Очікує на перевірку

Свергун Ігор Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Свергун Ігор Миколайович
Свергун Игорь Николаевич
ПрізвиськоСверга (шкільне)
Народився10 лютого 1966(1966-02-10)
Короча, область Білгородська, СРСР СРСР
Помер23 червня 2013(2013-06-23) (47 років)
Нанга Парбат, Пакистан
Поховання13-е міське кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР → Україна Україна
Діяльністьспортсмен
Відомий завдякиальпініст (1984—2013)
Мастер спорта СССР по альпинизму (1989), Сніжний барс СРСР, Мастер спорта СССР международного класса (1991), * Інструктор-методист 3-ї категорії.
Харківський альпклуб Україна Україна, 7 Summits Club США США
БатькоМикола Свергун
МатиВалентина Анисимова (Свергун)
РодичіСестра Оксана Круглова, виховує доньку 2007 р.
У шлюбі зСвергун Тамара Микитівна
ДітиСин — Єгор Ігорович Свергун (26.06.2000)
Нагороди
Орден «За особисту мужність»
Орден «За особисту мужність»
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Свергун.

Свєргун Ігор Миколайович — відомий радянський та український альпініст. (нар. 10 лютого 1966(19660210), Короча, Білгородська область, СРСР[1] — загинув в ніч на 23 червня 2013, Нангапарбат, Пакистан)  — майстер спорту СРСР з альпінізму (1989), Сніговий барс СРСР, майстер спорту СРСР міжнародного класу (1991), інструктор-методист 3-ї категорії[2].

Початок спортивної кар'єри

[ред. | ред. код]

Ігор виявив інтерес до альпінізму ще у шкільні роки, зайнявшись туризмом, також захоплювався баскетболом, а у 7-му класі він став чемпіоном області з орієнтування. Його наставником став учитель фізкультури, Георгій Купріянович Кардаш, про якого Ігор завжди говорив із вдячністю. Він вселив Ігореві любов до подорожей і гор, надихнувши його на прагнення досягти високих результатів.

Вчитель поставив перед учнями ціль у житті, прагнучи зробити з них чоловіків та спортсменів та Ігор прийняв виклик і почав серйозно займатися альпінізмом у 18 років, що стало його життєвим покликанням. Це захоплення стало його пристрастю та відкрило перед ним нові горизонти. Перше сходження Ігор Свергун здійснив на вершину Семенов-баши — висотою «всього» 3602 метри. У наступні роки до його послужного списку увійшли багато восьмитисячників.

У студентські роки в 1990 році став членом харківського альпклубу і почав тренуватися під керівництвом Сергія Бершова (майстер спорту СРСР, Сніжний барс). Бершов і Свергун стали друзями та напарниками, разом вони здійснили багато сходження, зокрема на восьмитисячники Лхоцзе в 1990 році, Еверест і Канченджангу.[3]Із спогадів Бершова:

«З Ігорем Свергуном ми 23 роки (!) були зв'язкою».[3]

«Характера хлопцеві було не позичати, хотілося бути першим, домагатися більшого».[3]

«Чим він виділявся? Ну, по-перше, був наймолодшим — 24 роки. Як і я колись, паралельно займався альпінізмом і скелелазінням, а це завжди дає фору на сходженнях. Визначався своєю цілеспрямованістю. А ще він грав на гітарі, знав багато прекрасних пісень — альпіністських, бардівських, народних. А гітарист завжди душа компанії».[3]

«Ігор поставив перед собою мету: стати висококласним, успішним, затребуваним гірським гідом — і став. Вивчився англійську, закінчив магістратуру Харківської академії фізичної культури за спеціальністю „Олімпійський і професійний спорт“. Не міг без гір, без подорожей. Любив це. Він, як і я, не працював, а займався улюбленою справою. Дуже професійно, вдумливо, роблячи акцент на безпеці. Скільки разів на тому ж Ельбрусі ми повертали клієнтів вниз, не сговорюючись, розуміючи один одного з півслова. Нічого дивного. Коли 23 роки ходиш у зв'язці, рішення приймаються однакові без жодних слів. Так само, як ми давно обходилися без слів, страхуючи один одного. Ти просто впевнений — надійнішого не буває».[4]

Спортивні досягнення

[ред. | ред. код]

До його кращих спортивних досягнень відносять сходження:

Інші сходження:

  • 2008 — Гашербрум-II — 2008 р. з Сергієм Бершовим, Олексієм Бічним — за класичним маршрутом (в експедиції, організованій Харківським обласним клубом альпіністів). Перед початком сходження його учасники встановили біля підніжжя гори меморіальну дошку в пам'ять про двох українських альпіністів: Віктора Пастуха з Харкова й кримчанина Геннадія Василенка, загиблих 1996 року під час спроби підкорити Шиша-Пангму.

Ігор Свергун двічі підкорив Еверест, був на багатьох восьмитисячниках світу. Одне з найбільш значущих сходжень — Південна стіна Лхоцзе, яку Райнхольд Месснер назвав маршрутом XXI століття[8], хоч сам Ігор на вершину й не піднявся.

Це сходження стало моєю візитною карткою. Де б я не зустрічався з альпіністами, коли звучить пароль «Лхоцзе», виникає непідробне захоплення.
Сходження було дуже складним. Ми не були готові до всього, з чим зіткнулися. У книгах — усе інакше.
Оригінальний текст (рос.)
Это восхождение стало моей визитной карточкой. Где бы я ни встречался с альпинистами, когда произносится пароль «Лхоцзе», возникает неподдельное восхищение.
Восхождение было очень сложным. Мы не были готовы ко всему, с чем столкнулись. В книгах - все по-другому.

— [8]

Ставлення Ігоря Свергуна до гір добре ілюструє його фраза: «Для альпініста гори — це єдине місце на землі, де він почуває себе комфортно і свою потрібність на цій планеті…»[9]

До своєї загибелі Ігор Свергун продовжував займатися альпінізмом, вів роботу з молоддю в Харківському альпклубі й був тренером в експедиціях.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Загибель

[ред. | ред. код]

У червні 2013 року Ігор Свергун очолив міжнародну експедицію на Нанга-Парбат, експедиція стартувала 6 червня і мала завершитися 17 липня 2013 року. Однак, у ніч на 23 червня терористи напали на базовий табір на висоті близько 4200 м у Гілгіт-Балтістані Пакистані[10]. Нападники змусили двох місцевих провідників відвезти їх до базового табору. Діставшись місця призначення, вони зібрали альпіністів і персонал, відібрали паспорти та гроші, знищили мобільні телефони, зав'язали їм очі і змусили стати на коліна[11] та жорстоко розстріляли. Загалом загинуло 10 альпіністів із різних країн, включаючи Ігоря Свергуна та ще двох харків'ян Бадаві Кашаєва, Дмитра Коняєва.

Відповідальність за вбивство взяло на себе пакистанське воєнізоване угруповання Джундулла (Jundullah). Пізніше про свою причетність заявив пов'язаний з Джундулла рух «Техрік-і-Талібан Пакистан».

Похорон відбувся 30 червня 2013 року у м. Харків, Україна, на міському цвинтарі № 13. На церемонії прощання були присутніми понад 5000 осіб, включаючи альпіністів з усього світу.[12]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Володар низки урядових нагород СРСР та України:

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • Щорічний Кубок України з альпінізму (дисципліна — техніка альпінізму) пам'яті Ігоря Свергуна, до участі запрошуються юнаки та дівчата, дорослі та ветерани. Призовий фонд Кубка пам'яті формується із спонсорських надходжень від друзів Ігоря Свергуна. Роки проведення: 2013, 2014[13], 2015[14], 2016[15], 2017[16], 2018[17], 2019[18], 2020[19], 2021[20]. У 2022 році не проводився у зв'язку з військовим вторгненням Росії в Україну.
  • Експедиція зі сходження на Ельбрус у серпні 2013 р.[21], пам'яті харків'янам, які тимчасово загинули 23 червня 2013 р. у Пакистані, за участю дружини Тамари та сина Єгора Свергуна[22].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Офіційний сайт органів місцевого самоврядування муніципального району «Корочанський район» Білгородської області ((27 вересня 2014 року)). Корочанці увічнили пам'ять прославленого земляка - альпініста Ігоря Свергуна. Офіційний сайт органів місцевого самоврядування муніципального району «Корочанський район» Білгородської області (російською) . Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 9 червня 2023. [Архівовано 2020-07-22 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Library Genesis, P. P.; Zhemchuzhnikov, Yu A.; Marynov, A. I. (2006). Al'piniszm : entsiklopedicheskii slovar'. Moscow : Izdatel'stvo TVT. ISBN 978-5-98724-030-4.
  3. ↑ а б в г Сергей Бершов: ТАКОЕ ГОРЬКОЕ ПРОЩАНИЕ — Risk.ru. risk.ru (ru-RU) . Процитовано 16 липня 2023.
  4. ↑ Сергей Бершов - Такое горькое прощание. Памяти погибших харьковских альпинистов. 4sport.ua (англ.). 2013. Процитовано 16 липня 2023.
  5. ↑ List of Mount Everest summiters by frequency. Wikipedia (англ.). 8 червня 2023. Процитовано 9 червня 2023.
  6. ↑ Свергун Ігор Миколайович | Альпклуб. alpclub.com.ua. Процитовано 9 червня 2023.
  7. ↑ Харківський альпклуб. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 16 вересня 2012.
  8. ↑ а б Наталья КОШЕНКОВА (20-10-2010, 19:23). В книгах - все по-другому. Новости Харькова. Процитовано 21.03.2015.
  9. ↑ Медіапорт[недоступне посилання з травня 2019]
  10. ↑ Згадати поіменно. Названо прізвища українців, загиблих у Пакистані. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 23 червня 2013. [Архівовано 2013-10-16 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Nanga Parbat: 'Taliban mastermind' held over climber murders. BBC News (брит.). 5 вересня 2013. Процитовано 24 червня 2023.
  12. ↑ На похоронах расстрелянных харьковских альпинистов не стихал плач жен и матерей. sport.segodnya.ua (рос.). 11 липня 2022. Процитовано 24 червня 2023.
  13. ↑ ИТОГИ альпинистского, скалолазного и ледолазного сезона 2014 и планы на 2015 год!. 4sport.ua (англ.). 2015. Процитовано 9 червня 2023.
  14. ↑ ФАіС: Новини > Годовщина памяти погибших в Пакистане альпинистов. fais.org.ua. Процитовано 9 червня 2023.
  15. ↑ ФАіС: Альпінізм > Кубок памяти И.Свергуна. Результаты. fais.org.ua. Процитовано 9 червня 2023.
  16. ↑ Кубок Украины по технике альпинизма. Подробности. | Альпклуб. alpclub.com.ua. Процитовано 9 червня 2023.
  17. ↑ Кубок Украины по технике альпинизма памяти Игоря Свергуна. Финал. | Альпклуб. www.alpclub.com.ua. Процитовано 9 червня 2023.
  18. ↑ Скалолазный фестиваль "КУБОК ПАМЯТИ". | Альпклуб. alpclub.com.ua. Процитовано 9 червня 2023.
  19. ↑ В Харькове состоится Кубок Украины по технике альпинизма памяти Игоря Свергуна. 4sport.ua (англ.). 2020. Процитовано 9 червня 2023.
  20. ↑ Кубок Украины по технике альпинизма памяти Игоря Свергуна. | Альпклуб. alpclub.com.ua. Процитовано 9 червня 2023.
  21. ↑ В память о погибших коллегах харьковские альпинисты поднимутся на Эльбрус | Вечерний Харьков. vecherniy.kharkov.ua. Процитовано 9 червня 2023.
  22. ↑ В память о погибших коллегах харьковские альпинисты поднимутся на Эльбрус | Вечерний Харьков. vecherniy.kharkov.ua. Процитовано 9 червня 2023.
  23. ↑ В Белгородской области открыли мемориальную доску в честь альпиниста, убитого исламскими террористами. go31.ru - Сайт города Белгорода (рос.). Процитовано 9 червня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Свергун_Ігор_Миколайович&oldid=43722912