас фон Канцов

Карін Акселіна Гільда Герінг (нім. Carin Axelina Hulda Göring; при народженні Фок (Fock), у першому шлюбі фон Канцов (von Kantzov); 21 жовтня 1888, Стокгольм, Швеція — 17 жовтня 1931, Стокгольм) — перша дружина Германа Герінга.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Карін народилася 21 жовтня 1888 року у Стокгольмі. Її батько барон Карл Александр Фок — полковник, командир полку емігрував з родиною до Швеції з Вестфалії. Мати Карін — Хальдайн Фок (до шлюбу Біміш) походила з ірландської родини. Карін була четвертою дитиною у сім'ї з п'яти дітей. У неї було четверо сестер: Фанні, Мері, Ельза та Лілі. Мері була одружена з графом Еріком фон Роузеном, який був членом націонал-соціалістичної партії у Швеції.

В 1910 році Карін одружилася з шведським офіцером та графом Нільсом фон Канцовим. Їх єдиний син Томас фон Канцов народився в 1913 році.

В 1920 році, розлучившись з першим чоловіком, Карін зустріла Германа Герінга в замку Рокельстад, відвідуючи свою сестру Мері. На чотири роки молодший за неї, він працював у Швеції комерційним пілотом авіакомпанії Svensk Lufttrafik і був у замку, оскільки він перевіз туди графа Еріка фон Розена, чоловіка її сестри Мері. Герінг закохався в Карін і незабаром почав зустрічатися з нею в Стокгольмі. Це було скандально на той час, бо вона була розлученою жінкою з малою дитиною. Через кілька місяців Герінг приїхав з Карін до Мюнхена і представив її своїй матері. Його мати засуджувала стосунки з одруженою жінкою і вимагала від сина їх розірвання, хоча сама раніше знаходилася в любовному трикутнику.[5]

Стосунки Карін та Герінга не припинялись, і в грудні 1922 року вона розлучилася з чоловіком Нільсом фон Канцовом. Вже через місяць 3 січня 1923 року Карін пошлюбила Герінга. Її син Томас залишився у Швеції. Спочатку подружжя Герінгів проживало у Мюнхені. Карін увійшла до націонал-соціалістичної робочої партії.[6] Після отримання Герінгом поранення під час «Пивного путчу», вона перевезла його до Австрії, а пізніше до Італії. Після того, як Герінгів оголосили в міжнарожний розшук, вони переїхали до Швеції. Лікування ран, які Герінг отримав під час путчу, зробило його залежним від морфіну. В Швеції за підтримки батька Карін він проходив лікування від наркотичної залежності.[7]

В 1928 році Герінг очолив виборчий список НСДАП. Карін повернулась з Швеції до Берліну і занурилась у світське життя з чоловіком. Уже тоді вона серйозно хворіла.

Карін мала слабке здоров'я і тривалий час страждала від туберкульозу. Її мати померла 25 вересня 1931 року. Для неї це стало шоком і значно погіршило її здоров'я. Хоча її стан не дозволяв подоружувати, Карін все ж вирішила поїхати на похорон матері.[8] Наступного дня у неї стався серцевий напад у Стокгольмі, який призвів до смерті. Її поховали у Швеції. Після нібито декількох актів вандалізму, які були скоєні на могилі Карін, Герінг перевіз її прах у мавзолей, що знаходився у його маєтку Карінхал.[8][9]

Після смерті Карін, старша сестра Фанні випустила мемуари про неї, що стали бестселером у Німеччині.

В 1945 році Герінг наказав знищити Карінхал разом з мавзолеєм, щоб уникнути його окупації Червоною армією. Решки Карін Герінг були перед цим перезахоронені у лісі. В 1991 році їх було знайдено, кремовано в Берліні та переправлено до Швеції для захоронення на їх початковому місці.[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Find a Grave — 1996.
  2. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  3. ↑ а б Svea livgardes församlings kyrkoarkiv, Födelse- och dopböcker, SE/SSA/0005E/C/5 (1875-1894), bildid: 00025815_00070
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Hermann Göring and Carin Göring. Rockelstad Castle. 2009. Архів оригіналу за 17 червня 2012. Процитовано 13 квітня 2012.
  6. ↑ Find a Grave: Carin Göring[недоступне посилання з серпня 2019]
  7. ↑ Biography of Carin Goering with WWII-dated inscription and signature by Nazi Reichmarshal Hermann Goering. History In Ink. 2012. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 13 квітня 2012.
  8. ↑ а б Joseph Howard Tyson (21 вересня 2010). The Surreal Reich. iUniverse. с. 295. ISBN 978-1-4502-4019-2. Архів оригіналу за 14 березня 2017. Процитовано 16 вересня 2012.
  9. ↑ Riccini, Elisabeth Braw (14 лютого 2002). Carin Göring – Nazitysklands svenska ikon. Populär Historia (швед.). Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 13 квітня 2012.
  10. ↑ Koffmar, Linda (21 грудня 2012). Carin Göring’s remains identified by researchers at Uppsala University. Uppsala Universitet. Uppsula University. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 4 січня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Карін_Герінг