Хасонке
| Хасонке | |
|---|---|
 Вождь хасонке, ілюстрація з Côte occidentale d'Afrique du Colonel Frey (1890), мал. 53 p., С. 91 | |
| Кількість | понад 120 тис. осіб (1991) |
| Ареал |  Малі Сенегал |
| Близькі до | бамбара, сонінке; народи манде |
| Мова | хасонке; бамбара (як друга) |
| Релігія | іслам (сунізм) і традиційні вірування |
Хасонке́ (Khassonké) — народ манде, що проживає на північному заході Малі, а також незначною мірою на південному сході Сенегалу.
Люди хасонке живуть у районі злиття річок Бакой і Бафін, а також уздовж річки Сенегал до гирла Колімбіне. Також розселені у північних відрогах Фута-Джаллона та Мандінгських гір.
Розмовляють окремою мовою манде хасонке (Khassonke / Xaasongaxango), яка досить споріднена з мовою бамбара, часто-густо останньою володіють як другою.
Станом на 1991 рік чисельність хасонке в Малі становила 120 тисяч осіб, ще 6 тисяч хасонке проживало в Сенегалі.[1]
Основна релігія — іслам сунністського толку, також є прихильники культів природи.
Хасонке сформувались у результаті переходу до осілого способу життя деяких груп народу фульбе, а також їх змішування з іншими групами народів манде, зокрема малінке, сонінке в XII столітті.
Визначну роль у формуванні етносу зіграло ранньополітичне утворення т.зв. королівство Хассо (XVIII—XIX ст.) на чолі з правителями фанкама-у, які спиралися на міцну військову організацію.
Спосіб життя, а також матеріальна та духовна культура хасонке корелюється з іншими народами манде. Однак антропологічний тип, родові імена та етногенеалогічні легенди зближують їх з фульбе.
Традиційно головне господарське заняття хасонке — тропічне землеробство. Вирощують, зокрема, кукурудзу, фоніо, просо, в меншій мірі рис. Також, як і здавна, розвинений товарообмін зі скотарями фульбе.
Традиційне житло — глинобитні прямокутні або круглі хатини.
Чоловіки вдягаються в балахон бубу, жінки раніше обгортали стегна відрізом тканини, нині все частіше носять блузи.
Найпопулярніший наїдок — кускус з м'ясними та рослинними соусами.
Попри ісламізацію хасонке зберігають традиційні вірування. З фольклору відомим є словесна[2] та пісенна творчість.
Народні музичні інструменти — різні барабани, лютні, мисливські свищики.
В основі громадської організації лежить патрилатеральна велика родина. Характерною є наявність полігінії.
Соціальна структура хасонке включає родові епігамні групи, які пов'язані системою спорідненості джаму; також існували характерні для Західної Африки таємні спілки.
Традиційна кастовість суспільства, де на чолі стояла знать хоро, основу творили відносно вільні общинники-землероби, окремими кастами були (і є) ковалі, гріоти тощо, на споді соціальної ієрархії — залежні військові полонені, вихідці з інших етнічних громад.
Відомими хасонке за національністю були політик, державний і громадський діяч, письменник і поет Філі Дабо Сіссоко (1900-1964), історик Секене Моді Сіссоко (Sékéné Mody Cissoko, 1932-2012), письменник Мусса Конате (Moussa Konaté, 1951-2013).
- ↑ Християнський етнолоґічний сайт з розподіленням етносів по країнах - народи Малі (англ.)
- ↑ див., напр., Brun (R. P.), «Proverbes, maximes et devinettes khassonké », (traduits par le R. P. Brun), in Annuaire et mémoires du Comité d'Études historiques et scientifiques de l'Afrique occidentale française (Gorée), 1917, p. 223-225
- Charles Monteil, Les Khassonké : monographie d'une peuplade du Soudan français, Paris, E. Leroux, 1915, 528 p. (фр.)
- Sékéné Mody Cissoko, « Nobles et pouvoirs dans le Khasso précolonial », in Actes du colloque État et société en Afrique noire (Centre de recherches africaines, Paris, 19-20 septembre 1980), Revue française d'histoire d'outre-mer, 1981, vol. 68, no 250-251-252-253, p. 344-351 (фр.)
- Sékéné Mody Cissoko, Contribution à l'histoire politique du Khasso dans le Haut-Sénégal des origines à 1854, ACCT/Harmattan, 1986, 415 p. (фр.)
- Арсеньев В. Р. Хасонке // Народы и религии мира / Глав. ред. В. А. Тишков. М.: Большая Российская Энциклопедия, 1999. — С. 595. (рос.)
- Ковалёв С. М. Хасонке // Советский энциклопедический словарь. — М.: Советская энциклопедия. 1979. (рос.)
- Наумов К. Н. Хасонке // Страны и народы мира. Африка. Западная и центральная Африка. — М.: Мысль. 1979. — С. 352. (рос.)
- Ольдерогге Д. А. Хасонке // Народы Африки. Этнографические очерки. — М.: Издательство Академии наук СССР. 1954. — С. 289—290. (рос.)
- Первушин В. Особенности экономического развития стран Западной Африки. // Азия и Африка сегодня.: Ежемес. Науч. И обществ.-полит. Журн., 1997, №. 5.- М.: 1997. — С. 48 — 51. (рос.)
| Народи Малі |
|---|
|
Бамбара | Бозо | Догони | Малінке | Марка | Сенуфо | Сонгаї | Сонінке | Фульбе | Хасонке |