Парк
Парк (фр. parc від лат. parricus − «обгорожене місце»)[1] — спеціальна обмежена природна або штучна територія, виділена переважно з метою рекреації, відпочинку[1].
В побуті слова «парк» та «сад» далеко не розійшлися. Тому широко використовується словосполучення «садово-паркове мистецтво». Проте сад існує для постачання фруктів, тоді як парк може мати садову ділянку, а може не мати її.
| Парк | |
 | |
 | |
| Категорія-епонім | Q113367929? |
|---|---|
| Категорія для видів з цього об'єкта | d |
| Категорія краєвидів елемента | d |
 Парк у Вікісховищі | |
Слово парк є запозиченням із західноєвропейських мов; німецьке Park, французьке parc, англійське park походять від старолатинського parricus («обгороджене місце, парк»), яке зводиться до іберійського *parra («ґрати, решітка, шпалерник для квітів, підпірки для фруктових дерев)»[2].
Перші парки у світі існували ще в Стародавні часи. Знамениті Висячі Сади Семіраміди можна вважати одним із перших парків. Крім того, достатньо в ранню епоху народилося паркове мистецтво в Китаї.
Одні з найперших парків були створені за наказом перських царів, які відводили великі території під мисливські угіддя, де прокладалися верхові стежки і будувалися притулки для мисливців, пізніше декоративні елементи стали невіддільною частиною цих парків.
Сади як явище прийшли в Європу з Близького Сходу і Азії. Саме там батьківщина абрикос, винограду, аличі, шовковиці, хурми. В Стародавній Греції плодові сади поступово витісняли святі гаї, але з'явилися парки біля значущих для суспільства місцях (сади Академії, де збирались філософи). Греки поширювали у своїх садах скульптури та малі архітектурні об'єкти — колонади, вівтарі для релігійних церемоній. Практика ставити скульптури в садах і парках була підхоплена в Європі в добу Відродження і перейшла далі в сади бароко і класицизму.
Перші відомі плани садів з пальмами та платанами біля басейну походять із Стародавнього Єгипту (збереглися на рельєфах).
Можливо, перші спроби регулярного планування садів теж походять звідти. І через арабів дійшли до арабської Іспанії, де виникла своя культура садівництва (сади Хенераліфе, сади Альгамбри). Після відвоювання земель арабської Іспанії цей тип садів поширився католицькою Іспанією і пішов у середньовічну Європу.
Своє поширення мали сади в католицьких монастирях, а потім при замках феодалів.
У другій половині XVI століття засновано найстаріший парк в Україні — Єзуїтський (тепер парк імені Івана Франка)[3].
Перші парки в Європі з'явилися в добу Середньовіччя. Вони створювалися багатими феодалами для того, щоб виділити певну територію для полювання і залишити її недоторканою для інших феодалів чи простолюду.
Садово-паркове мистецтво бароко наслідувало багатий досвід майстрів італійського Відродження. Але ця спадковість була творчою, досвід зберігали та розвивали далі. Садівництво Італії приваблювало майстрів з різних країн, а творчий доробок поширився у Франції, Голландії, Англії. Італійські архітектори часто втручалися в планування садів і парків при садибах, а їх твори ставали взірцями стилю (сад у Фраскаті з каскадом вілли Альдобрандіні, арх. Джакомо делла Порта). З'явилися й фахівці, спеціалізовані лише на садово-парковому мистецтві (Андре Ленотр, Олександр Леблон тощо). В різних країнах Європи створюють видатні зразки садів бароко (Во ле Віконт у Франції, Хет Лоо в Голландії, Шенбрунн у Відні тощо).
-
![Замок і парк Суассон[en], місце народження Євгена Савойського. Гравер Ізраел Сільвестр (Israel Silvestre) прибл. 1650 р.](/media/wikipedia/commons/thumb/f/f8/Soisson.jpg/120px-Soisson.jpg)
Замок і парк Суассон[en], місце народження Євгена Савойського. Гравер Ізраел Сільвестр (Israel Silvestre) прибл. 1650 р. -
Парк замку Во-ле-Віконт, Франція, 17 ст. -
Парк і палац в місті Трір (Німеччина) -
Типовий ландшафт для Дунайського парку-заповідника
![Замок і парк Суассон[en], місце народження Євгена Савойського. Гравер Ізраел Сільвестр (Israel Silvestre) прибл. 1650 р.](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Soisson.jpg?lang=uk)
Парки Києва
Загальна площа Києва становить 83,4 тис. га, площа зеленої зони — 16,2 тис. га, що становить 19,3% території міста. Крім зелених зон, значну площу столиці займають лісництва і непристосовані для відпочинку місця. Найзеленішим районом Києва є Голосіївський з показником 47,6%, за ним йдуть Оболонський (37,76%) і Дніпровський (31,02%) райони. Найнижчий показник у Святошинському районі - тут тільки 11,65% зелених зон.[4]
- Пейзажний парк (англійський парк)
- Регулярний парк (французький парк, сад бароко)
також:
- Громадські парки
- Лісопарки
- Ботанічні сади і парки
- Національні парки
- Парки розваг
- Парки скульптур
- Італійський парк (Підгірці)
- Замковий сад (Жовква)
- Сад монастиря капуцинів (Радивилів)
- Алупкинський парк
- Святоюрський парк (Сад собору святого Юра, Львів)
- Сад бароко Вишнівецького замку в межах бастіонів фортеці (відомий за планами 18 ст., перепланований на пейзажний парк)
.jpg?lang=uk)
- Версаль, Франція
- Центральний парк (Нью-Йорк)
- Гайд-парк (Лондон)
- Сади Бутчартів, Британська Колумбія
- Англійський сад (Мюнхен)
- Бельведер (Відень)
- Сансусі (Потсдам)
- Королівський парк квітів Кекенхоф, Ліссе (Нідерланди)
- Тюїльрі, Париж
- Парк Гуель, Барселона
- Тропічний пальмовий парк, Флорида
- ↑ а б Парк // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3. — С. 295)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2010. Процитовано 17 жовтня 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Дослідження. Чи достатньо в Києві парків. nv.ua. Процитовано 18 листопада 2019.
- Hans Sarkowicz Die Geschichte der Gärten und Parks. Insel Verlag, Frankfurt, 2001.
- Kerstin Walter Geschichte der Gartenkunst. Von der Renaissance bis zum Landschaftsgarten. Verlag DuMont, 2006.
- Albert Jost Gartenlust — Lustgarten. Verlag Schnell & Steiner, 2003.
- Ehrenfried Kluckert (Hrsg.) Gartenkunst in Europa. Könemann Verlag, 2005.
- Erik Orsenna Portrait eines glücklichen Menschen. Der Gärtner von Versailles. DTV, 2004.
- Всеобщая история архитектуры, т 2,М, 1963 (рос)
- Всеобщая история искусств, т 3,4, М, «Искусство», 1962 (рос)
- Горохов В. П. Лунц Л. Б. «Парки мира», М, Стройиздат, 1985 (рос)
- Вергунов А. П., Горохов В. А. «Русские сады и парки», М, «Наука», 1988 (рос)
- Брунов Н. «Рим. Архитектура эпохи бароко», М, 1937 (рос)
- Афмидентова В. В. «История садово-парковых стилей», М, «Архитектура», 2003 (рос)
- Каптерева Т.,Быков erm/14 Світлини парків Львова
- Park // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)
- Визначні сади і парки України та їх охорона / Липа О. Л. – К. : Вид-во Київського університету, 1960. – 175 с.
- Заповідне паркознавство: Навчальний посібник / С.Ю. Попович, О.М. Корінько, Ю.О. Клименко. – Тернопіль: Богдан, 2011. – 320 с. – ISBN 978-966-10-1402-1
- М. О. Медведєва. Парки міжнародні // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 2 — 812 с. - ISBN 966-316-045-4
- Паркознавство: навч. посіб. / С.І. Кузнецов, О.М. Багацька; Каб. Мін. України, НУБІП – К.: ЦП „Компринт”, 2011. – 156 с. – ISBN 978-966-306-160-2