Перейти до вмісту

Роберт Лансінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Роберт Лансінг
Народився17 жовтня 1864(1864-10-17)[2][3][…]
Вотертаун (Нью-Йорк), Нью-Йорк, США[1]
Помер30 жовтня 1928(1928-10-30)[1][2][…] (64 роки)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[5]
ПохованняBrookside Cemeteryd
Країна США
Діяльністьадвокат, дипломат, політик
Alma materЕмгерстський коледж
Знання мованглійська[2]
Посададержавний секретар США і державний секретар США
ПартіяДемократична партія США
БатькоJohn Lansingd[6]
МатиMaria Lay Lansingd[6]
У шлюбі зEleanor Foster Lansingd
Автограф

Роберт Лансінг (чи Ленсінг[7]) (англ. Robert Lansing; 17 жовтня 1864(18641017) — 30 жовтня 1928) — американський державний діяч, дипломат. Радник у Державному департаменті, а згодом 42-ий державний секретар США в уряді Вудро Вільсона (1915—1920). Консервативний демократ, захисник американських прав у галузі міжнародного права. Супротивник німецької автократії та радянського більшовизму. Брав участь в угоді Лансінга–Ішії з Японією 1917 року. Член Американської комісії для мирних переговорів у Парижі 1919 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Уродженець штату Нью-Йорк.

Державний секретар США з 24 червня 1915 до 13 лютого 1920 (президент Вудро Вільсон). Представляв США на засіданнях Паризької мирної конференції 1919—1920. Вважав, що українці нездатні створити державу: Необхідно мати певний рівень виховання, щоб воно стало зрілим для автономії.[8] На одному із засідань заявив: Америка визнає тільки одну неподільну російську націю, яка повинна бути зфедерована у своїй внутрішній політиці на зразок США.[7]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Лансинг Роберт // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в Encyclopædia Britannica
  4. SNAC — 2010.
  5. Deutsche Nationalbibliothek Record #118778757 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. а б Geni.com — 2006.
  7. а б Сергійчук В. Симон Петлюра… — С. 247.
  8. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — С. 212. — ISBN 5-7707-7867-9.

Джерела

[ред. | ред. код]