Релігієзнавство

Релігієзнавство — комплекс наукових академічних (теоретичних, дослідницьких та навчальних) дисциплін, що вивчають суспільну природу релігії — її історію, розвиток та місце в культурі та соціумі, типологію та таке інше.

Релігієзнавство вивчає процес виникнення, функціонування й розвитку релігії, її будову, прояви в історії суспільства, роль у житті окремої людини, конкретних суспільств, взаємозв'язок і взаємодію з іншими царинами культури. Це комплексна галузь людського знання. Релігієзнавство сформувалося в результаті зусиль представників богословсько-теологічної, філософської та наукової думки.

Як галузь гуманітарного знання релігієзнавство виникло в Європі у другій половині XIX століття. Засновниками релігієзнавства вважаються Фрідріх Макс Мюллер, Корнеліс Пітер Тіле та П'єр Шантепі де ла Соссе.

Структура релігієзнавства

Сучасне релігієзнавство, в залежності від академічної та культурної традиції кожної окремої країни, має таку дисциплінарну структуру: Класичний поділ:

Проте у європейському релігієзнавстві (окрім Великої Британії) філософію релігії не включають у дисциплінарну структуру релігієзнавства. В Україні і Росії більшість дослідників вважають філософію релігії необхідною складовою релігієзнавчого комплексу. Окрім перерахованих вище дисциплін існують і інші релігієзнавчі дисципліни:

Антропологія релігії (Етнологія релігії)
Географія релігії
Екологія релігії

В Україні працює спеціальна фахова наукова інституція за керівництвом заслуженого діяча науки професора Анатолія Колодного — Відділення Релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України.

Українськими академічними релігієзнавцями було обґрунтовано і запропоновано розширену дисциплінарну структуру сучасного релігієзнавства:

Зокрема було інституалізовано в нових соціогуманітарних обставинах:

Історіософію релігії
Практичне релігієзнавство

В українському релігієзнавстві також виділяють такі дисципліни:

Традиція виділяти політологію релігії як окрему релігієзнавчу дисципліну існує і в Польщі. Етнологія релігії в українському релігієзнавстві не тотожна західноєвропейській антропології релігії, оскільки її предметом дослідження є проблема «релігія і нація». Решта дисциплін в іноземних традиціях не зустрічаються, а в Україні не є загальновизнаними.

У релігієзнавстві виділяють два важливі напрями, або розділи, — теоретичний та історичний. Теоретичне релігієзнавство вивчає філософські, соціологічні та психологічні аспекти. Історичне — вивчає історію виникнення та еволюції окремих релігій та вірувань в їхньому взаємозв'язку, звертає увагу на послідовності розвитку релігійних культів.

Обидва напрями складають цілісну систему наукового дослідження релігії. Однак теоретичні й історичні питання релігієзнавства мають власну специфіку і повністю не зливаються, не ототожнюються. Така точка зору відображає об'єктивні процеси інтеграції та диференціації наукових знань про соціальну сутність релігії та її функції.