Перейти до вмісту

Цистеїн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
L-Цистеїн
Інші назви 2-аміно-3-меркаптопропанова кислота
Ідентифікатори
Абревіатури C, Cys
Номер CAS
52-89-1 (гідрохлорид) 52-90-4
52-89-1 (гідрохлорид)
PubChem 5862
Номер EINECS 200-158-2
DrugBank DB00151
KEGG D00026 і C00097
Назва MeSH D02.886.030.230, D02.886.489.155, D12.125.154.299 і D12.125.166.230
ChEBI 17561 і 35235
SMILES C(C(C(=O)O)N)S
InChI InChI=1S/C3H7NO2S/c4-2(1-7)3(5)6/h2,7H,1,4H2,(H,5,6)/t2-/m0/s1
Номер Бельштейна 1721408
Номер Гмеліна 49992
Властивості
Молекулярна формула C3H7NO2S
Молярна маса 121,16 г/моль
Зовнішній вигляд білий порошок, або білі кристали
Тпл 240 °C (розкладається)
Розчинність (вода) розчинний у воді
Ізоелектрична точка 5,02[1]
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Цистеї́н — одна з амінокислот, L-ізомер якої входить до складу білків. Надзвичайно важливий для формування третинної структури білків завдяки здатності утворювати дисульфідні містки й фіксувати наближеними у просторі ділянки протеїну віддалені по послідовності. Цистеїн — аліфатична амінокислота, яка містить SH-групу.[2] Позначення: Cys, C. Кодони: UGU, UGC.

Біосинтез цистеїну

[ред. | ред. код]
Продукт окислення — цистин.



Виявлення

[ред. | ред. код]

Нагрівання цистеїну або білку із діацетатом свинцю у лужному середовищі супроводжується утворенням чорного осаду сульфіду свинцю Таку саму реакцію дає метіонін. Метіонін більш стійкий і при слабкому лужному гідролізі не руйнується.

При взаємодії цистеїну із лугом утворюється діаніон, у якому є три нуклеофільних центри: Те саме відбувається із серином, однак у цьому випадку у діаніоні наявні інші нуклеофільні центри: Нуклеофіли тіолят-аніон (цистеїн) та фенолят-аніон (серин) реагують із молекулою диметилсульфату.

Якщо розчин білку прокип'ятити із лугом та після охолодження додати свіжоприготовлений розчин нітропрусиду натрію (), рідина забарвлюється у червоний колір.

Дерацемація (R,S)-цистеїну

[ред. | ред. код]

Дерацемація може бути здійсненою за наступною схемою. Спочатку (R,S)-цистеїн (1) дією ацетону у оцтовій кислоті перетворюють у 2,2-диметилазолідин-4-карбонову кислоту (2), які потім нагрівають із (R,R)-винною кислотою у присутності саліцилового альдегіду. При цьому з розчину кристалізується сіль, гідроліз якої приводить до (S)-цистеїну.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 3 травня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2016-11-10 у Wayback Machine.]
  2. Н. Давиденко, Є. Ковальчук, М. Гладиш. Синтез функціоналізованих наночастинок срібла[недоступне посилання з липня 2019] // Вісник Львівського університету. Серія хімічна. — 2011, Випуск 52[недоступне посилання з липня 2019]. С.: 352—357. ISSN 2078-5615.

Література

[ред. | ред. код]
  • Фармацевтична хімія : [арх. 11 березня 2021] : підручник / ред. П. О. Безуглий. — Вінниця : Нова Книга, 2008. — 560 с. — ISBN 978-966-382-113-9. (С.?)