Джігме Дорджі Вангчук
Джігме Дорджі Вангчук | |
---|---|
3-й король Бутану | |
27 жовтня 1952 — 15 липня/21 липня 1972 | |
Попередник | Джігме Вангчук |
Наступник | Джігме Сінг'є Вангчук |
Народився | 2 травня 1929 Тонгса, Бутан |
Помер | 15 липня або 21 липня 1972 Найробі, Кенія |
Відомий як | політик |
Громадянство | Бутан |
Династія Вангчук | |
Батько | Джігме Вангчук |
Мати | Пхунцо Чоден |
У шлюбі з | Кесанг Чоден Вангчук (королева) |
Діти | Джігме Сінг'є Вангчук |
Релігія | буддизм |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Джігме Дорджі Вангчук (Дзонг-ке:, Вайлі:jigs med rdo rje dbang phyuk; 2 травня 1929 — 15 липня / 21 липня 1972) — третій король Бутану. Він вибрав шлях повільної модернізації і зробив кроки для виходу країни зі світової ізоляції.
27 жовтня 1952 року Джігме Дорджі Вангчук прийняв трон після свого батька, другого короля (Джігме Вангчука). Джігме Дорджі Вангчук проводив перетворення з подолання феодалізму, впровадив нові винаходи в сільському господарстві і ввів колісний транспорт, так як до цього бутанці носили вантажі й продукти на собі.
У 1959 році китайці зайняли Тибет, країну, з якою Бутан знаходився у багаторічних відносинах. Це змусило короля шукати більше контактів із зовнішнім світом, і в результаті Бутан зміг вступити в ООН в 1971 році. Далі король видав указ, за яким Національна Асамблея набула право зміщати короля чи спадкоємця престолу двома третинами голосів, що стало першим кроком у бік демократії.
У двадцять років Джігме Дорджі Вангчук пережив перший напад інфаркту і був змушений часто лікуватись за кордоном. Він помер 21 липня 1972 гоку в Найробі, а трон успадкував його син Джігме Сінг'є Вангчук.
Бутанці вважають, що третій король володів містичною силою. Пам'яті Джігме Дорджі Вангчука присвячений меморіальний чортен в Тхімпху, до якого сходяться прочани з усього Бутану, чортен вважається місцем здійснення бажань.