Танталіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Танталіт
Ідентифікація
Сингоніяромбічна сингонія
Інші характеристики
Названо на честьтантал
CMNS: Танталіт у Вікісховищі
Танталіт. Пілбара, Австралія

Танталіт — мінерал класу оксидів і гідрооксидів, сімейства титанотанталоніобатів, танталистий колумбіт ланцюжкової будови (крайній член ізоморфного ряду колумбіт — танталіт). Синоніми: ільдефонсит, руда танталова тверда.

Руда танталу.

Етимологія та історія

[ред. | ред. код]

Названий за хімічним елементом танталом.

Вперше мінерал відкрив і дослідив у 1802 р. шведський природознавець і хімік Андерс Ґустаф Екеберг.[1][2].

Опис

[ред. | ред. код]

Хімічна формула: (Fe, Mn)Ta2O6. Склад у % (з родов. Варутреск, Швейцарія): FeO — 9,81; MnO — 10,79; Ta2O5 — 74,0. Домішки: Nb2O5 (3,0); SiO2 (1,14), TiO2 (073).

Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Утворює таблитчасті, короткопризматичні, списоподібні, голчаті кристали, щільні аґреґати. Густина 6,2-8,2. Тв. 6,5-6,75. Чорного, бурувато-чорного кольору. Блиск напівметалічний. Риса червона, червоно-бура. Прозорий у тонких уламках. Крихкий. Радіоактивний. Рідкісний. Зустрічається в пегматитових жилах разом з альбітом, кварцом, мусковітом, турмаліном, цирконом, вольфрамітом, каситеритом. Походження ендогенне. Відомо два типи родовищ: рідкіснометалічні ґранітні пегматити і плюмазитові рідкіснометалічні ґраніти.

Розповсюдження

[ред. | ред. код]

Танталіт зустрічається в гранітних пегматитах, багатих на рідкісні елементи, і в розсипних родовищах, отриманих з таких порід.[3] Танталіт стійкий в корі вивітрювання, нагромаджується тільки в елювіальних, рідше алювіально-делювіальних розсипах ближнього зносу.

Він був знайдений в Австралії, Бразилії, Канаді, Колумбії, Єгипті, Північній Європі, Мадагаскарі, Намібії, Нігерії, Руанді, Демократичній Республіці Конго, Сполучених Штатах (Каліфорнія, Колорадо, Мен і Вірджинія) і Зімбабве. Бразилія має найбільші у світі запаси танталіту (52,1%).[4]

Різновиди

[ред. | ред. код]

Розрізняють:

  • танталіт залізистий або Танталіт-(Fe), раніше званий феротанталіт, з формулою Fe2+Ta2O6 (різновид танталіту з відношенням Fe: Mn>3:1),
  • танталіт кальціїстий (різновид танталіту який містить до 8 % СаО),
  • танталіт-колумбіт (мінеральний вид змінного складу (Fe, Mn)(Nb, Ta)2O6, склад і властивості якого змінюються від крайнього ніобіїстого різновиду колумбіту — (Fe, Mn)Nb2O6 до крайнього танталіїстого різновиду танталіту — (Fe, Mn)Ta2O6,
  • танталіт манґанистий або Танталіт-(Mn), раніше називався манганотанталіт, з формулою Mn2+Ta2O6 (різновид танталіту який містить до 14,45 % MnO),
  • тамела-танталіт (тапіоліт),
  • танталіт олов'янистий (воджиніт).
  • танталіт магніїстий або Танталіт-(Mg), раніше називався танталіт магнію, формула MgTa2O6
  • ітротанталіт — танталіт, що містить ітрій; назва прийнята Міжнародною мінералогічною асоціацією у 1987 році. Формула (Y,U,Fe2+)(Ta,Nb)(O,OH)4.

Переробка і використання

[ред. | ред. код]

Збагачується головним чином гравітаційним способом, а при дуже дрібній вкрапленості флотацією. При доведенні концентратів ефективна поліґрадієнтна магнітна сепарація.

Металевий тантал, вилучений з танталіту, використовується в сплавах для підвищення міцності та вищих температур плавлення, у склі для збільшення показника заломлення та в хірургічній сталі, оскільки він не реагує та не подразнює тканини тіла.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Походження елементів. Архів оригіналу за 21 січня 2002. Процитовано 21 січня 2002. (англ.)
  2. ↑ Шведський біографічний лексикон. Архів оригіналу за 17 квітня 2012. Процитовано 10 липня 2012.
  3. ↑ Melcher, Frank та ін. (June 2008). Fingerprinting of conflict minerals: columbite-tantalite ("coltan") ores. SGA News (23): 1. Процитовано 10 серпня 2016.
  4. ↑ Papp, John F. (2006). 2006 Minerals Yearbook Nb & Ta. US Geological Survey. Процитовано 3 червня 2008.

Література

[ред. | ред. код]
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Танталіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Танталіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Галецький Л. С. Атлас «Геологія і корисні копалини України» / Галецький Л. С., Чернієнко Н. М., Брагін Ю. М. [та ін.] ; під ред. Л. С. Галецького. — Київ : УІЦПТ «Геос-ХХІ століття», 2001. — 168 с. — ISBN 966-02-2139-8.
  • Сивий Мирослав. Географія мінеральних ресурсів України: монографія / Мирослав Сивий, Ігор Паранько, Євген Іванов. Львів: Простір М, 2013. — 683 с.

Інтернет-ресурси

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Танталіт&oldid=43394208