Ґнотовий замок
Ґнотови́й замок — вид рушничного замка, де запалювання заряду здійснюється за допомогою ґнота. Використовувався в ручній вогнепальній зброї (аркебузах, мушкетах, фузеях) у XV—XVII століттях.
Спочатку заряд запалювали вручну піднесенням до запалювального отвору тліючого ґнота або розпеченого прута. Такий спосіб мав суттєві недоліки: потрібно завжди тримати під рукою вогонь, мати для ґнота або прута вільну руку при стрільбі, а також те, що прут закривав собою приціл.
Ґнотовий замок було винайдено приблизно в 1430 році, його поява зробила поводження з рушницею значно простішим. Основні відмінності будови нової зброї були такими: виник попередник сучасного спускового гачка — важіль-серпентин у формі літери S, розташований на ложі рушниці, за допомогою серпентину ґніт приводився в дію, що звільняло руку стрільця. Запалювальний отвір було перенесено в сторону, отже ґніт тепер не закривав ціль. Такий ранній тип ґнотового замка називається серпентиновим[1][2].
Ґнотовий замок невдовзі після появи був дещо вдосконалений, так з'явився клацаючий ґнотовий замок (англ. snap matchlock). Серпентину надали засувку, яка утримує його, і пружину[3], з'явилася порохова полиця для запалу, яка пізніше стала закриватися кришкою, існував також варіант ґнотових рушниць, у будові яких спусковий гачок був замінений на спускову кнопку. Недоліком механізму з пружиною було те, що при надто сильному ударі о полицю ґніт часто гаснув. Клацаючий замок використовувався в Європі приблизно з 1475 по 1640 р., а в Японії — з 1543 по бл. 1880 р.[4] (японські рушниці з клацаючими ґнотовими замками відомі як «танеґасіма»)[5]. Такий само замок використовувався і на малайських аркебузах (істинґарах)[6][7].
Запас ґнота мусили берегти від вологи (наприклад, ховаючи за пазухою або під капелюхом), а для прихованого носіння запалених ґнотів уночі існували спеціальні ґнотові трубки, зроблені з бляхи і споряджені отворами[8].
Головним недоліком ґнотових рушниць виявилася їх порівняно низька стійкість до вологи і вітру, порив якого міг здути натруску з полиці, до того ж стрільцю доводилося постійно мати доступ до відкритого вогню, а крім того, залишався після пострілу тліючий нагар в каналі ствола, який погрожував моментальним займанням при заряджанні пороху. Таким чином, заряджання ґнотової рушниці з порохівниці великою кількістю пороху ставало досить небезпечним, а тому з метою убезпечення стрільців від серйозних опіків були введені патронташі (берендейки), у яких були ємності, які містили меншу кількість димного пороху — рівно стільки, скільки необхідно для пострілу.
Винайдений на початку XVI століття колісцевий замок, однак, не витіснив ґнотовий зважаючи на свою складність і дорожнечу; і тільки винайдений слідом ударний замок до кінця XVII століття в основному витіснив ґнотовий. Проте, в деяких регіонах, наприклад, в Центральній Азії, ґнотові рушниці застосовувалися принаймні до кінця XIX століття[9].
-
Клацаючий (чи пружинний) ґнотовий замок XVI ст.. Ґніт приводився в дію за допомогою важеля, який знаходиться на ложі рушниці, що звільняло руку. -
-
Ґнотова вогнепальна зброя, Китай періоду династії Мін (1368—1644)
- ↑ Ágoston, Gábor (2005). Guns for the Sultan. Cambridge University Press. с. 88. ISBN 978-0-521-84313-3. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 20 березня 2020.
- ↑ Handgonnes and Matchlocks. Архів оригіналу за 3 грудня 2008. Процитовано 5 грудня 2008. [Архівовано 2008-12-03 у Wayback Machine.]
- ↑ European & American arms, c. 1100—1850 [Архівовано 3 липня 2014 у Wayback Machine.], Author Claude Blair, Publisher B. T. Batsford, 1962, Original from Pennsylvania State University, Digitized Jun 30, 2009 P.42
- ↑ The defences of Macau: forts, ships and weapons over 450 years [Архівовано 3 липня 2014 у Wayback Machine.] Richard J. Garrett, Hong Kong University Press, 2010, ISBN 9789888028498 P.176
- ↑ Tanegashima: the arrival of Europe in Japan [Архівовано 30 грудня 2019 у Wayback Machine.], Olof G. Lidin, Nordic Institute of Asian Studies, NIAS Press, 2002 P.1-14
- ↑ Tarling, Nicholas (1992). The Cambridge History of Southeast Asia: Volume 1, From Early Times to C.1800. Cambridge University Press. ISBN 9780521355056.
- ↑ Eaton, Richard M. (2013). Expanding Frontiers in South Asian and World History: Essays in Honour of John F. Richards. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 9781107034280.
- ↑ 1647 годъ. Ученіе и хитрость ратнаго строенія пѣхотныхъ людей. — СПб. : Тип. «Бережливость», 1904. — С. 75. — 200 прим. (рос.)
- ↑ Н. М. Пржевальский, «Монголия и страна тангутов», 1876
- Фитильное ружье // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- Эволюция стрелкового оружия [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Фитильный замок. История появления и развития [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- handgonnes (рос.)