Праща
| Праща | |
 | |
 Праща у Вікісховищі |
Пра́ща (прасл. *porktja)[1] — зброя для метання каміння, металевих куль й іншого, відома народам на всіх континентах із глибокої старовини.
Слово праща за походженням є церковнослов'янізмом (староцерк.-слов. прашта) і виводиться від прасл. *pьrati («бити»)[1].
Праща - це мотузок або ремінь з розширеною середньою частиною, один кінець якого згорнутий в петлю, в яку протягується кисть пращника. У розширену центральну частину пращі вкладається снаряд (камінь, металева кулька). Вільний кінець пращник притримує тією ж рукою, на яку одягнена петля. Для метання снаряда пращник обертає пращу з снарядом над головою, поступово підсилюючи кругові рухи, і у момент найсильнішого маху випускає вільний кінець пращі, вивільнюючи снаряд для польоту в ціль.
Камінь для метання підбирався порівняно круглий, вагою 200—400 грамів, — кулі саме такої ваги можна було надати максимальну кінетичну енергію. Дальність метання обмежувалася приблизно 90 метрами, його точність залишала бажати кращого.
Праща була поширеною зброєю античної легкої піхоти — грецьких пелтастів, римських велітів.
- Slinging.org [Архівовано 29 листопада 2011 у Wayback Machine.] resources for slinging enthusiasts.
- Sling Weapons [Архівовано 29 грудня 2006 у Wayback Machine.] The Evolution of Sling Weapons
- The Sling — Ancient Weapon
- Sports and Pastimes of the People of England [Архівовано 19 лютого 2012 у Wayback Machine.], Joseph Strutt, 1903.
- Funda, William Smith, A Dictionary of Greek and Roman Antiquities.
- Праща, швигавка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1486. — 1000 екз.
- ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
