IndyCar Series
| NTT IndyCar Series | |
|---|---|
| Організатори | |
| Загальні характеристики | |
| Категорія | Одномісні автомобілі з відкритими колесами |
| Країна, регіон | Північна Америка Міжнародні |
| Перший сезон | 1996 |
| Кількість учасників | |
| Пілотів | 29 |
| Команд | 13 |
| Актуальні чемпіони | |
| Пілоти |  • Уілл Пауер[en] |
| Команди | • Пенске Рейсінг |
| Офіційні постачальники | |
| Шини | Firestone Firehawk |
| Двигуни |  • Honda • Chevrolet |
| Коробка передач | XTRAC ручна, 6-ступенева |
| Шасі |  • Dallara |
| Вебсайт | http://www.indycar.com/ |
 [[Серія ІндіКар 2021|Поточний чемпіонат]] | |
NTT IndyCar Series (укр. Серія ІндіКар) — найпрестижніша серія автоперегонів з відкритими колесами Північної Америки. Була заснована 1996 як Інди Гоночна Ліга (Indy Racing League — IRL), що 2003 отримала сучасну назву. Впродовж 1996 — 2007 конкурувала за першість з серією Champ Car[de], з якою утворила 2008 спільний чемпіонат.
Президент Індіанаполіс Мотор Спідвей Тоні Джордж[de] у листопаді 1991 і організатор перегонів Індіанаполіс 500 запропонував створити компанію Indy Car Inc., що не найшло підтримки у Championship Auto Racing Teams (CART), яка з 1979 організовувала перегони Champ Car[en]. У лютому 1992 CART тримав ліцензію на назву «IndyCar», у той час як Тоні Джордж заснував Indy Car Inc. (IRL) Для підвищення значення перегонів Індіанаполіс 500 у березні 1994 Джордж оголосив про створення світової серії перегонів — Indy Racing League, проти чого безуспішно протестував CART. У вересні 1995 було завершено організацію серії перегонів, у яких більшість команд відмовились брати участь. У січні 1996 провели перші перегони в Орландо. До 2004 Indy Car Inc. проводила в рік три перегони на овальних треках.
Серед перегонів Indianapolis 500 зберігав найвищі рейтинги, а рейтинг перегонів Champ Car знижувався і залишок сезону пройшов без глядачів. Через це команди CART вирішили брати участь у Інді 500, де 2000 перемогла команда Chip Ganassi[en] і Хуан-Пабло Монтойя.
З сезону 2002 одна з найбільших команд Пенске Рейсінг перейшла до IRL. У наступному сезоні IRL офіційно отримала право використовувати назву IndyCar Series і до неї приєдналось ще декілька відомих команд. З 2006 IndyCar Series уклали угоду Simmons-Abramson Marketing (Джин Сіммонс бас-гітарист групи Kiss) з для просування реклами змагань. З 2008 спонсором змагань стало DirecTV.
З 5 листопада 2009 спонсором стала Izod[en], сплачуючи впродовж 5 років по 1 млн. доларів, а загальна сума угоди мала б становити 10 млн доларів. З 2013 угода була припинена. З 14 березня 2014 спонсором оголошено телекомунікаційну компанію Verizon Wireless.
У сезоні 2015[en] 16 перегонів пройдуть з 29 березня по 16 серпня. У візьме участь 13 команд і 29 гонщиків.
На відміну від перегонів Формули-1 команди не будують свої боліди, а купують готові. З 2004 переможцями чемпіонату ставали боліди компанії Dallara, яка 2010 підписала контракт на виготовлення шасі і з 2012 команди використовують шасі Dallara DW12[en], яке того року в 51 перегонах отримало 51 перемогу, 51 поул-позишн, 51 найшвидше коло. На дане шасі команди могли встановити мотори Honda HI14TT Indy V6 чи Chevrolet Indy V6 об'ємом 2.200 см³, потужність 650–670 к.с.. Команди самостійно можуть розробляти передні і задні антикрила, форму корпусу, але вони повинні бути доступними для усіх команд за ціною до 70.000 доларів і впродовж року можна використовувати не більше двох комплектів. Завдяки великому бюджету команд проводять дослідження у аеродинамічній трубі, розробляючи і продаючи нові конструкції.
За час існування даної серії перегонів загинуло 4 гонщики (1996, 2003, 2006, 2011), декілька отримали серйозні травми. Після цього розпочались роботи з посилення їхньої безпеки — зміни форми зовнішніх стінок овальних трас (SAFER barrier[en]), модифікація конструкції задньої частини болідів для зменшення сили удару.
У 1960-х роках стали використовувати метанол як паливо, що призвело до збільшення кількості піт-стопів. У сезонах 2004/2005 ввели 6-ступеневі коробки передач, атмосферний мотор V8 об'ємом 3,0 л. З сезону 2006 ввели 10% вміст етанолу, з 2007 100% паливний етанол. Об'єм моторів збільшили до 3,5 л, паливного бака зменшили з 30 до 22 галонів (83 літри) для збереження кількості піт-стопів. З 2012 ввели мотори об'ємом 2,2 л з турбокомпресором.
- Шасі Dallara DW12 — вуглепластиковий монокок з кевларовими елемантами
- Мотори — Ilmor-Chevrolet Indy V6 • Honda HI14TT Indy V6
- Об'єм — 2,2 л (2.200 см³) DOHC V6
- Коробка передач — 6-ступенева автоматична преселективн[en]а
- Вага — 701 кг (для овальних) • 714 кг (для дорожніх) разом з водієм
- Потужність — 650–670 к.с. (485–500 кВт)
- Паливо — Sunoco[en] E85 Етанол
- Паливний бак — 18,5 галонів США (70 літрів)
- Подача повітря — подвійний турбокомпресор
- Довжина — 5.011 мм
- Ширина — 1.994 мм (колісні диски) • 1.968 мм (кузов)
- Висота — 1.016 мм (з винятками)
- Колісна база — 2.997,2—3.073,4 мм
- Шини — Firestone
- Передні — 305/45 — R15
- Задні — 415/40 — R15
.svg?lang=uk){kind=small}
.svg?lang=uk){kind=small}
- Official website IndyCar Series [Архівовано 17 серпня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Verizon IndyCar Series — Statistics [Архівовано 8 лютого 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- [ ]