Перейти до вмісту

11-й зенітний ракетний полк (Україна)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
11-й зенітний ракетний полк
(2000—дотепер)
138-ма зенітна ракетна бригада
(1992—2000)
Нарукавний знак полку
На службі1992
Країна Україна
Вид Повітряні сили
Тип Зенітні ракетні війська
Чисельністьполк
У складіПвК «Захід»
БазуванняХмельницька область
м.Шепетівка
бойове знамено
Війни/битвиРосійська збройна агресія проти України
Нагороди
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Почесні найменуванняШепетівський

Медіафайли на Вікісховищі

'11-та зенітно ракетна Шепетівська бригада (11 ЗРБ ', в/ч А3730) — формування зенітних ракетних військ Повітряних сил Збройних сил України. Формування базується в Шепетівці.[1]

Історія

[ред. | ред. код]

В 1992 році 138-ма зенітна ракетна бригада 8-ї танкової армії Прикарпатського військового округу склала військову присягу на вірність українському народові.

У червні 1996 року бригада передана із Сухопутніх військ до складу 28-го корпусу військ протиповітряної оборони України.

У 2000-х роках була скорочена до полку, який отримав назву 11-й зенітний ракетний полк.

15 червня 2022 року полк відзначений почесною відзнакою «За мужність та відвагу».[2]

Структура

[ред. | ред. код]

Станом на 2011 рік[3]:

  • 771-й окремий зенітний ракетний дивізіон (ЗРК «Бук-М1») (в/ч А2072);
  • 1003-й окремий зенітний ракетний дивізіон (ЗРК «Бук-М1») (в/ч А1861);
  • 1084-й окремий зенітний ракетний дивізіон (ЗРК «Бук-М1») (в/ч А2435).

Озброєння

[ред. | ред. код]

На озброєнні полку перебувають зенітно-ракетні комплекси Бук-М1.[1]

Втрати

[ред. | ред. код]

У боях війни на сході України загинуло дев’ятеро військовослужбовців частини[4]:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Повітряні Сили. www.ukrmilitary.com. Архів оригіналу за 19 березня 2016. Процитовано 30 вересня 2016.
  2. Указ Президента України від 15 червня 2022 року № 408/2022 «Про відзначення почесною відзнакою "За мужність та відвагу"»
  3. 11 ЗРП на сайті http://ontology.inhost.com.ua. Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 27 грудня 2018. [Архівовано 2018-12-28 у Wayback Machine.]
  4. Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 29 червня 2016.
  5. Сергій Ус. Архів оригіналу за 13 лютого 2019. Процитовано 12 лютого 2019.
  6. Книга пам'яті. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 5 березня 2019.
  7. Герой України: у Харківській області у бою з окупантами загинув зенітник ЗСУ Артем Слісарчук // НВ. — 2022. — 26 квітня.

Посилання

[ред. | ред. код]