Одергем
Комуна
Каплиця святої Анни
Координати 50°49′ пн. ш. 4°26′ сх. д.H G O
|
Одергем (фр. Auderghem) чи Аудергем (нід. Oudergem) — одна з дев'ятнадцяти комун, що утворюють Брюссельський столичний регіон Бельгії.
Назва комуни у перекладі означає "старий дім".[4]
Комуна Одергем розташована на півдні столичного регіону, уздовж долини річки Волюве біля входу до Суанського лісу.
Одергем межує з комунами Еттербек, Іксель, Волюве-Сен-П'єр та Ватермаль-Буафор.
Комуна Одергем виникла у другій половині ХІІІ століття на територіях, що належали жіночому монастиреві Валь-Дюшес (фр. Prieuré de Val Duchesse[fr]). Спочатку це був невеличкий хутір при дорозі з Брюсселю до Вавру та Тервюрену, який згодом розвинувся й став частиною села Ватермаль. В середині 19 століття тут проживало близько 1600 жителів. Одергем разом з селами Ватермаль і Буафор входили до єдиної парафії Сен-Климент, названої на честь Климента І. Одергем відокремився від села Ватермаль-Буафор і став самостійною комуною 1 січня 1863 року.[4]
Із будівництвом залізниці, що поєднує Брюссель і Тервюрен, а також із будівництвом 1910 року бульвару Суверен (фр. Boulevard du Souverain[fr], нід. Vorstlaan), комуну було модернізовано й чисельність населення почала швидко зростати.
1956 року Поль-Анрі Спаак провів міжурядову конференцію з питань спільного ринку та Євроатому в замку Val Duchesse (Замок Долини Герцогині) в Одергемі, яка була етапом підготовки Римської угоди 1957 року, результатом якої стало створення Європейського співтовариства та Євратома 1958 року.
Комуною керує мер Дідьє Гусьєн.
Рік | 1990 | 1995 | 2000 | 2005 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Населення | 29143 | 29316 | 28804 | 29265 | 29681 | 30086 | 30456 | 30811 | 31408 |
Джерело: Населення Бельгії у 1990-2011 роках. на сайті Головної дирекції статистики і економічної інформації уряду Бельгії. |
В комуні за даними на 1 січня 2011 року проживало 31408 чоловік, з яких 23490 людей (74,79 %) були бельгійського походження і 7918 (25,21 %) - іноземцями, з яких 5597 людей походили з країн Євросоюзу, 2321 людина - з інших країн світу. З всіх іноземців 14 людей мали статус політичних біженців.[5]
Країна походження | 2001 [6] | 2003 [7][8] | 2004 [9] | 2005 [10] | 2006 [11] | 2008 [12] | 2011 [5] | ||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Бельгія | 23665 | 23544 | 23493 | 23510 | 23421 | 23411 | 23490 | ||
Велика Британія | 361 | 350 | 323 | 326 | 322 | 345 | 363 | ||
Греція | 168 | 166 | 182 | 190 | 199 | 194 | 225 | ||
Дем. Респ. Конго (колишній Заїр) |
69 | 103 | 88 | 102 | 125 | н. д. | 119 | ||
Ірландія | 77 | 79 | 91 | 89 | 82 | н. д. | 100 | ||
Іспанія | 404 | 422 | 411 | 412 | 426 | 407 | 471 | ||
Італія | 530 | 535 | 542 | 535 | 515 | 493 | 536 | ||
Китай | 80 | 120 | 128 | 91 | 86 | н. д. | 107 | ||
Марокко | 84 | 107 | 111 | 126 | 98 | н. д. | 153 | ||
Нідерланди | 114 | 118 | 125 | 123 | 116 | н. д. | 118 | ||
Німеччина | 311 | 354 | 358 | 356 | 378 | 354 | 427 | ||
Польща | 26 | 72 | 88 | 138 | 215 | 392 | 536 | ||
Португалія | 261 | 282 | 307 | 315 | 323 | 333 | 332 | ||
Румунія | 25 | 26 | 23 | 44 | 63 | н. д. | 281 | ||
США | 107 | 100 | 91 | 81 | 111 | н. д. | 120 | ||
Туреччина | 232 | 194 | 181 | 170 | 189 | н. д. | 178 | ||
Угорщина | н. д. | н. д. | н. д. | н. д. | н. д. | н. д. | 134 | ||
Україна | н. д. | н. д. | н. д. | н. д. | н. д. | н. д. | 16 | ||
Франція | 1015 | 994 | 1046 | 1133 | 1191 | 1324 | 1423 | ||
Японія | 504 | 528 | 576 | 605 | 677 | 735 | 767 | ||
Інші | 883 | 898 | 924 | 919 | 1015 | 2098 | 1512 | ||
Разом | 28916 | 28992 | 29088 | 29265 | 29552 | 30086 | 31408 | ||
Примітки. 1. н. д. - немає данних. 2. В таблиці окрім України представлені лише ті країни, кількість вихідців з яких в населенні комуни становить 100 або більше осіб. |
Незважаючи на широку дорогу, прокладену містом, та зростання трафіку, Одергем зумів зберегти важливу частину своєї природної та історичної спадщини: струмки, абатство Rouge-Cloître чи Rood Klooster (Червоний монастир) і його центр, монастир Val Duchesse або Hertoginnedal (Долина Герцогині), замок Trois Fontaines чи Drie Fonteinen (Трьох водограїв), та дивовижну каплицю святої Анни.
Монастир Val Duchesse або Hertoginnedal, подарунок короля рідко буває відкритим для публіки. 1963 року тут збирався кабінет міністрів Бельгії, закликаючи до федералізму в країні, однак був розкритикований радикально налаштованими фламандськими націоналістами.
Каплиця святої Анни, зведена у XII столітті, закрита для публіки. Починаючи з 1843 року кілька разів змінювала власника, однак середньовічні скульптури й меблі донині знаходяться всередині.
- Огюст Олефф (1867-1931), бельгійський художник
Офіційна сторінка (фр.), (нід.)
- ↑ а б Населення Бельгії за комунами станом на 1 січня 2011 року [Архівовано 14 листопада 2012 у Wayback Machine.] на сайті Statistics Belgium федерального уряду Бельгії.
- ↑ Список кодів населених пунктів Бельгії [Архівовано 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Головної дирекції статистики і економічної інформації уряду Бельгії. (нід.), (фр.)
- ↑ GeoNames — 2005.
- ↑ а б Paul F. State. Historical Dictionary of Brussels. Maryland, Scarecrow Press, Inc, 2004. P. 21. [1]
- ↑ а б Population par nationalité par commune 01.01.2011. Архів оригіналу за 14.11.2012. Процитовано 14.11.2012.
- ↑ Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Claude Chéruy. INSTITUT NATIONAL DE STATISTIQUE éditeur. Bruxelles, 2001. P. 9-62 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 березня 2013. Процитовано 17 грудня 2012.
- ↑ Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Claude Chéruy. INSTITUT NATIONAL DE STATISTIQUE éditeur. Bruxelles, 2003. P. 16-19 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2013. Процитовано 17 грудня 2012.
- ↑ 3. Démographie. // Fiches communales d'analyse des statistiques locales en Région bruxelloise. 2008. P. 49 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 17 грудня 2012.
- ↑ Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Fernand Sonck. INSTITUT NATIONAL DE STATISTIQUE éditeur. Bruxelles, 2004. P. 16-19 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2013. Процитовано 17 грудня 2012.
- ↑ Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : N. Demeester. SPF ECONOMIE DIRECTION GENERALE STATISTIQUE ET INFORMATION ECONOMIQUE | éditeur. Bruxelles, 2007. P. 16-19 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 листопада 2013. Процитовано 17 грудня 2012.
- ↑ Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : A. Versonnen. SPF ECONOMIE DIRECTION GENERALE STATISTIQUE ET INFORMATION ECONOMIQUE | éditeur. Bruxelles, 2008. Code Publication: S220.A2F/2006. P. 16-19 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2013. Процитовано 17 грудня 2012.
- ↑ B. Wayens, P. Kummert, G. Dumont. Commune d’Auderghem. [недоступне посилання] Editeur responsible P. Debouverie. Bruxelles, 2010. P. 14.