Предикатив
Присудко́ве слово[1] або предикатив[2] (також стані́вник, або слово категорії стану[джерело?]) — лексико-граматичний розряд слів, які позначають стан людини, природи, мають модальне значення необхідності, можливості, не відмінюються й не дієвідмінюються та виконують роль присудка в безособовому реченні[2].
Станівник сформувався на базі різних частин мови, але не в усіх своїх лексичних значеннях, а лише тих, які стали вживатися у функції присудка. До них належать: іменники, прислівники, модальники. Але в усіх випадках у станівник переходять лише ті слова, які втрачають всі інші функції і виконують лише функцію головного члена односкладного речення.
До станівника належать слова безлюдно, важливо, вітряно, видно, спішно, можна, морозно, треба, потрібно, чутно, сумнівно, ліньки, прикро, жалко, корисно, соромно, необхідно, варто, страх, жаль, гріх, лихо, тихо і їм подібні.[3]
- ↑ Присудковий // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980. «Присудкове слово — невідмінюване слово із значенням стану, що виступає як головний член у безособовому реченні.»
- ↑ а б Предикатив // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.
- ↑ Горпинич В.О. Морфологія української мови. — К., 2004. — С.237
- Виноградов В.В. Русский язык. Граматическое учение о слове, М.,1947. — 856с.
- Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. - К.,1984. - С.161-180
- Поспелов Н.С. В защиту категории состояния. - ВЯ,1955. - №2. - С.25-26
- Сучасна українська літературна мова/За ред. А.П. Грищенка. - Вид.2. - К., 1997. - 440с.
- Шапиро А.Б. Есть ли в русском языке категория состояния как часть речи? - ВЯ, 1955. - №2. - С.23-24
- Щерба В.В. О частях речи в русском языке // Избранные работы по русскому языку. - М., 1957. - 187с.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
|
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |