Пирогова Людмила Леонідівна

Пирогова Людмила Леонідівна
Пирогова Людмила Леонідівна
Народилася	21 липня 1939; Москва, СРСР
Померла	19 січня 2010 (70 років); Москва, Росія
Країна	СРСР; Росія
Діяльність	акторка
Alma mater	Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна
Знання мов	російська
Заклад	Державний академічний Малий театр Росії
Роки активності	з 1960
Нагороди	;
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пирогова.

Людмила Леонідівна Пирогова (нар. 21 липня 1939, Москва, Російська РСР, СРСР — пом. 19 січня 2010, Москва, Росія) — радянська та російська актриса театру та кіно, заслужена артистка РРФСР (1991), актриса Малого театру.

Життєпис

Народилася 21 липня 1939 року в Москві в артистичній родині. Її батьки були драматичними артистами (батько — Леонід Григорович Пирогов); дід — легендарний бас Григорій Пирогов.

У 5-річному віці дебютувала на сцені, школяркою виконала роль Оленки у виставі Театру імені Моссовєта «Чаша радості», брала участь у першому виконанні сюїти Сергія Прокоф'єва «Зимове вогнище», читаючи вірші Самуїла Маршака^[1].

Закінчила театральне училище імені М. С. Щепкіна^[2], Під час навчання встигла знятися в трьох фільмах, серед них «Доля барабанщика».

1 серпня 1960 року була зарахована до трупи Малого театру^[2], служінню якому віддала майже півстоліття. За ці роки зіграла понад 30 ролей у спектаклях класичного та сучасного репертуару. Серед її робіт — Сашенька («Село Степанчиково та його мешканці» Федора Достоєвського), Сашко («Живий труп» Лева Толстого), Інна Голубєва («Колеги» Василя Аксьонова), Ліза («Лихо з розуму») Олександра Грибоєдова), Катя Одинцова («Батьки та діти») Івана Тургенєва), Даша («Світить, та не гріє») Олександра Островського). Яскравим успіхом актриси стала Марія Антонівна («Ревізор» Миколи Гоголя)^[1]. У створеному Пироговій образі егоїзм, практичність і безглуздість провінційної панночки органічно поєднувалися зі щирістю та дитячою безпосередністю.

У 1976 р. актриса з великим успіхом зіграла Марію Антонівну у постановці МХАТу імені М. Горького.

Однією з найкращих робіт у творчій біографії Людмили Леонідівни стала Аксюша («Ліс» Олександра Островського) — цей образ став квінтесенцією кращих рис російського характеру^[3]. Створену Пироговою роль Варі («Вишневий сад») Антона Чехова) відрізняла сувора стриманість. Чіткий і красивий малюнок ролі створював характер, не позбавлений поезії та сили.

Для кожної зі своїх героїнь Людмила Пирогова знаходила індивідуальні, властиві лише їй риси. Серед створених нею ролей — Наречена (Розумні речі Самуїла Маршака), Славко («Доктор філософії» Б. Нушича), Соня («Дачники» М. Горького), Абігайль («Склянка води» Е. Скриба), Надя («Так і буде» К. Симонова), Марикита («Кам'яний господар» Л. Українки), Лєра («Літні прогулянки» О. Д. Салинського), Фібі («Людина, яка сміється» В. Гюго), Атаманша («Снігова королева» Є. Шварца)^[3].

Пішла з життя після тяжкої тривалої хвороби 19 січня 2010 року на 71-у році життя.

Ролі у кіно

1962 — Вашингтонська історія (ТВ) — співробітниця Держдепартаменту
1974 — Батьки та діти (фільм-вистава) — Катя, сестра Анни Одинцової

Озвучування мультфільмів

1951 — Друзі-товариші — старшокласниця
1967 — Казка про золотого півника — Шемаханська цариця^[4]

Примітки

↑ ^а ^б Людмила Пирогова на сайте журнала «Страстной бульвар, 10». Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 16 травня 2017.
↑ ^а ^б Людмила Пирогова на сайте Малого театра. Архів оригіналу за 22 травня 2017. Процитовано 16 травня 2017.
↑ ^а ^б Некролог на сайте Малого театра
↑ Також у цьому мультфільмі її батько, Леонід Пирогов, озвучував боярина в помаранчевому.

[ten-1] а ^б Людмила Пирогова на сайте журнала «Страстной бульвар, 10». Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 16 травня 2017.

[lit-2] а ^б Людмила Пирогова на сайте Малого театра. Архів оригіналу за 22 травня 2017. Процитовано 16 травня 2017.

[nec-3] а ^б Некролог на сайте Малого театра

[4] Також у цьому мультфільмі її батько, Леонід Пирогов, озвучував боярина в помаранчевому.

[1]

[2]

[3]

[4]