Постфікс
По́стфікс (від лат. postfixus — після + прикріплений[1]) — лінгв. афікс, розміщений у кінці слова після формотворчого суфікса[2]. Він може слугувати засобом творення нових слів та словоформ (напр. бити — битися, скажи — скажи-но)[3]. Словотворчий постфікс належить до основи. Оскільки формотворчі морфеми до основи не належать, остання у словах із постфіксом може бути переривчатою.
Традиційно в українській мові мовознавці виділяють постфікс -ся (аломорф -сь).
Арнольд Грищенко до постфіксів зараховує також окремі частки, що стали засобом творення займенників і прислівників. Ці постфікси відрізняються від -ся тим, що вони не є засобом оформлення і розрізнення певної частини мови.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 6 червня 2012.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Зворотні дієслова. Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 23 квітня 2019.
- ↑ Словотвір. Архів оригіналу за 8 травня 2012. Процитовано 6 червня 2012.
|
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |