Перейти до вмісту

Арент Ян Венсінк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Арент Ян Венсінк
Народився7 серпня 1882(1882-08-07)[1][2][3]
Алфен-ан-ден-Рейн, Південна Голландія, Нідерланди
Помер19 вересня 1939(1939-09-19)[1][2][3] (57 років)
Лейден, Південна Голландія, Нідерланди
Країна Нідерланди[3]
Діяльністьісторик, викладач університету
ЗакладЛейденський університет
Лейденський університет[3]
Лейденський університет[3]
Лейденський університет[3]
Посадаректор Лейденського університетуd
ЧленствоНідерландська королівська академія наук
Нагороди
CMNS: Арент Ян Венсінк у Вікісховищі

Арент Ян Венсінк (нід. Arent Jan Wensinck; 7 серпня 1882(18820807), Аарландервен[nl], Південна Голландія — 19 вересня 1939, там же) — нідерландський ісламознавець і лінгвіст-семітолог, перекладач. Знаний як дослідник сирійського містицизму ісламського штибу. Один із редакторів першого видання «Енциклопедії ісламу» (помічник Мартіна Хаутсми). Ординарний професор Лейденської академії. Член-кореспондент Нідерландської королівської академії мистецтв та наук (1917) й іноземний член Азійського товариства. Лицар ордену Нідерландського лева.

Біографія

[ред. | ред. код]
Під час навчання в Утрехтському університеті між 1910 та 1912 роками

Народився 8 серпня 1882 року[4] в Аарландервені, провінція Південна Голландія, Нідерланди[5], в родині предиканта[en] Нідерландської реформаторської церкви Йоганна Германа Венсінка та його дружини Анни Сари Гертруди Вермер. Спочатку він планував піти стопами батька. Закінчивши гімназії в Амерсфорті та Лейдені, вступив до Утрехтського університету на факультет теології, але через семестр наступного року перевівся на факультет мовознавства і почав займатися вивченням семітських мов (семітологія). Того ж року успішно склав перший іспит (його керівником був Мартін Теодор Хаутсма[5][6], один з найвпливовіших семітологів й арабістів світу[7]) і вступив до Лейденської академії, де продовжив навчання у Міхаела Яна де Гує і Християна Снук-Хюргроньє. 30 квітня 1906 року з відзнакою закінчив навчання[8], а за два роки, 18 березня 1908 року захистив дисертацію «Магомет і євреї в Медині» під керівництвом останнього з них[5][8][9].

Принц Сауд відвідує Лейденську академію у супроводі Християна Снук-Хюргуньє та Арента Яна Веснінка (крайній праворуч), 1935 рік

Крім рідної нідерландської, володів івритом й арамейською, сирійською і арабською мовами. Відвідував лекції в Берлині та Гейдельберзі[8] і викладав іврит в гімназіях Утрехта й Амерсфорта[9]. Після захисту дисертації отримав посаду приват-доцента Утрехтського університету[5]. Крім цього займався викладанням вдома[8][9]. Одночасно Хаутсма влаштував Венсінка відповідальним секретарем і помічником редактора фундаментального проєкту видавництва Brill «Енциклопедія ісламу». 1912 року отримав посаду ординарного професора Лейденської академії з курсу івриту, арамейських і сирійських мов, викладаючи їх до 1927 року, коли змінив Християна Снук-Хюргроньє на посаді ординарного професора з розряду арабістики й ісламознавства[5][6][9]. Викладаючи тут, 1917 року отримав статус члена-кореспондента Нідерландської королівської академії мистецтв і наук[8][9]. 1932 року, коли король Фуад I заснував Єгипетську академію наук, він запросив чотирьох сходознавців з Європи стати її першими іноземними членами. Це були Гамільтон Гібб від Британії, Луї Массіньйон від Франції, Карло Налліно[en] від Італії й Арент Ян Венсінк від Нідерландів. Однак через політичний скандал, що вибухнув[⇨] останній незабаром був з неї виключений. 1938 року отримав ступінь почесного доктора Алжирського університету, орден Нідерландського лева і звання іноземного почесного члена Азійського товариства[9].

3 жовтня 1912 року одружився з Марією Елізабет Думбантон. У шлюбі з нею мав двох дочок і двох синів[8]. Помер у рідному селі 19 вересня 1939 року[8][9].

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Став знаний як ісламознавець, фахівець з ранньої історії ісламу та дослідник містицизму, насамперед ісламського, але також і християнського штибу[4][5][8][9]. 1930 року опублікував повноцінне дослідження цього питання під назвою «Oostersche mystiek: Christelijke en Mohammedaansche» (з нідерл. — «Східний містицизм: християнський та мусульманський»). Ранній історії ісламу присвячені його переклади хадисів, сір, а також статті про пророка Магомета, його сподвижників і діячів Праведного халіфату[5]. Перевів кілька робіт сирійських авторів, зокрема Бар-Ебрея й Ісаака Сіріна. Пізніші роботи науковця присвячені в основному Аль-Газалі, перському містику і вченому XI століття[8].

У 1923—1927 роках опублікував збірку праць свого вчителя у 6 томах, яку сам відредагував і до якого написав передмову[6][9]. У другій половині своєї кар'єри в Лейденській академії працював над двома фундаментальними проєктами — першим виданням «Енциклопедії ісламу», де став одним із редакторів на допомогу Мартіну Хаутсма й автором значної кількості статей, та над всеосяжним оглядом традиційної літератури ісламу. У рамках останньої багато науковців академії публікували свої праці. Венсінк при цьому написав дві великі книги — «A handbook of early Muhammadan tradition, alphabetically arranged» (з англ. — «Довідник за ранньою мухаммаданською традицією…» 1927 року та «The Muslim creed» (з англ. — «Мусульманське віровчення») 1932 року[6][8]. Остання до того ж присвячена питанню зростання догматичної позиції в сунітському ісламі. Згідно з ісламознавцем Монтгомері Вотту, ця праця вийшла великою і вкрай необхідною для тих, хто вивчає це питання через широке пізнання автора у цій галузі[10].

1938 року випустив 47-сторінкову брошуру «De Nederlandsch-Hervormde Kerk en de Gemeente van Christus» (з англ. — «Нідерландська реформатська церква і Церква Христа»), присвячена релігії, яку завжди сповідував, але ніколи професійне не вивчав. Останньою працею стала розпочата під його керівництвом 1939 року (хоча підготовка проєкту почалася ще 1916 року[9]) і завершена лише через 30 років після смерті науковця «Узгодження і вказівки мусульманської традиції», праця, що публікувалася виключно арабською мовою і складається з 7 томів[8]. Вона містить численні хадиси й ісламські традиційні праці. Завдяки цьому багатотомнику Венсінк став добре знаним в ісламському світі. Крім канонічних ранніх збірок хадисів X століття також увійшли більш пізні «Мусна» авторства Ад-Дарімі й Ахмада ібн Ханбала і «Муватта» Маліка ібн Анаса. Проєкт випускався за підтримки низки світових академій і при заступництві Міжнародної спілки академій[fr]. Поряд з «Енциклопедією ісламу» і першим виданням «Історії пророків і царів» ця праця стала одним з найбільших пам'ятників арабістики в Нідерланда. Крім цього з під руки Венсінка вийшло кілька правознавчих праць, в яких він розвивав свою теорію про те, що оскільки іслам сам по собі став «збіркою цитат» з інших релігій, то його закони та правові норми основані на Єврейсько-іудейських роботах[4].

Праця, присвячена Аль-Газалі, вийшла через рік після початку публікації багатотомника, але задовго до кінця його публікації[11]. 1941 року вийшов «Handwörterbuch des Islam» (з нім. — «Ісламський енциклопедичний словник»), який іноді називають «Малою енциклопедією ісламу». Венсінк став його головним редактором поряд з Йоганнесом Крамерсом. Англомовну версію праці 1953 року Крамерс редагував з шотландцем Гамільтоном Гіббом[12].

Відповідно до релігієзнавця Жана Ваарденбурга, основна заслуга дослідницької діяльності Венсінка полягала в мультидисциплінарності та його здатності об'єднати різні спеціалізації для комплексного вивчення питання семітських релігій. Він зміг виявити історичну закономірність усередині семітського релігійного світу, спільні для християнства, ісламу й юдаїзму. Він досліджував такі різноманітні галузі, як космологія, ритуальна поведінка, етика, містицизм і народна релігія, писав на такі різноманітні теми, як святкування Нового року, шанування мучеників та поняття наміру у праві. Взявши як відправну точку наявні в нього дані, що стосуються побожного і містичного життя і думки, Венсінк показав історичний зв'язок між мусульманським і сирійським християнським містицизмом, розповівши про те, як Ісаак Сирин вплинув на мусульманських містиків, так і як Абу Хамід аль-Газалі вплинув на Бар-Ебрея в пізніший період. Венсінк зробив значний внесок у саме розуміння аль-Газалі як містика. Наприкінці свого життя Венсінк послужив для багатьох учених стимулом вивчення арамейської основи Нового Заповіту, що виявилося плідним напрямом досліджень[5].

Сура 18

[ред. | ред. код]

1932 року Єгипетська національна газета аль-Ахрам арабською мовою опублікувала кілька власних редакційних статей на першій шпальті, у яких піддавалося затятій критиці перше видання «Енциклопедії ісламу», головним редактором якої на той момент виступав Венсінк. Причиною стали статті про історію Мекки і раннього ісламу, в яких особисто Венсінк з посиланнями на Снук-Хюргроньє і єгипетського інтелектуала Тага Хусейна стверджував, що Авраама ввели в Коран тільки після розриву Магомета з юдеями в Медині[9]. Крім цього він писав, що хадиси були «зброєю протиборчих сторін» і в них відображалися етапи, що відбувалися не з Магометом, а в набагато пізніші періоди ісламської історії[4]. Хусайн аль-Хірраві писав, що таку точку зору сприйняли як навмисну спробу посіяти сумніви в умах вірян, озброїти «євангелістів» і «колонізаторів», а також підірвати віру в іслам[9]. Венсінк заперечував це, заявляючи, що лише виклав в енциклопедії загальновідомі в Європі речі, які йому розповідав Снук-Хюргроньє. Крім цього нагадав, що в інших своїх працях висловлював симпатію до ісламу, у зв'язку з чим дивно звинувачувати його в спробі підірвати віру[4]. Спроби посередництва і погрози з боку інших європейських науковців бойкотувати засідання Академії були безрезультатні. Король зовсім не хотів ворогувати з громадською думкою. Через це на місце Венсінка призначили Енно Літтманна, представник Німеччини[9].

Праці

[ред. | ред. код]

Автор 6 монографій та редактор 4 праць, включно з 8 з 9 томів фундаментальної «Енциклопедії ісламу»[5][8].

Книги (автор)

  • Mohammed en de Joden te Medina : [нід.]. — Leiden : E.J. Brill, 1908. — xii, 174 p. Mohammed en de Joden te Medina : [нід.]. — Leiden : E.J. Brill, 1908. — xii, 174 p.
  • Oostersche mystiek Christelijke en Mohammedaansche : [нід.]. — Amsterdam : H. J. Paris, 1930. — 90 p. — (De Weg der Menschheid).Oostersche mystiek Christelijke en Mohammedaansche : [нід.]. — Amsterdam : H. J. Paris, 1930. — 90 p. — (De Weg der Menschheid).
  • A handbook of early Muhammadan tradition, alphabetically arranged : [англ.]. — Leiden : E.J. Brill, 1927. — xviii, 268 p. A handbook of early Muhammadan tradition, alphabetically arranged : [англ.]. — Leiden : E.J. Brill, 1927. — xviii, 268 p.
  • The Muslim creed : its genesis and historical development : [англ.]. — Cambr. : Cambridge University Press, 1932. — vii, 304 p. The Muslim creed : its genesis and historical development : [англ.]. — Cambr. : Cambridge University Press, 1932. — vii, 304 p.
  • De Nederlandsch-Hervormde Kerk en de Gemeente van Christus : [нід.]. — Rotterdam : Voorhoeve, 1938. — 47 p. De Nederlandsch-Hervormde Kerk en de Gemeente van Christus : [нід.]. — Rotterdam : Voorhoeve, 1938. — 47 p.
  • La pensée de Ghazzālī : [фр.]. — P. : Adrien-Maisonneuve, 1940. — ii, 201 p. La pensée de Ghazzālī : [фр.]. — P. : Adrien-Maisonneuve, 1940. — ii, 201 p.

Переклади та редакція

  • Bar Hebraeus. Syriac Christian mysticism: Bar Hebraeus's Book of the Dove : [англ.] / edited, translated and introduction by A. J. Wensinck. — Leyden : E.J. Brill, 1919. — cxxxvi, 151 p. — (Publication of the De Goeje Fund). Bar Hebraeus. Syriac Christian mysticism: Bar Hebraeus's Book of the Dove : [англ.] / edited, translated and introduction by A. J. Wensinck. — Leyden : E.J. Brill, 1919. — cxxxvi, 151 p. — (Publication of the De Goeje Fund).
  • Isaac Syrus. Mystic treatises by Isaac of Nineveh : [англ.] / translated from Bedjan's Syriac text with an introduction and registers by A. J. Wensinck. — Amsterdam : Koninklijke Akademie van Wetenschappen, 1923. — lvi, 450 p. — (Verhandelingen der Koninklijke Nederlandse Akademie van Wetenschappen). Isaac Syrus. Mystic treatises by Isaac of Nineveh : [англ.] / translated from Bedjan's Syriac text with an introduction and registers by A. J. Wensinck. — Amsterdam : Koninklijke Akademie van Wetenschappen, 1923. — lvi, 450 p. — (Verhandelingen der Koninklijke Nederlandse Akademie van Wetenschappen).
  • Handwörterbuch des Islam : [нім.] / herausgegeben von A. J. Wensinck und J. H. Kramers. — Leiden : E.J. Brill : Koninklijke Nederlandse Akademie van Wetenschappen, 1941. Handwörterbuch des Islam : [нім.] / herausgegeben von A. J. Wensinck und J. H. Kramers. — Leiden : E.J. Brill : Koninklijke Nederlandse Akademie van Wetenschappen, 1941.
  • Encyclopaedia of Islam, First Edition (1913—1936): [англ.]: in 9 vol. / ed. by Th. Houtsma, A. J. Wensinck, T. W. Arnold. — Leiden: E.J. Brill, 1993. — Vol. 2. — ISBN 90-04-09796-1. (платн.)
  • Encyclopaedia of Islam, First Edition (1913—1936): [англ.]: in 9 vol. / ed. by Th. Houtsma, A. J. Wensinck, E. Levi-Provençal. — Leiden: E.J. Brill, 1993. — Vol. 3. — ISBN 90-04-09796-1. (платн.)
  • Encyclopaedia of Islam, First Edition (1913—1936): [англ.]: in 9 vol. / ed. by Th. Houtsma, A. J. Wensinck, H. A. R. Gibb. — Leiden: E.J. Brill, 1993. — Vol. 4. — ISBN 90-04-09796-1. (платн.)
  • Encyclopaedia of Islam, First Edition (1913—1936): [англ.]: in 9 vol. / ed. by Th. Houtsma, A. J. Wensinck, H. A. R. Gibb. — Leiden: E.J. Brill, 1993. — Vol. 5. — ISBN 90-04-09796-1. (платн.)
  • Encyclopaedia of Islam, First Edition (1913—1936): [англ.]: in 9 vol. / ed. by Th. Houtsma, A. J. Wensinck, H. A. R. Gibb. — Leiden: E.J. Brill, 1993. — Vol. 6. — ISBN 90-04-09796-1. (платн.)
  • Encyclopaedia of Islam, First Edition (1913—1936): [англ.]: in 9 vol. / ed. by Th. Houtsma, A. J. Wensinck, H. A. R. Gibb. — Leiden: E.J. Brill, 1993. — Vol. 7. — ISBN 90-04-09796-1. (платн.)
  • Encyclopaedia of Islam, First Edition (1913—1936): [англ.]: in 9 vol. / ed. by Th. Houtsma, A. J. Wensinck, H. A. R. Gibb. — Leiden: E.J. Brill, 1993. — Vol. 8. — ISBN 90-04-09796-1. (платн.)
  • Encyclopaedia of Islam, First Edition (1913—1936): [англ.]: in 9 vol. / ed. by Th. Houtsma, A. J. Wensinck, H. A. R. Gibb. — Leiden: E.J. Brill, 1993. — Vol. 9. — ISBN 90-04-09796-1. (платн.)

Збірки

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Arent Jan Wensinck — 2009.
  2. ↑ а б KNAW Past Members
  3. ↑ а б в г д е Leidse Hoogleraren
  4. ↑ а б в г д Kizil Fatma. TDV İslâm Ansiklopedisi. — Т. 43.
  5. ↑ а б в г д е ж и к Encyclopedia of religion. — Vol. XV. — P. 369—370. — ISBN 978-0-028-65997-8.
  6. ↑ а б в г Fück Johann. Die Arabischen Studien in Europa bis in den Anfang des 20. Jahrhunderts.
  7. ↑ Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  8. ↑ а б в г д е ж и к л м н Biografisch Woordenboek van Nederland[nl].
  9. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Arabic Studies in the Netherlands. — P. 153, 160. — ISBN 978-9-004-26633-9.
  10. ↑ Watt W. Montgomery. Islamic Philosophy and Theology. — P. XIX. — ISBN 978-0-202-36697-5.
  11. ↑ Wensinck A. J. La pensée de Ghazzālī. — ii, 201 p.
  12. ↑ Donzel Emeri van. Islamic Desk Reference: compiled from The Encyclopaedia of Islam. — Leiden : E.J. Brill, 1994. — P. VII. — ISBN 05-853-0556-0.(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Арент_Ян_Венсінк&oldid=44235284