CD209
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
CD209 (англ. CD209 molecule) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 19-ї хромосоми.[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 404 амінокислот, а молекулярна маса — 45 775[4].
Послідовність амінокислот
10 | 20 | 30 | 40 | 50 | ||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
MSDSKEPRLQ | QLGLLEEEQL | RGLGFRQTRG | YKSLAGCLGH | GPLVLQLLSF | ||||
TLLAGLLVQV | SKVPSSISQE | QSRQDAIYQN | LTQLKAAVGE | LSEKSKLQEI | ||||
YQELTQLKAA | VGELPEKSKL | QEIYQELTRL | KAAVGELPEK | SKLQEIYQEL | ||||
TWLKAAVGEL | PEKSKMQEIY | QELTRLKAAV | GELPEKSKQQ | EIYQELTRLK | ||||
AAVGELPEKS | KQQEIYQELT | RLKAAVGELP | EKSKQQEIYQ | ELTQLKAAVE | ||||
RLCHPCPWEW | TFFQGNCYFM | SNSQRNWHDS | ITACKEVGAQ | LVVIKSAEEQ | ||||
NFLQLQSSRS | NRFTWMGLSD | LNQEGTWQWV | DGSPLLPSFK | QYWNRGEPNN | ||||
VGEEDCAEFS | GNGWNDDKCN | LAKFWICKKS | AASCSRDEEQ | FLSPAPATPN | ||||
PPPA |
Кодований геном білок за функціями належить до рецепторів клітини-хазяїна для входу вірусу, рецепторів. Задіяний у таких біологічних процесах, як клітинна адгезія, адаптивний імунітет, імунітет, вроджений імунітет, взаємодія хазяїн-вірус, ендоцитоз, альтернативний сплайсинг. Білок має сайт для зв'язування з іонами металів, іоном кальцію, лектинами. Локалізований у клітинній мембрані, мембрані. Також секретований назовні.
- Curtis B.M., Scharnowske S., Watson A.J. (1992). Sequence and expression of a membrane-associated C-type lectin that exhibits CD4-independent binding of human immunodeficiency virus envelope glycoprotein gp 120. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 89: 8356—8360. PMID 1518869 DOI:10.1073/pnas.89.17.8356
- Soilleux E.J., Barten R., Trowsdale J. (2000). DC-SIGN, a related gene, DC-SIGNR, and CD23 form a cluster on 19p13. J. Immunol. 165: 2937—2942. PMID 10975799 DOI:10.4049/jimmunol.165.6.2937
- The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504
- Mitchell D.A., Fadden A.J., Drickamer K. (2001). A novel mechanism of carbohydrate recognition by the C-type lectins DC-SIGN and DC-SIGNR. Subunit organization and binding to multivalent ligands. J. Biol. Chem. 276: 28939—28945. PMID 11384997 DOI:10.1074/jbc.M104565200
- Kwon D.S., Gregorio G., Bitton N., Hendrickson W.A., Littman D.R. (2002). DC-SIGN-mediated internalization of HIV is required for trans-enhancement of T cell infection. Immunity. 16: 135—144. PMID 11825572 DOI:10.1016/S1074-7613(02)00259-5
- Nobile C., Moris A., Porrot F., Sol-Foulon N., Schwartz O. (2003). Inhibition of human immunodeficiency virus type 1 Env-mediated fusion by DC-SIGN. J. Virol. 77: 5313—5323. PMID 12692233 DOI:10.1128/JVI.77.9.5313-5323.2003
- ↑ Human PubMed Reference:.
- ↑ Mouse PubMed Reference:.
- ↑ HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:1641 (англ.) . Процитовано 12 вересня 2017.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ UniProt, Q9NNX6 (англ.) . Архів оригіналу за 7 травня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
Це незавершена стаття про білки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |