Фернандо Алонсо
| Фернандо Алонсо | |
|---|---|
 | |
| Громадянство |  Іспанія |
| Народився | 29 липня 1981 (43 роки) |
| FIA World Endurance Championship | |
| Сезони | 2018–19 |
| Команди | Toyota Gazoo Racing |
| Старти | 8 |
| Чемпіон світу | 1 (2018-19) |
| Перемоги | 5 |
| Поули | 4 |
| Найшвидші кола | 0 |
| Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1 | |
| Дебют | Гран-прі Австралії 2001 |
| Остання гонка | Гран-прі Сан-Паулу 2024 |
| Сезони | 21 (2001, 2003–2018, 2021-2024) |
| Команди | Мінарді, Рено, Феррарі, Макларен, Альпін, Астон Мартін |
| Гран-прі (старти) | 401 (398) |
| Чемпіон світу | 2 (2005, 2006) |
| Перемоги | 32 |
| Подіуми | 106 |
| Поули | 22 |
| Найшвидші кола | 26 |
| Очки | 2329 |
| Перша перемога | Гран-прі Угорщини 2003 |
| Остання перемога | Гран-прі Іспанії 2013 |
Ферна́ндо Ало́нсо Ді́ас (ісп. Fernando Alonso Díaz, * 29 липня 1981, Ов'єдо) — іспанський автогонщик, дворазовий чемпіон світу у класі Формула-1 — 2005 і 2006 років. У сезоні 2010 перейшов у команду Феррарі, а з 2015 року повернувся до Mclaren.
Фернандо народився 29 липня 1981 року в Ов'єдо, Астурія, Іспанія, молодша дитина в сім'ї з середнім достатком. У дитинстві брав участь в гонках на картах. Почавши виступу в чемпіонаті Іспанії серед юніор ів, завоював чотири чемпіонські титули — з 1993 по 1996. На наступний рік Алонсо виграв в національній серії Інтер-А, і завоював віцечемпіонство в міжнародній.
Адріан Кампос, відомий гоночний менеджер і колишній гонщик Формули-1, запросив Алонсо в свою команду в світовій серії «Ніссан». У 1998 році Алонсо дебютував в серії, виграв вже в другій гонці, і, вийшовши в лідери на останній гонці, став чемпіоном. Після цього іспанець був помічений менеджерами Формули-1 і провів успішні тести за «Мінарді» в 2000 році. Тоді ж Алонсо дебютував за команду Astromega, дочірній підрозділ «Мінарді», в чемпіонаті Формула-3000, де виграв останню гонку сезону в Спа і став четвертим в загальному заліку за підсумками року.
У 2001 році Фернандо Алонсо був переведений з тест-пілотів до бойового складу команди «Мінарді» Формули-1. На момент дебюту йому ще не виповнилося двадцяти років. Машина традиційного аутсайдера з торішнім двигуном Cosworth не дозволила дебютантові набрати жодного очка в першому сезоні. Проте, Алонсо виглядав значно швидше в кваліфікаціях і гонках, чим його партнери Тарсо Маркес та Алекс Йонг.
Попри те, що успішний дебют іспанця опинився «в тіні» яскравіших дебютів Хуана-Пабло Монтойї та Кімі Райкконена, його успіхи були помічені Флавіо Бріаторе , директором нової заводської команди Renault F1. Бріаторе розглядав можливість найму Фернандо в бойовий склад, але в підсумку зробив його третім пілотом.
В сезоні 2002 року Фернандо не проводив гонок у Формулі-1, займаючи позицію запасного пілота в «Рено», при Ярно Труллі та Дженсоні Баттоні. У швидкості Іспанця Бріаторе вже не сумнівався, і на наступний рік він був переведений до основного складу, на місце Баттона, який перейшов до BAR. Алонсо з самого початку показав, що не гратиме другу роль в команді: він завоював поул-позишн в Малайзії, був другим на домашній гонці, а в Будапешті здобув свою першу перемогу. Крім того, його класифікували третину в Бразилії, однак той подіум носив відтінок курйозу — гонка проходила в дощ, і після аварії на 55-му колі Марка Уеббера на трасу вже була випущена машина безпеки, але Алонсо не знизив швидкість, і на повному ходу врізався в покришку від розбитої машини Марка. Машина Фернандо вдарилася у відбійник, відлетіла в протилежну стіну, а уламки буквально засипали трасу. Гонку довелося зупинити, і на цей момент Алонсо виявився третім. Втім, на подіумі Фернандо не з'явився — він був відправлений до лікарні з легким струсом мозку. Після фінішу фактичний господар Формули 1, Берні Екклстоун, висловив своє обурення з приводу поведінки іспанця. Але згодом у Алонсо було багато яскравих перегонів, Берні змінив гнів на милість, а по підсумками сезону Алонсо став шостим і впевнено випередив свого партнера, досвідченого Ярно Труллі
В 2004 році, в умовах переважної переваги «Феррарі» Шумахера та Барікелло, Труллі зміг чинити серйозний опір Алонсо. У першій половині сезону італієць виглядав як мінімум не гірше за свого напарника, і навіть здобув перемогу в Монако. Проте в плани Флавіо Бріаторе це не входило, тому що хоча він і був менеджером обох гонщиків, його головним протеже все ж став Алонсо. Відносини між Бріаторе і Труллі зіпсувалися, у Ярно почалися проблеми з машиною, кілька разів він сходив з технічних причин, а за три гонки до закінчення чемпіонату був і зовсім звільнений з команди — його місце тимчасово зайняв Жак Вільньов. У підсумку Алонсо знову випередив Труллі в загальному заліку чемпіонату, а на наступний сезон його напарником став Джанкарло Фізікелла.
.jpg?lang=uk)
Сезон 2005 року почався з перемоги Фізікелли, але потім Алонсо виграв три гонки підряд, ставши беззастережним лідером чемпіонату. Його головним суперником став Кімі Ряйкконен на «МакЛарен», який виграв стільки ж гонок, скільки і іспанець. Однак фін страждав від ненадійності машини, змушує його часто міняти двигун і, згідно з новими правилами, відкочуватися на десять позицій на стартовій решітці. У той же час, «Рено» Алонсо не зазнавало подібних проблем.
Стабільність Фернандо була дуже високою: з дев'ятнадцяти гонок 2005 року він не набрав очок тільки в трьох, і ще в одній фінішував четвертим — всі інші гонки були їм доведені до подіуму, у тому числі сім перемог. В результаті, хоча наприкінці чемпіонату Райкконен почав скорочувати розрив, стабільних фінішів на другому-третьому місцях Алонсо вистачило, щоб утримати лідерство і стати чемпіоном достроково. Завдяки своєму титулу, Фернандо став наймолодшим чемпіоном в історії Формули-1 на той момент і припинив серію Міхаеля Шумахера з п'яти чемпіонств поспіль.
Ще до початку наступного року Алонсо здивував оглядачів, підписавши контракт з командою МакЛарен на перехід в неї через рік.[1] Проте це ніяк не вплинуло на його виступу в 2006 році. Алонсо знову вийшов у лідери з самого початку чемпіонату. Він фінішував всякий раз не нижче другого місця в перших дев'яти гонках, з яких їм були виграні шість, з них чотири поспіль.
Друга половина чемпіонату склалася для лідера «Рено» значно гірше, викликавши інтригу в чемпіонаті. Здобувши сім перемог, Міхаель Шумахер повністю відіграв відставання від іспанця, який почав нерідко випробовувати механічні проблеми. За дві гонки до кінця чемпіонату, перед Гран-прі Японії Міхаель і Фернандо зрівнялися за очками, причому німець значився лідером за рахунок більшої кількості перемог. Але Алонсо вдалося перемогти в гонці. Іспанець виграв свій другий поспіль чемпіонський титул, знову здобувши сім перемог і набравши рівно на одне очко більше, ніж торік.
Попередній контракт Алонсо з командою Рона Денніса був підписаний ще в 2005 році, і протягом усього сезону-2006 і Фернандо і менеджери «Рено» знали, що йому належить перехід в іншу команду. На момент підписання, і особливо після невдач «МакЛарен» в 2006 році, вибір чемпіона виглядав невдалим: McLaren Mercedes Райкконена не показував колишньої швидкості і страждав від постійних проблем з двигуном, у той час як «Рено» виглядали технічно сильнішими[2] Проте в міжсезоння 2006—2007 років інженери «МакЛарен» значно поліпшили машину, і вже на міжсезонних тестах Алонсо і його партнери Педро де ла Роса та Льюїс Гамілтон не поступалися пілотам «Феррарі». Перші ж гонки показали, що «Рено» значно поступається в швидкості новому «МакЛарен», який почав випереджати навіть «Феррарі» Райкконена і Маси. Таким чином, в руках Алонсо знову опинилася машина топ-команди, що дозволяє боротися за чемпіонський титул.
Партнером Алонсо спочатку передбачався його співвітчизник Педро де ла Роса. Однак перед початком сезону Рон Денніс вирішив перевести в бойовий склад свого молодого тест-пілота, темношкірого британця Льюїса Хемілтона. Дебютант виявився несподівано сильним: у всіх гонках першої половини сезону він фінішував на подіумі, тричі виграв, і незабаром випередив Алонсо, який очолював спочатку чемпіонат.
Партнер-новачок став головним суперником у боротьбі за титул чемпіона 2007 року для Алонсо. Це суперництво навіть вилилося в протест, поданий Хемілтоном проти блокування його в боксах під час кваліфікації в Угорщині. Всупереч вказівкам шеф-механіка McLaren, Алонсо не залишав позиції піт-стопа, через що Льюїс не встиг виїхати на свою останню спробу. В результаті Фернандо був оштрафований позбавленням п'яти місць на старті гонки.[3] Стосунки в команді загострилися між Алонсо, Хемілтоном і шефом McLaren Роном Деннісом, незважаючи на спроби Рона примирити своїх гонщиків. Це суперництво завадило McLaren виграти чемпіонський титул, який дістався Кімі Райкконену.
Алонсо також зіграв важливу роль в шпигунському скандалі навколо McLaren та інформації, отриманої ними з Ferrari. Фернандо передав суду свою e-Mail листування з Педро де ла Росою. Педро пересилав своєму партнеру схему розподілу ваги «Феррарі», а коли Алонсо поцікавився джерелом інформації та її достовірністю, де ла Роса написав: «Це від Найджела Степні, шеф-механіка Ferrari. Мені дає їх Майк кохлем, вони зі Степні друзі». Цей лист став головним доказом проти McLaren на суді й призвело до дискваліфікації команди і позбавлення її всіх очок в кубку конструкторів.[4] Рон Денніс звинувачував Алонсо в шантажі цими свідченнями.[5]
Після всіх конфліктів Алонсо з Mclaren в пресі стали часто фігурувати чутки про те, що Алонсо покине McLaren до закінчення контракту і повернеться в Renault.[6] 2 листопада 2007 року це підтвердилося: команда McLaren оголосила про розірвання контракту з Алонсо.[7]. 11 грудня Алонсо був обявленим в складі команди Renault на 2008 рік.[8]
У сезоні 2008 року Алонсо повернувся в команду Рено, проте невдачі команди минулого року продовжилися і вона не змогла повернутися в число лідерів. У 2008 році Фернандо так і не зміг втрутитися в боротьбу за чемпіонство. На Гран-прі Сінгапуру Алонсо здобув довгоочікувану перемогу в гонці, здійснивши прорив з 15 місця на старті. Рік по тому, проте, з'ясувалося, що цим результатом він був багато в чому зобов'язаний змовою свого напарника Нельсіньо Піке і керівництва команди, спровокували появу на трасі машини безпеки відразу після піт-стопа Фернандо. Проте, в Японії Фернандо вже без сторонньої допомоги повторив свій успіх сінгапурський, показавши, що Renault знову знаходить колишню форму.
Під кінець сезону Renault помітно прогресувала і змогла нарівні змагатися з Ferrari і McLaren, за останні 8 Гран-прі року Фернандо набрав найбільшу кількість очок серед пілотів і у підсумку став п'ятим в сезоні 2008 року.
Розвинути успіх в 2009 році не вдалося. Нова машина, Renault R29, виявився слабшим попередниці. Тим не менш, на кваліфікації Гран-прі Угорщини Алонсо, вперше з Гран-прі Італії 2007 року, заробив поул, але в гонці зійшов через втрату погано закріпленого колеса. Команда Renault була дискваліфікована за цю помилку на одну гонку, проте пізніше Апеляційний суд ФІА задовольнив апеляцію команди і замінив покарання на більш м'яке. Кінцівка сезону пройшла під знаком скандалу з приводу навмисної аварії Піке на Гран-прі Сінгапуру 2008 року, в результаті якої Флавіо Бріаторе був відправлений у відставку, а потім довічно дискваліфікований. Свій подіум на Гран-прі Сінгапуру Алонсо присвятив звільненому Флавіо.
У 2010 році Алонсо перейшов в Ferrari на місце Кімі Райкконена, завдяки спонсорського пакету банку Santander. Заради того, щоб звільнити місце для Фернандо, контракт Ferrari з Райкконеном був розірваний достроково. Алонсо здобув перемогу в першій же гонці за італійську команду, Гран-прі Бахрейну.
Перед останньою гонкою в сезоні перебував на першому місці в особистому заліку, проте на Гран-Прі Абу-Дабі через стратегічної помилки керівництва Ferrari, приїхав до фінішу сьомим, тим самим втративши третій чемпіонський титул.
У кваліфікації Гран-прі Австралії 2011, який став стартовим етапом сезону 2011, Фернандо Алонсо посів п'яте місце. На старті недільної гонки Фернандо відкотився на дев'яту позицію. У ході гонки йому вдалося відіграти все програне на старті і ще одну позицію. Таким чином, фінішував Алонсо на четвертій позиції, з відставанням від третього місця трохи більше секунди.[9] Фернандо Алонсо став п'ятим в кваліфікації на Гран Прі Малайзії 2011. У гонці він боровся за місце на подіумі, але під час боротьби з Льюїсом Хемілтоном пошкодив переднє антикрило. Через позапланового піт-стопа Фернандо скотився на шосте місце. Після фінішу Алонсо був оштрафований на 20 секунд, що не вплинуло на його позицію.
Перший подіум у 2011 році Алонсо отримав у Туреччині, де посів третю позицію. Перша перемога — на трасі у Сільверстоуні, де він випередив Феттеля на 16,5 секунд і показав швидкий круг — перший у цьому сезоні.
Після гонки в Італії, де ним було зайнято третє місце, Алонсо став другим гонщиком в історії, що заробив за кар'єру понад 1000 очок.
| Сезон | Серія | Команда | Гонки | Перемоги | Поули | Н/к | Подіуми | Очки | Місце |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1999 | Euro Open by Nissan | Campos Motorsport | 15 | 6 | 6 | 5 | 8 | 164 | 1 |
| 2000 | International Formula 3000 | Team Astromega | 9 | 1 | 1 | 2 | 2 | 17 | 4 |
| 2001 | Формула-1 | European Minardi F1 Team | 17 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 23 |
| 2002 | Формула-1 | Mild Seven Renault F1 Team | Тест-пілот | ||||||
| 2003 | Формула-1 | Mild Seven Renault F1 Team | 16 | 1 | 2 | 1 | 4 | 55 | 6 |
| 2004 | Формула-1 | Mild Seven Renault F1 Team | 18 | 0 | 1 | 0 | 4 | 59 | 4 |
| 2005 | Формула-1 | Mild Seven Renault F1 Team | 19 | 7 | 6 | 2 | 15 | 133 | 1 |
| 2006 | Формула-1 | Mild Seven Renault F1 Team | 18 | 7 | 6 | 5 | 14 | 134 | 1 |
| 2007 | Формула-1 | Vodafone McLaren Mercedes | 17 | 4 | 2 | 3 | 12 | 109 | 3 |
| 2008 | Формула-1 | ING Renault F1 Team | 18 | 2 | 0 | 0 | 3 | 61 | 5 |
| 2009 | Формула-1 | ING Renault F1 Team | 17 | 0 | 1 | 2 | 1 | 26 | 9 |
| 2010 | Формула-1 | Scuderia Ferrari Marlboro | 19 | 5 | 2 | 5 | 10 | 252 | 2 |
| 2011 | Формула-1 | Scuderia Ferrari | 19 | 1 | 0 | 1 | 10 | 257 | 4 |
| 2012 | Формула-1 | Scuderia Ferrari | 20 | 3 | 2 | 0 | 13 | 278 | 2 |
| 2013 | Формула-1 | Scuderia Ferrari | 19 | 2 | 0 | 2 | 9 | 242 | 2 |
| 2014 | Формула-1 | Scuderia Ferrari | 19 | 0 | 0 | 0 | 2 | 161 | 6 |
| 2015 | Формула-1 | McLaren Honda | 18 | 0 | 0 | 0 | 0 | 11 | 17 |
| 2016 | Формула-1 | McLaren Honda | 20 | 0 | 0 | 1 | 0 | 54 | 10 |
| 2017 | Формула-1 | McLaren Honda | 19 | 0 | 0 | 1 | 0 | 17 | 15 |
| IndyCar Series | McLaren-Honda-Andretti | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 47 | 29 | |
| 2018 | Формула-1 | McLaren F1 Team | 21 | 0 | 0 | 0 | 0 | 50 | 11 |
| 24 години Ле-Мана | Toyota Gazoo Racing | 1 | 1 | 1 | 0 | 1 | N/A | 1 | |
| WeatherTech SportsCar Championship | United Autosports | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 18 | 58 | |
| 2018–19 | FIA World Endurance Championship | Toyota Gazoo Racing | 8 | 5 | 4 | 0 | 7 | 198 | 1 |
| 2019 | WeatherTech SportsCar Championship | Konica Minolta Cadillac | 1 | 1 | 0 | 0 | 1 | 35 | 27 |
| 24 години Ле-Мана | Toyota Gazoo Racing | 1 | 1 | 0 | 0 | 1 | N/A | 1 | |
| IndyCar Series | McLaren Racing | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | НК | |
| 2020 | Ралі Дакар | Toyota Gazoo Racing | 1 | 0 | N/A | 0 | N/A | 13 | |
| IndyCar Series | Arrow McLaren SP | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 18 | 31 | |
| 2021 | Формула-1 | Alpine F1 Team | 22 | 0 | 0 | 0 | 1 | 81 | 10 |
| 2022 | Формула-1 | BWT Alpine F1 Team | 22 | 0 | 0 | 0 | 0 | 81 | 9 |
| 2023 | Формула-1 | Aston Martin Aramco Cognizant F1 Team | 22 | 0 | 0 | 1 | 8 | 206 | 4 |
| 2024 | Формула-1 | Aston Martin Aramco F1 Team | 21 | 0 | 0 | 2 | 0 | 62* | 9* |
* Сезон триває.
| Приклад | Опис |
|---|---|
| 1 | Переможець |
| 2 | Друге місце |
| 3 | Третє місце |
| 5 | Фінішував у очковій зоні |
| 12 | Фінішував поза очковою зоною |
| НКЛ | Фінішував, але не класифікований |
| Схід | Не фінішував і не класифікований |
| НКВ | Не кваліфікований |
| НПКВ | Не передкваліфікований |
| ДСК | Дискваліфікований |
| тест | Тестер по п'ятницях |
| НС | Брав участь у Гран-прі як бойовий пілот, але не стартував у гонці |
| Т | Травмований чи хворий |
| Викл | Виключений із протоколу |
| Від | Відмова від участі |
| НТР | Не брав участі в тренуваннях |
| НПР | Не прибув на Гран-прі |
| С | Гонка скасована |
| Не брав участі | |
| Жирний шрифт | Поул-позиція |
| Курсив | Найшвидше коло |
| Числоу верхньому індексі | Позиція в спринті, що передбачає нарахування очок |
* Сезон триває
† Не закінчив, але був класифікований, оскільки він завершив більше 90 % дистанції гонки.
- 73533 Алонсо — астероїд, названий на честь гонщика[11].
- ↑ Alonso signs with McLaren [Архівовано 21 квітня 2013 у Wayback Machine.] — Dec 20, 2005
- ↑ Sky Sports [Архівовано 15 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
Alonso now leaves Renault to join McLaren, a move that he could come to regret, especially as Ron Dennis' squad failed to win a single race in 2006. Has Fernando made the biggest mistake of his life by signing for the Woking-based outfit at the end of 05?
- ↑ The stewards’ full verdict on McLaren & Alonso | F1 Fanatic — The Formula 1 Blog. Архів оригіналу за 13 жовтня 2011. Процитовано 13 жовтня 2011.
- ↑ Dennis tipped off FIA about evidence. Архів оригіналу за 19 жовтня 2007. Процитовано 13 жовтня 2011.
- ↑ Max Mosley and Ron Dennis: A 'frank and open discussion' at Spa. Архів оригіналу за 9 січня 2012. Процитовано 13 жовтня 2011.
- ↑ Fernando Alonso signs a letter of intent to rejoin Renault in january 2008. Архів оригіналу за 15 жовтня 2007. Процитовано 13 жовтня 2011.
- ↑ Fernando Alonso and Vodafone McLaren Mercedes agree to move on[недоступне посилання з травня 2019] — пресс-релиз на сайте McLaren
- ↑ Alonso to partner Piquet at Renault for 2008. Архів оригіналу за 12 грудня 2007. Процитовано 13 жовтня 2011.
- ↑ Алонсо занял четвертое место. Архів оригіналу за 15 жовтня 2011. Процитовано 13 жовтня 2011.
- ↑ Fernando ALONSO - Involvement • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 2 березня 2024.
- ↑ База даних малих космічних тіл JPL: Фернандо Алонсо (англ.) .
- Офіційний сайт Фернандо Алонсо
- Фернандо Алонсо на Fernando-Alonso.ru [Архівовано 14 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- Энциклопедия Формулы 1: гонщик: Фернандо Алонсо [Архівовано 5 березня 2013 у Wayback Machine.]
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|---|
| Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
| Генеалогія та некрополістика | |
| Спорт | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Brockhaus Enzyklopädie · De Agostini · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Universalis · Internetowa encyklopedia PWN · Prabook · Proleksis Encyclopedia |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | BanQ: 0000681305 · BNCHL: 000042014 · BNE: XX1674498, XX1638120 · BNF: 14543603t · CANTIC: 981058614894806706 · FAST: 1607294 · Freebase: /m/01jwbg · GND: 132674416 · GTAA: 76286 · ISNI: 0000000078430917 · LCCN: n2005017325 · LNB: 000345833 · NCF: ncf10786137 · RERO: 02-A028187874 · SUDOC: 11081116X · VIAF: 47000102 |
| |||||
|
.svg?lang=uk){kind=small}
.svg?lang=uk){kind=small}
.svg?lang=uk){kind=small}
|
.svg?lang=uk){kind=small}
.svg?lang=uk){kind=small}
|
|
Це незавершена стаття про гонщика (гонщицю) Формули-1. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Чемпіони Формули-1
- Іспанські автогонщики
- Іспанські пілоти Формули-1
- Переможці Гран-прі Формули-1
- Люди, на честь яких названо астероїд
- Пілоти Формули-1, що виступали за Minardi
- Пілоти Формули-1, що виступали за Ferrari
- Пілоти Формули-1, що виступали за McLaren
- Пілоти Формули-1, що виступали за Renault
- Пілоти Формули-1, що виступали за Alpine
- Пілоти Формули-1, що виступали за Aston Martin
- Люди на марках
- Іспанські атеїсти
- Уродженці Ов'єдо
- Спортсмени Ов'єдо
- Іспанці в історії