Альбрехт II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Альбрехт II.
Альбрехт II
нім. Albrecht II. von Habsburg
Dei gracia Romanorum Rex semper Augustus ac Hungarie, Dalmacie, Croacie etc. Rex, Electus Rex Bohemie et dux Austrie etc.
Король Німеччини
Правління1438-1439
Коронація18 березня 1438
ПопередникСигізмунд I Люксембург
НаступникФрідріх IV
Інші титулиКороль Угорщини
Король Хорватії
Король Богемії
Король Галичини та Володимирії
Ерцгерцог Австрії
Біографічні дані
Народження16 серпня 1397(1397-08-16)[1][2][…]
Відень, Герцогство Австрія[4][5]
Смерть27 жовтня 1439[4] (42 роки)
Neszmélyd, Татаський районd, Угорщина
дизентерія
ПохованняСекешфегерварська базиліка
ДружинаЄлизавета Люксембурзька
ДітиГеорг, Владислав, Анна, Єлизавета
ДинастіяГабсбурги
БатькоАльбрехт IV
МатиІоганна Софія Баварська
Нагороди
орден Підв'язки
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Альбрехт II (нім. Albrecht II, угор. Albert, чеськ. Albrecht; 10 серпня 1397 — 27 жовтня 1439) — монарх з Альбертинської лінії династії Габсбургів, король Німеччини (з 18 березня 1438), король Угорщини і Чехії (з 27 грудня 1437), герцог Австрії (з 1404, під ім'ям Альбрехт V), маркграф Моравії (з 1423), титулярний король Галичини та Володимирії, перший Габсбург, що об'єднав під своєю владою Австрію, Богемію, Угорщину та Німеччину.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Альбрехт V був сином австрійського герцога Альбрехта IV і Йоганни Баварської. Коли після смерті батька в 1404 році він успадкував престол Австрії, Альбрехту було всього сім років. Опіку над малим герцогом оспорювали його дядьки з Леопольдинської лінії династії Габсбургів, поки в 1406 році вони не прийшли до угоди про призначення опікуном Леопольда IV, старшого в роді.

Проте усобиці поновилися 1407 року, коли міська рада Відня виступила на підтримку штирійського герцога Ернста Залізного. Між Леопольдом IV та Ернстом почалася війна, що супроводилася стратами прибічників тієї й іншої сторони. Перемогу врешті-решт отримав Леопольд IV, проте в 1411 році він помер, і кермо влади Австрійським герцогством узяв на себе Альбрехт V.

Союз із Сигізмундом і гуситські війни

[ред. | ред. код]

Початок самостійного правління Альбрехта V в Австрії був досить успішним. Герцог заохочував розвиток торгівлі і добився підпорядкування аристократії центральній владі. У країні запанував спокій і порядок. Проте на початку 1420-х років Альбрехт V тісно зблизився з імператором Сигізмундом I Люксембургом й 1422 року одружився з його дочкою і спадкоємицею Єлизаветою Люксембурзькою (1409—1442). По материнській лінії предками Єлизавети були королі Угорщини, Чехії і Польщі, що ставило Альбрехта V в центр династичних зв'язків Центральної Європи.

З іншого боку, союз з Сигізмундом I означав залучення Альбрехта V у війну, яку імператор безуспішно вів у Чехії з гуситами під проводом Яна Жижки та претендентом на чеський трон Сигізмундом Корибутовичем.

1423 року Сигізмунд дарував своєму зятеві в апанаж маркграфство Моравія, що знаходилось на першому рубежі боротьби з гуситами. Вже у 1420 року Альбрехт V брав участь у хрестовому поході до Чехії і невдало взяв в облогу гуситський табір в Таборі. Пізніше в Австрії була набрана 12-тисячна армія, яку направили на війну з гуситами. Але чеські повстанці перейшли в наступ і 1425 року вторглися на територію Австрії. Через два роки Альбрехт V знов очолив хрестовий похід на гуситів, але зазнав поразки, австрійські землі були розорені гуситськими загонами. Відень та інші міста герцогства потрапили в облогу. Лише 1431 року в Кірхберзі й 1432 року в Зноймо австрійським військам удалося розбити чеських ополченців.

Король Угорщини і Чехії

[ред. | ред. код]

У 1437 році помер імператор Сигізмунд I. Відповідно до угоди 1402 року, укладеної ще Альбрехтом IV Габсбургом, у разі відсутності синів у Сигізмунда йому повинні були успадковувати Габсбурги. І дійсно, збори станів Угорщини, а потім Сейм Чеського королівства визнали Альбрехта V королем. Щоправда, в Угорщині Альбрехт був вимушений підписати досить жорсткі вимоги, що передбачали необхідність узгодження з баронами і прелатами королівства всіх питань внутрішньої і зовнішньої політики і призначення на державні посади винятково угорців. 1 січня 1438 року Альбрехта було короновано в Секешфегерварі королем Угорщини.

У Чехії Альбрехт зіткнувся з опозицією частини гуситського дворянства, що орієнтувалася на Польщу і бажала мати чеським королем представника польської династії Ягеллонів. Гусити знов укріпили Табор, а до країни вторглися польські війська. Альбрехту, проте, удалося відтіснити поляків, примиритися з опозицією і утвердитись на чеському престолі.

Король Німеччини і боротьба з турками

[ред. | ред. код]
Альбрехт II, король Німеччини

18 березня 1438 року Альбрехт був обраний німецькими курфюрстами у Франкфурті-на-Майні королем Німеччини під ім'ям Альбрехт II. Вперше в історії престоли Австрії, Чехії, Угорщини і Німеччини були об'єднані під владою Габсбурга. З 1438 і до падіння Священної Римської імперії у 1806 році престол імперії постійно (окрім короткого періоду 1742-1745 рр.) займали Габсбурги. Сам Альбрехт, проте, не намагався офіційно коронуватися імператором в Римі (можливо, просто не встиг).

Головною проблемою в нових володіннях Альбрехта було стрімке зростання османської загрози. Султан Баязид II напав на володіння сербського деспота, головного союзника угорських королів на Балканах, і повністю спустошив Сербію. Турки вийшли до самих кордонів Угорщини. Альбрехт закликав угорське дворянство до зброї на захист свого королівства і особисто очолив похід на турків. Проте наприкінці жовтня 1439 року у військовому таборі в Комаромі він несподівано захворів на шигельоз (тоді називали дизентерією) і 27 жовтня помер.

Єдиний син Альбрехта — Владислав, народився через чотири місяці після смерті короля.

Альбрехт II похований в усипальниці угорських королів в Секешфегерварі.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина

[ред. | ред. код]

Діти

[ред. | ред. код]

Родовід

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Encyclopædia Britannica
  2. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
  4. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118501615 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Habsburg, Albrecht V. // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 6. — S. 141.

Література

[ред. | ред. код]
  • Митрофанов, П. История Австрии с древнейших времён до 1792 г. — М., 2003 (рос.)
  • Пристер, Е. Краткая история Австрии. — М., 1952 (рос.)
  • Шимов, Я. Австро-Венгерская империя. — М., 2003 (рос.)
Попередник
Сигізмунд I Люксембург 		Король Німеччини
1438-1439 		Наступник
Фрідріх IV
Попередник
Сигізмунд I Люксембург 		Король Угорщини
1437-1439 		Наступник
Уласло I
Попередник
Сигізмунд I Люксембург 		Король Хорватії
1437-1439 		Наступник
Владислав I
Попередник
Сигізмунд I Люксембург 		Король Богемії
1438-1439 		Наступник
Владислав Посмертний
Попередник
Єлизавета Люксембурзька
 Король Галичини та Володимирії
титулярний
1437-1439 		Наступник
Владислав Посмертний
Попередник
Альбрехт IV 		Ерцгерцог Австрії
1404-1439 		Наступник
Владислав Посмертний
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альбрехт_II&oldid=43156345