Петабіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кількість біт
Десяткова система
Значення SI
1000 103 кбіт кілобіт
10002 106 Мбіт мегабіт
10003 109 Гбіт гігабіт
10004 1012 Тбіт терабіт
10005 1015 Пбіт петабіт
10006 1018 Ебіт ексабіт
10007 1021 Збіт зетабіт
10008 1024 Йбіт йотабіт
Двійкові префікси
Значення IEC JEDEC
1024 210 Кібіт кібібіт Кбіт кілобіт
10242 220 Мібіт мебібіт Мбіт мегабіт
10243 230 Гібіт гібібіт Гбіт гігабіт
10244 240 Тібіт тебібіт -
10245 250 Пібіт пебібіт -
10246 260 Eibit ексбібіт -
10247 270 Зібіт зебібіт -
10248 280 Yibit йобібіт -
Див. також
Нібл
Байт

Петабіт — одиниця вимірювання двійкової інформації при передачі цифрових даних або збереженні. Префікс пета (символ P) визначається в міжнародній системі одиниці (SI) як множник 1015 (1 квадрільйон, коротка шкала)[1] і ,таким чином,

1 петабіт = 1015біт = 1000000000000000біт = 1000 терабіт.

Петабіт позначається як Пбіт або Пб.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The NIST Reference on Constants, Units, and Uncertainty: SI prefixes. Архів оригіналу за 6 січня 2018. Процитовано 3 листопада 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Петабіт&oldid=34939358