Очікує на перевірку

Російська національна єдність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Російська Національна Єдність

рос. Русское национальное единство
КраїнаРосія Росія
Голова партіїAlexander Barkashovd
ЗасновникAlexander Barkashovd
Дата заснування30 червня 1990
Штаб-квартираМосква
Ідеологіяросійський націоналізм, рашизм, неонацизм, неофашизм , фундаменталізм , антисемитізм
Членство в міжнародних організаціях«Всесвітній союз націонал-соціалістів»
Кількість членів 20 000
Девізрос. России — Русский порядок!
Офіційний сайт[1] Архів офіційного сайту РНЄ]
Прапор з 2014

Російська Національна Єдність або РНЄ (рос. Русское Национальное Единство) — російський націоналістичний, неофашистський, неонацистський праворадикальний суспільний рух. Заснований Олександром Баркашовим у 1990. Є членом Міжнародної організації «Всесвітній союз націонал-соціалістів (нацистів)». Організація офіційно не зареєстрована, але брала участь в парламентських виборах в Росії. Стоїть на засадах російського фашизму,[1] популізму, нацизму та євроскептицизму.

Історія

[ред. | ред. код]

«Російська Національна Єдність» виникла в РРФСР у серпні 1990 в результаті виходу зі складу Національно–патріотичного фронту «Пам'ять» Дмитра Васильєва радикально налаштованих активістів на чолі з Олександром Баркашовим[2].

У 1993 брала участь у збройному протесті у центрі Москви в підтримку Верховної Ради РФ проти Єльцина. У війні на північному Кавказі воювали на стороні Збройних сил Російської Федерації проти Чеченської Республіки Ічкерія.[3]

Протягом 1990–х у РНЄ відбулося декілька регіональних розколів, у результаті яких з її складу виокремилися такі угруповання, як «Націонал–соціалістська партія», «Партія російських націоналістів», «Російська православна партія», «Російський народний рух північного заходу Росії», «Російська партія Далекого Сходу», «Російська націонал–соціалістична робітнича партія» та ін.[4].

У 2000, в результаті розколу «Російської національної єдності А. Баркашова», утворено Всеросійський громадський патріотичний рух «Російська національна єдність», (ВОПД РНЄ Є. Лалочкіна і М. Лалочкіна;) — російська ультраправа нацистська та напіввійськова організація, керована радою регіональних командирів. Також її називають «РНЄ братів Лалочкіних» (лідери пітерського і воронезького осередків).

У жовтні того ж року на базі московського і ставропольського відділення РНЄ було створено помірний патріотичний рух Російське Відродження О. Кассіна і Ю. Васіна[5]. Відокремився від «РНЕ» Д.Демушкін, котрий заснував свій рух «Слов'янський союз», та В. Гончаренка, що створив «Зведений загін РНЄ».

Вже у 2000 РНЄ налічувало більше 1000 осередків у 64 регіонах Росії. Організація має воєнізовані підрозділи, під її егідою діють військово-спортивні клуби.

РНЄ в Україні

[ред. | ред. код]

Філії РНЄ почали з'являтися на території України в першій половині 1990–х. На початку 2000–х організаційно оформлені представництва та ініціативні групи РНЄ функціонували у м. Києві, Харкові, Донецьку, Луганську, Чернігові, Сумах, Запоріжжі, Дніпропетровську, Полтаві, досить швидко налагодивши між собою взаємодію. Консолідуючими центрами стали регіональні відділення РНЄ в Харкові (керівники В. Скляров[6] та А. Ісаєв) і Донецьку (керівник Павло Губарєв)[7].

Основною діяльністю в Україні «РНЄ» зосередило за декількома напрямами:

  1. проведення агітаційно–пропагандистської роботи через видання і поширення газет «Російський порядок» та «Російський прапор», агітаційних листівок і брошур;
  2. залучення нових активістів до своїх лав шляхом періодичного проведення зустрічей та участі в масових заходах політичних сил проросійської спрямованості;
  3. здійснення військової підготовки активу регіональних відділень;
  4. участь в виборчих кампаніях проросійських політичних партій.

Так, керівник Донецького відділення «РНЄ» П. Губарєв у 2006 обраний депутатом Куйбишівської районної ради Донецька, та став керівником фракції блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція»[7]. У 2010 року він став довіреною особою кандидата в народні депутати України від політичної партії «Сильна Україна»[8].

РНЄ активно брало участь в «Антимайдані». Керівник українського регіонального осередку РНЄ Віктор Скляров сказав:

Соратники «РНЄ» з перших днів цієї бандерівської чуми брали активну участь в Києві, протидіяли цій бандерівській владі. Брали участь у захопленнях адміністративних будівель і СБУ в Донецьку, в Луганську, в Харкові двічі. Я повинен сказати, що ополчення, яке воює, на вістрі його знаходяться соратники «РНЄ». Раніше ми це не афішували зі зрозумілих причин, тепер це можна відкрито сказати.[6]

РНЄ проводила постійне вербування та відправку найманців для участі у Війні на сході України[9]. Найманців РНЄ вербує не тільки в Росії, але й у інших країнах, таких як Білорусь[10].

Символіка

[ред. | ред. код]

Емблемою РНЄ є лівостороння свастика, котра поєднана з зіркою, схожою на Вифлеємську[11]. З 2014 року, зокрема на Донбасі замість класичної емблеми РНЄ, члени організації використовують червоний прапор з православним хрестом чорного кольору у білому колі з написом на ньому червоними літерами «РНЕ». Не дивлячись на емблему РНЄ зі свастикою, а також на те що ця організація виставляє себе як націонал-соціалістичну, і символіка і організація на території Російської Федерації є легальними.[12] Учасники руху носять символіку у вигляді нашивок або пов'язок на рукавах та значки. Також на різних заходах використовуються прапори з емблемою руху.

Відмінною рисою РНЄ є чорна воєнізована уніформа (чорні сорочки)[13] та зігування при привітанні.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Цензор.НЕТ. Российские фашисты из РНЄ готовят террористов для диверсий в Украине. ФОТО. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 29 жовтня 2016.
  2. ↑ Коргунюк Ю. Г. Современная российская многопартийность / Ю. Г. Коргунюк. — М. : Региональный фонд ИНДЕМ, 1999. — 384 с.(рос.)
  3. ↑ ЧТО ТАКОЕ РНЕ?. soratnik-rne.umi.ru (рос.). Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 23 лютого 2019.
  4. ↑ Kheksly V. L. Natsyonalyzm y puty razreshenyya mezhetnycheskykh protyvorechyy / V. L. Kheksly // POLYS. — 1996. — № 6. — S.39–51.
  5. ↑ Інституціоналізація російських екстремістських об'єднань в Україні
  6. ↑ а б Кремлівське м'ясо: як стати «ополчєнцем». Архів оригіналу за 12 листопада 2016. Процитовано 12 листопада 2016.
  7. ↑ а б «Антифашист» Губарєв сам зі свастикою ходив. Високий замок. 10 березня 2014. Архів оригіналу за 15 березня 2014. Процитовано 15 березня 2014.
  8. ↑ ДОВІРЕНА ОСОБА КАНДИДАТА ВІД «СИЛЬНОЇ УКРАЇНИ» ВВАЖАЄ, ЩО РЕАЛЬНА ЯВКА ПО КІРОВСЬКОМУ РАЙОНУ СКЛАДЕ 28 % [Архівовано 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  9. ↑ Архів офіційного сайту РНЄ(рос.)
  10. ↑ РНЄ вербує для білорусів «Православної армії Донбасу» [Архівовано 12 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  11. ↑ Эмблема РНЕ. Офіційний сайт РНЄ. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 31 липня 2015.(рос.)
  12. ↑ Стіна. m.vk.com. Процитовано 24 лютого 2019.
  13. ↑ «Чому соратники РНЄ носять черні сорочки і воєнізовану форму?» [Архівовано 5 травня 2010 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Російська_національна_єдність&oldid=42941674