Коуа біловолий
| †Коуа біловолий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| †Coua delalandei (Temminck, 1827)[2] | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Coccyzus delalandei Temminck, 1827 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ко́уа біловолий[3] (Coua delalandei) — вимерлий вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[4]. Вид був названий на честь французького натураліста Пьєра-Антуана Делаланда[en][5].
Біловолий коуа був найбільшим представником свого роду, за винятком викопних видів Coua primaeva і Coua berthae. Його довжина становила 56-57 см, довжина крила 21,7-22,6 см, довжина хвоста 25,6-30 см, довжина цівки 68-80 мм. Голова птаха була темно-фіолетовою, тім'я чорним з фіолетово-синім відтінком, крила чорними з фіолетовим відблиском. Хвіст біловоголо коуа був синім з зеленуватим відблиском, крайні стернові пера мали білі кінчики. Горло і верхня частина грудей були білі, боки і живіт рудувато-коричневі. Очі карі, навколо очей плями голої синьої шкіри, окаймлені чорним пір'ям. Дзьоб і лапи були чорними.
Біловолі коуа були ендеміками острова Нусі-Бураха, розташованого біля північно-східного узбережжя Мадагаскару. Вони жили у вологих рівнинних тропічних лісах, вели наземний спосіб життя. Основою їх раціону були равлики з роду Ахатина (Achatina), яких вони розбивали об камінь перед тим, як з'їсти. Як і іншим представникам роду Коуа (Coua), біловолим коуа не був притаманний гніздовий паразитизм.
Біловолі коуа відомі за 14 зразками, останній з яких був зібраний у 1834 році. У 1937 році вид був визнаний вимерлим. Імовірно, причиною вимирання виду було знищення природного середовища, а також полювання.
- ↑ BirdLife International (2016). Coua delalandei: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 05 серпня 2022
- ↑ Coenraad Jacob Temminck: Nouveau recueil de planches coloriées d'oiseaux. T. t.3, livr. 74. 1827, s. 440.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 05 липня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 120. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- James C. Greenway: Extinct and Vanishing Birds of the World. Dover Publications Inc., New York 1967, ISBN 0-486-21869-4.
- Errol Fuller: Extinct Birds. 2000, ISBN 0-8160-1833-2.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |