Лобанов Леонід Михайлович
| Лобанов Леонід Михайлович | |||
|---|---|---|---|
| Народився | 29 вересня 1940 (84 роки) м. Саратов, РСФРР | ||
| Країна |  СРСР Україна | ||
| Діяльність | науковець | ||
| Заклад | Інститут електрозварювання імені Євгена Патона НАН України | ||
| Посада | заступник директора Інституту електрозварювання ім. Є. Патона НАН України | ||
| Вчене звання | професор | ||
| Науковий ступінь | доктор технічних наук | ||
| Науковий керівник | завідувач відділу оптимізації зварних конструкцій нової техніки Інституту електрозварювання ім. Є. Патона НАН України | ||
| Відомий завдяки: | дослідження у галузі матеріалознавства, зварювальних процесів | ||
| Нагороди | 
 | ||
Леонід Михайлович Лобанов (нар. 29 вересня 1940, м. Саратов, РСФРР) — український науковець у галузі зварювальних процесів, матеріалознавства, міцності матеріалів і зварних конструкцій, професор, доктор технічних наук, академік НАН України.
Леонід Михайлович народився 29 вересня 1940 року у місті Саратові РСФРР.
У 1962 р. закінчив факультет промислового та цивільного будівництва Київського інженерно-будівельного інституту. 1968 — вечірнє відділення механіко-математичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
З 1963 року працює в Інституті електрозварювання АН УРСР
Кандидатську дисертацію Леонід Михайлович захистив у 1969 р., у 1984 р. здобув вчений ступінь доктора технічних наук. 1991 р. отримав звання професора[1]
З 1985 р. — завідувач відділу оптимізації зварних конструкцій нової техніки та заступник директора з наукової роботи Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона.
У 1990 р. обраний членом-кореспондентом Академії наук УРСР.
У 1997 році обраний академіком НАН України.
З 2015 р. — академік-секретар Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства Національної академії наук України.
Наукова діяльність Лобанова пов'язана з вивченням поведінки матеріалів при зварюванні, розробленням методів дослідження та регулювання зварювальних напружень і деформацій, створенням високоефективних зварних конструкцій нової техніки, методів і засобів їх діагностики.
Леонід Лобанов є автором понад 800 наукових робіт[2], в тому числі 8 монографій, понад 80 свідоцтв про винаходи і патентів.
Підготував 10 докторів та 17 кандидатів технічних наук.
- 1981 р. — Премія Ради Міністрів СРСР;
- 1982 р. — Орден "Знак Пошани";
- 1994 р. — Державна премія України в галузі науки і техніки;
- 1997 р . — Орден "За заслуги" III ступеня;
- 1997 р — Медаль Ю. В. Кондратюка за участь в космічній діяльності;
- 2004 р. — Премія ім. Є. О. Патона;
- 2004 р. — Заслужений діяч науки і техніки України;
- 2007 р. — Медаль НАН України «За наукові досягнення».
- 2009 р. — Орден за заслуги ІІ ступеня;
- 2014 р. — Орден за заслуги І ступеня;
- 2014 р. — Почесний золотий знак Польського науково-технічного товариства;
- 2018 р. — Орден Ярослава Мудрого V ст.
- 2020 р. — присудження Золотої медалі імені Б. Є. Патона[3]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 30 травня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Опубліковані праці Л. Лобанова. Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 29 травня 2016.
- ↑ Повідомлення НАН України
- Народились 29 вересня
- Народились 1940
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки
- Лауреати премії Ради Міністрів СРСР
- Заслужені діячі науки і техніки України
- Доктори технічних наук України
- Дійсні члени НАН України
- Заслужені діячі науки і техніки