Функція Акермана
Функція Акермана | |
Названо на честь | Вільгельм Аккерманd |
---|---|
Досліджується в | теорія обчислюваності |
Формула | |
Позначення у формулі | і |
Підтримується Вікіпроєктом | Вікіпедія:Проєкт:Математика |
Функція Акермана — у теорії складності обчислень є найпростішим прикладом обчислюваної функції, що не є примітивно-рекурсивною.
Функція Акермана визначається рекурсивно для невід'ємних цілих чисел та таким чином:
Рекурсія завжди закінчується, оскільки або зменшується значення , або значення зберігається, а зменшується значення . Тобто пара завжди зменшується з точки зору лексикографічного порядку.
Функція зростає дуже швидко (значно швидше за експоненту). Наприклад, , що перевищує кількість атомів у видимому Всесвіті.
Початковий варіант такої функції (у дещо різній формі) запропонували учні Девіда Гільберта — Габрієль Судан (нім. G. Sudan) (1927 року) і Вільгельм Акерман[en] (1928). Гільберт висловив гіпотезу, що функція не є примітивно-рекурсивною, і Вільгельм Акерман (що став секретарем Гільберта) цю гіпотезу довів. Оригінальна функція Аккермана мала три аргументи[1]. Варіант із двома аргументами запропонували Роза Петер і Рафаєль Робінсон[2] і саме його зазвичай мають на увазі під назвою функція Акермана.
m\n | 0 | 1 | 2 | 3 | 4 | n |
---|---|---|---|---|---|---|
0 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |
2 | 3 | 5 | 7 | 9 | 11 | |
3 | 5 | 13 | 29 | 61 | 125 | |
4 | 13 | 65533 | 265536 − 3 |
- Через гіпероператор:
- ↑ Cristian Calude, Solomon Marcus, Ionel Tevy. The first example of a recursive function which is not primitive recursive // Historia Math. : journal. — 1979. — Vol. 6, no. 4 (11). — P. 380—384. — DOI: .
- ↑ Raphael M. Robinson. Recursion and double recursion // Bull. Amer. Math. Soc.. — 1948. — Vol. 54, no. 10. — P. 987—993. — DOI: .