Мечник
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Ме́чник — назва історичних титулів:
- У Київській Русі в IX-XII століттях особа, що належала до молодшої князівської дружини разом з дітським виконувала деякі судові функції (зокрема, брала участь при випробуванні «залізом»). Крім того, мечникам доручали вести дипломатичні переговори. Так, у 1147 році Андрій Боголюбський відправив свого мечника послом до Ростиславовичів[1]
- У Речі Посполитій мечник — надвірний уряд у Речі Посполитій, безпосередньо зв'язаний з обслуговуванням монарха. Під час великих державних урочистостей носив перед королем меч вістрям догори як ознаку військової влади монарха. Під час похорону короля тримав меч вістрям донизу; піднесений догори ефес меча був прикрашений палаючими свічками. Перед вівтарем кидав меч на підлогу, а якщо король був останнім з роду — ламав його. Коронний мечник здійснював також військове судочинство. У XVII столітті — почесний шляхетський титул.
- ↑ Історія Росії (з найдавніших часів до кінця XVIII століття): навч. посіб. / автор-уклад. В. М. Мордвінцев; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — К.: Знання, 2013. — С. 39. — ISBN 978-617-07-0004-9.
- Мечник // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 973. — 1000 екз.
- Ричка В. М., Блануца А. В. Мечник // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 630. — ISBN 978-966-00-1028-1.
|
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |